ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216
РІШЕННЯ
Іменем України
05.12.2011Справа №5002-25/126-2011
за позовом - Прокуратури АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 21, 95015 в інтересах держави в особі Верховної Ради АР Крим, м. Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, 95000, Ради міністрів АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 13, 95000
до відповідачів – 1) Гурзуфської селищної ради, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Подвойського, 9, 98640; 2) Громадської організації «Лагуна», м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Віноградна, 11, кв. 3, 98600; вул. Гоголя, буд. 4, кв.9, м. Ялта, 98600
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – 1) Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму», м. Ялта, вул. Кривошти, 27, 98612; 2) Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління», м. Ялта, вул. Горького, 30, 98600; вул. Київська, буд. 81, м. Сімферополь; 3) Республіканського комітету по земельним ресурсам АР Крим, вул. Кечкеметська, 114, м.Сімферополь
про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки
Суддя Копилова О.Ю.
представники:
від позивачів – 1) ОСОБА_1., дов. №28-43/202 від 22.04.2011, зав. відділу; 2) ОСОБА_2., дов. №01-01/2687 від 22.11.11.;
від відповідачів – 1) не з’явився; 2) ОСОБА_3, довіреність №б/н від 14.11.11, представник;
від третіх осіб – 1) не з’явився; 2) ОСОБА_4., довіреність №31 від 12.01.11, вед. ю/к;
3) ОСОБА_5., довіреність №1376/10-29 від 26.08.10, вед. спеціаліст відділу;
від прокуратури – Тітков К.С., посвідчення №11146, прокурор відділу прокуратури.
Обставини справи:
Прокуратура АР Крим звернулась до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Верховної Ради АР Крим та Ради міністрів АР Крим до відповідачів - Гурзуфської селищної ради, м. Ялта, смт. Гурзуф, Громадської організації «Лагуна», м.Ялта, смт. Лівадія про визнання недійсним рішення Гурзуфської селищної ради від 25.11.2005 №64 та договору оренди земельної ділянки, що укладений 15.12.2005 між Гурзуфською селищною радою та громадською організацією «Лагуна», позовні вимоги мотивовані передачею Гурзуфською селищною радою в оренду земельної ділянки разом із розташованими на неї гідротехнічними спорудами (бунами, набережною, підпорними стінами та пляжем), які є державною власністю загальнодержавного значення та майновою належністю АР Крим.
Ухвалою господарського суду АР Крим про порушення провадження по справі №5002-25/126-2011 від 14 січня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено - Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму».
Ухвалою господарського суду АР Крим від 01 лютого 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено – Держане підприємство «Кримське республіканське протизсувне управління», м. Ялта.
Однак, відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зробленого за електронним запитом господарського суду АР Крим №12167206, повне найменування другої третьої особи - Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління», у зв’язку із чим, суд вважає за необхідним зазначити належну назву другої третьої особи - Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління».
Ухвалою господарського суду АР Крим від 15 лютого 2011 року відмовлено відповідачу - Гурзуфській селищній раді в задоволенні заяви щодо застосування строків позовної давності; відмовлено відповідачу - Громадській організації «Лагуна» в задоволенні заяви щодо застосування строків позовної давності; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача – Республіканський комітет по земельним ресурсам АР Крим; провадження по справі №5002-25/126-2011 зупинено до розгляду кримінальної справи №11077110214.
Не погодившись з ухвалою господарського суду АР Крим від 15 лютого 2011 року в частині зупинення провадження по справі заступник прокурора АР Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 березня 2011 року апеляційну скаргу заступника прокурора АР Крим задоволено; ухвалу господарського суду АР Крим від 15 лютого 2011 року скасовано; справу направлено до господарського суду АР Крим для розгляду по суті.
Постановою Вищого господарського суду України від 24 травня 2011 року в задоволенні касаційної скарги громадській організації «Лагуна» відмовлено; постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 березня 2011 року у справі №5002-25/126-2011 залишено без змін.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 04 липня 2011 року справу №5002-25/126-2011 призначено до розгляду.
Враховуючи скасування постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 березня 2011 року, яка залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 24 травня 2011 року, ухвали господарського суду АР Крим від 15 лютого 2011 року, суд вирішив за необхідним почати розгляд заяв відповідачів про застосування строків позовної давності та питання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача – Республіканський комітет по земельним ресурсам АР Крим з початку.
Так, у судовому засіданні, яке відбулось 15 лютого 2011 року, відповідач - Гурзуфська селищна рада надав суду заяву щодо застосування строків позовної давності.
Крім того, відповідач - Громадська організація «Лагуна», також, надав суду заяву про застосування строків позовної давності, мотивуючи заяву тим, що перевірка дотримання природоохоронного та земельного законодавства Громадської організації «Лагуна» проводилась прокуратурою у червні 2007 року, тоді коли позов прокуратурою був поданий до суду 13 січня 2011 року, у зв’язку із чим трьох річний строк позовної давності закінчився.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 18 липня 2011 року продовжений строк розгляду справи на 15 днів; відмовлено відповідачу - Гурзуфській селищній раді в задоволенні заяви щодо застосування строків позовної давності; відмовлено відповідачу - Громадській організації «Лагуна» в задоволенні заяви щодо застосування строків позовної давності; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача – Республіканський комітет по земельним ресурсам АР Крим (вул. Кечкеметська, 114, м. Сімферополь).
