Справа № 22-ц-5861/11 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й.
Доповідач в 2-й інстанції: Кіт І. Н.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2011 року
колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Кота І.Н..
суддів: Каблака П.І., Крайник Н.П.
при секретарі:
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 01 вересня 2011р., у перегляді якого ухвалою цього ж суду від 03.10.11р. відмовлено ( а.с.48).
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і заперечень на неї, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а:
Заочним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 01 вересня 2011р. задоволено позов ПАТ «Кредобанк « до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за укладеним сторонами кредитним договором № 854 від 27.08.07р.
Стягнуто з відповідача у користь позивача 39 958,65 дол.США боргу та 300 грн. комісійної плати за обслуговування кредиту, що у загальній сумі становить 319 317,87 грн. та судові витрати у справі.
Ухвалою районного суду від 03 жовтня 2011р. у перегляді заочного рішення відмовлено.
Рішення районного суду оскаржила відповідач ОСОБА_2. В апеляційній скарзі покликається на його незаконність та необґрунтованість. Зокрема зазначає, що суд розглянув справу й ухвалив рішення у її відсутності у судовому засіданні, позбавивши її можливості належно захистити свої права. Судом неправильно застосовано матеріальний закон, зокрема ст.ст. 256, 258 ЦК України про врахування строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені.
Не враховано також, що єдиним засобом платежу, який використовується для розрахунку на території України є гривня, тому договір про надання кредиту в іноземній валюті не відповідає вимогам закону є нікчемним, що виключало можливість задоволення позову. Просить ухвалене з порушеннями вимог матеріального закону рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи (а.с.25) ухвалою суду від 07.06.11р. відкрито провадження у ній , а копію ухвали про це та позовної заяви надіслано відповідачеві, одночасно з повідомленням про призначення справи до розгляду на 19.07.11р.. Заявою від 15.07.11р. відповідач інформувала суд про неможливість своєї явки у судове засідання , не подавши разом з тим жодних доказів на підтвердження поважності причин своєї відсутності( а.с.27). Аналогічною заявою від 08.08.11р. відповідач повідомила про неможливість своєї явки у наступне судове засідання призначене на 09.08.11р., знову ж таки не подавши доказів про поважність причин неявки( а.с.30). Наявним у справі повідомленням ( а.с.33-34) підтверджено факт отримання 26.08.11р.відповідачкою за місцем її проживання судової повістки про її виклик у чергове судове засідання призначене на 01.09.11р.
Жодних заяв від відповідачки про неможливість її явки у це судове засідання не надійшло. Зазначене, при відсутності доказів на спростування позову, відповідно до положень ч.4 ст.169 та ст.224 ЦПК України дало суду підстави для розгляду справи на підставі представлених позивачем доказів з ухваленням у справі заочного рішення про задоволення позову ( а.с.35-36). Ухвалою судового засідання від 03.10.11р.( а.с.48), суд першої інстанції з дотриманням положень ст.231 ЦПК України розглянув заяву відповідачки про перегляд заочного рішення й підставно відмовив у її задоволенні, оскільки докази про поважність причин неявки у судові засідання належало подавати до ухвалення судового рішення .
Перевіряючи відповідність оскаржуваного рішення обставинам справи та вимогам матеріального закону колегія суддів встановила, що наявними у справі письмовими доказами, беззаперечно підтверджено, як сам факт укладення 27.08.07р. позивачем та відповідачем ОСОБА_2 кредитного договору на суму 50 000,00 дол.США ( а.с.6-7 ) , так і повної згоди відповідача з усіма його умовами включно і з пунктом 5.5 договору про збільшення строку позовної давності для стягнення пені.
Внаслідок неналежного виконання договору відповідачем виникла заборгованість на суму 39 958,65 дол.США, або 319 017,87 грн. ( а.с.9 ) . На спростування зазначених обставин апелянтом не подано жодних доказів , як у процесі розгляду за його особистою участю у суді першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення ( а.с.47-48), так і в апеляційній інстанції. Розрахунок боргу відповідачем не оспорюється.
Відтак, виходячи із вимог ст. 1054 ЦК України, якою передбачено , що за кредитним договором банк зобов»язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах , встановленим договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти та загальних засад щодо виконання зобов»язань визначених ст.ст. 526, 536, 549 ЦК України, суд першої інстанції підставно поклав на відповідача обов»язок щодо повернення боргу.
В цьому зв»язку не заслуговують на увагу покликання апелянта на неврахування встановлених ст.258 ЦК України строку позовної давності для стягнення пені, оскільки пунктом 5.5 кредитного договору сторони продовжили цей строк до загальної тривалості ( трьох років). Доводи апеляційної скарги про недопустимість надання позивачем кредиту в іноземній валюті , повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема наявними у ній дозволами та ліцензіями ( а.с. а.с.15-18). Відповідно до ч.2 ст.192 та ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків на території України за зобов»язаннями, допускається у випадках , в порядку та на умовах встановлених законом.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов»язується надати грошові кошти( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах , встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст..2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти –це гроші у національній або іноземній валюті.
Таким чином, рішення районного суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, відповідає встановленим обставинам справи, наявним доказам тому підстав для його скасування немає. Разом з тим, при ухваленні рішенням судом зайво стягнуто з відповідача 300 грн. ( а.с.36) , оскільки ця сума вже включена позивачем у розрахунок боргу і входить до загальної його суми 319 317, 87 грн.( а.с.4). Тому рішення районного суду підлягає відповідній зміні.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити часково. Заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 01 вересня 2011р. змінити, вказавши, що стягненню з відповідача в користь позивача підлягає борг в сумі 319 317 грн. 87 коп. В решті розглянутих вимог у частині стягнення судових витрат рішення районного суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення й може бути оскаржене протягом 20-ти днів з часу набрання ним законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: