БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.12.2011

Справа №  2-ц- 7/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                 12.12.2011  року  Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючої - судді Тимошенко І.В.

за участю секретаря –Сайтарли Н.М.

адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в м. Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_2,  ОСОБА_3  до  Державного підприємства Міністерства Оборони України «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД»та  ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати ,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулись до суду з цим позовом та  просять постановити рішення, яким  стягнути з відповідачів на  користь кожного з них по 7000 грн. невиплаченої заробітної плати з врахуванням індексації. Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на те, що вони в період часу з  травня по серпень 2006 року працювали на будівельних роботах по переобладнанню військових казарм, розташованих по вул.. 25 Чапаєвської дивізії в м.Болграді  в житлові квартири. На вказаному об’єкті вони шпаклювали, штукатурили та  виконували малярні роботи. До роботи їх допустив  відповідач ОСОБА_4, який пояснив, що на цьому будівництві він є виконробом та відповідальною особою. Відповідач ОСОБА_5 визначав їм місце роботи, забезпечував необхідними для виконання будівельних робіт матеріалами та інструментами, а також виплатив їм заробітну плату за перший місяць роботи. Але в повному обсязі розрахунок за виконані роботи з ними – позивачами проведено не було. Відповідач ОСОБА_5 неодноразово обіцяв виплатити їм недоплачену заробітну плату, але по теперішній час заробітна плата їм не виплачена. Розмір невиплаченої заробітної плати складає по 3500 грн. на кожного. Ця сума підлягає стягненню з відповідачів в подвійному розмірі , тобто в сумі 7000 грн. на кожного з позивачів та підлягає індексації. В подальшому їм стало відоме , що будівельні роботи на зазначеному об’єкті  проводились структурним підрозділом Державного підприємства МО України «Південьвійськбуд» - управління начальника робіт 933. Тому заборгованість з заробітної плати підлягає стягненню з обох відповідачів.

                      Відповідач – Державне підприємство МО України «Південьвійськбуд» - позов не визнав, посилаючись на те, що  з позивачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не були укладені трудові договори у встановленому законом порядку, про їх роботу на будівництві зазначеного об’єкта  підприємству нічого не відоме,  підстави для виплати позивачам  заробітної плати відсутні.

                       Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, посилаючись на те, що він працював на будівельних роботах   по переобладнанню військових казарм, розташованих по вул.. 25 Чапаєвської дивізії в м.Болграді  в житлові квартири в період з червня 2005 по серпень 2006 року в якості кам’яншика, між ним та  структурним підрозділом Державного підприємства МО України «Південьвійськбуд» - управління начальника робіт 933 було укладено письмовий трудовий договір, на підставі якого він виконував роботи та отримував заробітну плату. Про роботу позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на зазначених будівельних роботах йому нічого не відоме.                         

                         Суд вважає, що позов задоволенню не підлягає .

                       Судом встановлено, що протягом 2005 – 2006 років структурний підрозділ Державного підприємства Міністерства Оборони України «Південьвійськбуд» -  управління начальника робіт 933, як підрядник на замовлення Міністерства Оборони України проводило роботи по реконструкції військових казарм, розташованих в м.Болграді Одеської області по вул.. 25 Чапаєвської дивізії, в житлові квартири. В результаті проведеної реконструкції військових казарм  були побудовані два 26-ти квартирні двоповерхові будинки , яки були прийняті в експлуатацію 23 червня 2006 року, що підтверджується актами державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів та копією розпорядження Болградської райдержадміністрації № 445 від 30 червня 2006 року про затвердження актів державної приймальної комісії (а.с.34-38 том.1).

                         Для  виконання зазначених будівельних робіт підрядник - структурний підрозділ Державного підприємства Міністерства Оборони України «Південьвійськбуд» -  управління начальника робіт 933 залучало за місцем проведення будівельних робіт  працівників – будівельників, з якими укладало трудові договори у письмовій формі (а.с.43-74 том.1). Одним з таких працівників, з яким було укладено трудову угоду був і відповідач ОСОБА_4 (а.с.61-62 том.1). Керівництво будівельними роботами на зазначених об’єктах здійснював виконроб ОСОБА_6. Ці обставини підтверджуються письмовими запереченнями відповідача на цей позов (а.с.33 том.1, а.с.74-75  том.2).

                         В судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили той факт, що між ними та структурним підрозділом ДП МО України «Південьвійськбуд» - управління начальника робіт 933 були укладені письмові трудові угоди , відповідно до умов яких вони виконували будівельні роботи на зазначеному об’єкті. Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,  ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 підтвердили в судовому засіданні той факт, що керівництво  будівельними роботами на зазначеному об’єкті здійснював виконроб ОСОБА_6 (якого свідки іменували «Володимир Кирилович» або просто «Кирилович»), що саме  ОСОБА_6 приймав працівників на роботу, визначав місце роботи, забезпечував необхідними матеріалами та інвентарем, приймав роботу та виплачував заробітну плату. При цьому свідки ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_15 підтвердили той факт, що відповідач ОСОБА_4, як і вони самі, працював на цих будівельних роботах, виконував штукатурні  роботи.

                    Відповідно до ст.. 21 Кодексу законів про працю України  трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи , організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати  роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи , організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці , необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно ст.. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило , у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим при укладанні трудового договору з фізичною особою. Укладання трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

                    Пленум Верховного Суду України у постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року з послідуючими змінами у пункті 7 зазначив, що згідно  зі ст.. 24 КЗпП України укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи , організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору  незалежно від того , чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

                       В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 пояснив, що між ним та  структурним підрозділом ДП МО України «Південьвійськбуд» - управління начальника робіт 933, яке як підрядник виконувало будівельні роботи на зазначеному об’єкті , трудовий договір в письмовій формі  укладено не було; що з приводу прийняття його та його брата ОСОБА_3 на роботу  він  до зазначеного підприємства або уповноваженого ним органу не звертався ; що з питання працевлаштування він звернувся до відповідача ОСОБА_4, якого вважав виконробом, та з усного дозволу ОСОБА_4 він та його брат ОСОБА_3 приступили до виконання будівельних робіт. Позивач ОСОБА_2 також пояснив, що  місце роботи йому та його брату ОСОБА_3 визначав також відповідач ОСОБА_4, він же забезпечував їх необхідними матеріалами та інвентарем, приймав виконану роботу, та виплатив заробітну плату за перший місяць роботи. Позивач ОСОБА_2 не заперечував , що  на зазначеному будівництві  він бачив ОСОБА_6К, , якого він вважав заказником, але до ОСОБА_6 з приводу укладення трудового договору він не звертався, так як вважав виконробом ОСОБА_4  Позивач ОСОБА_3 підтвердив в судовому засіданні пояснення свого брата – позивача ОСОБА_2    

                     Таким чином , судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до роботи на зазначеному об’єкті приступили без відома власника підприємства – структурного підрозділу ДП МО України «Південьвійськбуд» - управління начальника робіт 933  або уповноваженого ним органу , трудовий договір в будь – якій формі між позивачами та власником підприємства або уповноваженим ним органом укладено не було. Позивачі виконували будівельні роботи на зазначеному об’єкті за усною домовленістю з відповідачем ОСОБА_4, який не був посадовою особою структурного підрозділу ДП МО України  «Південьвійськбуд» - управління начальника робіт 933, не користувався правом прийняття на роботу та укладення трудового договору, а працював в цьому підприємстві на підставі трудової угоди кам’янщиком.  За таких обставин не можна вважати , що позивачі фактично були допущені до роботи відповідно до ст.. 24 ч.4 КЗпП України та вважати на підставі цього укладеним трудовий договір між позивачами та власником  підприємства або уповноваженим ним органом.

                         За відсутності укладеного у встановленому порядку  трудового договору між позивачами та структурним підрозділом ДП МО України «Південьвійськбуд» - управління начальника робіт 933  не має підстав для стягнення заробітної плати на користь позивачів, оскільки між позивачами та підприємством не була досягнута  домовленість  про умови праці, про місце  роботи позивачів , про розмір та порядок оплати праці позивачів. Пояснення свідків ОСОБА_17, ОСОБА_8,   ОСОБА_18, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про те, що вини бачили позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3  на будівельних роботах, бачили що позивачі працювали на будівництві, не можуть служити  підставою для задоволення позову та стягнення заробітної плати на користь позивачів, оскільки відсутній укладений у встановленому порядку трудовий договір між позивачами та власником підприємства, що виконувало будівельні роботи як підрядник, або уповноваженим ним органом. Крім того, переліченим свідкам достовірно не відоме які саме роботи,  в якому об’ємі та якої  якості були виконані позивачами. Пояснення свідка ОСОБА_19  про те, що він на прохання відповідача ОСОБА_4 проводив на будівельному об’єкті  заміри виконаних робіт не є підставою для задоволення позову з визначених вище підстав, а також, тому, що цьому свідку не відоме ким  саме були виконані зазначені роботи.

                     Сам по собі той факт, що свідки ОСОБА_18, ОСОБА_15, ОСОБА_16 , ОСОБА_13 та інші виконували на зазначеному об’єкті будівельні роботи без укладення трудового договору не може служити підставою для задоволення позову. Цей факт є предметом розгляду відповідних правоохоронних органів, рішення яких з цього питання не може вплинути на розгляд цієї справи по суті. Крім того, судом встановлено, що правоохоронними органами з приводу можливих протиправних дій з боку службових осіб Державного підприємства «Південьвійськбуд» при працевлаштуванні та виплаті заробітної плати позивачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проводилась перевірка, за результатами якої   в порушенні кримінальної  справи було відмовлено на підставі ст.. 6 п.2 УПК України , постанова про відмову в порушенні кримінальної справи  не скасована (а.с.8 том 2).

                       Підстави для стягнення заробітної плати на користь позивачів з відповідача ОСОБА_4 відсутні, оскільки він не був уповноваженою особою структурного підрозділу ДП МО України «Південьвійськбуд» - управління начальника робіт 933 , яка користувалась правом прийняття працівників на роботу та укладення з ними трудових договорів. Належним відповідачем в цій справі  є Державне підприємство Міністерства Оборони України «Південьвійськбуд», яке після ліквідації  структурного підрозділу ДП МО України «Південьвійськбуд» - управління начальника робіт 933 є його правонаступником (а.с.77 том 2).  

                Керуючись ст. 10,11,60,131,212-215,294 ЦПК України, ст. 21, 23, 24, 94  Кодексу законів про працю України , суд ,

                                                             ВИРІШИВ:

          .

В задоволенні позову ОСОБА_2,  ОСОБА_3 до Державного підприємства Міністерства Оборони України «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» та  ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати – відмовити.

                        Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний  протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                                 Тимошенко  Ірина  Вольдемарівна