01 червня 2011 року від Прокуратури АР Крим до суду надійшло клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову, за підписом начальника управління прокуратури АР Крим, відповідно до якої прокуратура АР Крим просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони проведення будь-яких дій на спірній земельній ділянці, заява мотивована тим, що є ймовірність загрози здійснення на спірній земельній ділянці будівництва, що зробить неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 18 липня 2011 року відмовлено Прокуратурі АР Крим в задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони проведення будь-яких дій на спірній земельній ділянці; суд за власною ініціативою заборонив будь – яким особам вчиняти будь – які дії щодо відчуження, розпорядження, реєстрації, перереєстрації прав на земельну ділянку, загальною площею 0,700 га, яка розташована за адресою: смт. Гурзуф, район ММЦ «Гурзуф», кадастровий номер 0111946800:01:006:0124.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 09 серпня 2011 року по справі №5002-25/126-2011 провадження у справі зупинено до розгляду Алуштинським міським судом АР Крим кримінальної справи №1-234/11.
Не погодившись з ухвалою господарського суду АР Крим від 09 серпня 2011 року по справі №5002-25/126-2011 заступник прокурора АР Крим звернувся з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2011 року апеляційну скаргу заступника прокурора АР Крим по справі №5002-25/126-2011 задоволено; ухвалу господарського суду АР Крим від 09 серпня 2011 року у справі №5002-25/126-2011 скасовано; справу направлено до господарського суду АР Крим для подальшого розгляду.
Ухвалою господарського суду АР Крим по справі №5002-25/126-2011 від 24 жовтня 2011 року провадження у справи поновлено, призначено дату розгляду справи.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач – Рада міністрів АР Крим у письмових поясненнях від 05 грудня 2011 року підтримав позовні вимоги прокуратури АР Крим та зазначив, що Гурзуфською селищною радою не була визначена категорія землі, що надавалась в оренду Громадській організації «Лагуна», за цільовим призначенням. У розділі 5 договору оренди від 15.12.2005 цільове призначення земельної ділянки визначено - «землі іншого загального призначення», однак такої категорії землі за цільовим призначенням не існує. Таким чином, позивач зазначає, що спірне рішення та договір підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 21 Земельного кодексу України, у зв’язку із порушенням порядку визначення цільового призначення земельної ділянки.
Відповідач - Гурзуфська селищна рада позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов від 15 лютого 2011 року зазначив, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,7000 га, що розташована за адресою: смт. Гурзуф, в районі ММЦ «Гурзуф», був складений та погоджений з усіма службами відповідно до вимог діючого законодавства, до проекту був доданий позитивний висновок державної експертизи, що обумовлювало відсутність у Гурзуфської селищної ради підстав для відмови в його затверджені та передачі в оренду земельної ділянки.
Також, Гурзуфська селищна рада у відзиві на позов зазначила, що зміст оскаржувального договору не суперечить Цивільному кодексу України, іншими актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а тому не має правових підстав визнання цього договору недійсним.
Крім того, відповідач - Гурзуфська селищна рада, у письмових поясненнях від 15 лютого 2011 року зазначив, що на час передачі в оренду земельної ділянки ні водоохоронні зони, ні прибережні захисні смуги за проектами землеустрою встановлені не були, тому і земельна ділянка не належала до складу земель водного фонду та не входила в межі берегових смуг водних шляхів.
Також, 15 лютого 2011 року від відповідача - Гурзуфської селищної ради до суду надійшли письмові пояснення по справі, у яких відповідач зазначив, що ані прокурором, ані позивачами по справі не був доведений факт наявності саме на земельній ділянці, що надана в оренду Громадській організації «Лагуна», на момент прийняття оскаржу вального рішення та укладання договору нерухомого майна. Також, відповідач зазначає, що позивачами та прокурором не доведений факт належності нерухомого майна, що знаходиться, нібито, на земельній ділянці що надана в оренду, Автономній республіки Крим.
Відповідач – Громадська організація «Лагуна» позовні вимоги не визнав, у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 05 грудня 2011 року зазначив, що між Громадською організацією «Лагуна» та ТОВ «Санаторій Утес» 29.06.2005 був укладений договір інвестування проектування та будівництва елінг-центру з рятувальною станцією та пляжними спорудами на території смт. Гурзуф. В свою чергу між ТОВ «Санаторій Утес» та балансоутримувачем берегоукріплювальних споруд Держаним підприємством «Кримське республіканське протизсувне управління» був укладений договір №21/07 про передачу в експлуатацію берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд. Таким чином, відповідач вважає, що власником спірного майна не тільки узгоджена його експлуатація, але і узгоджено будівництво та пристрій нових очисних та протизсувних споруд на переданій в оренду земельній ділянці.
Третя особа - Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» у письмових поясненнях, що надійшли до суду 05 грудня 2011 року зазначила, що земельна ділянка, яка надана в оренду Громадській організації «Лагуна», знаходиться під берегоукріплювальними спорудами на Гурзуфських каналізаційно-очисних спорудах, 1 черга смт. Гурзуф м. Ялти.
Відповідно до п.99 Додатку 3 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №982-2/2000 від 15 березня 2000 року «Про склад майна, яке належить Автономній Республіці Крим» із змінами, внесеними постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.03.2008 р. № 814-5/08, берегоукріплювальні споруди Гурзуфських КОС в смт. Гурзуф (м. Ялта) є майновою належністю Автономної Республіки Крим, відносяться до державної власності та знаходяться на балансі Кримського протизсувного управління на праві господарського відання.
Дані берегозахисні споруди є спорудами незакінченого будівництва (початок будівництва - 1994 р., загальна кошторисна вартість - 29 400,00 грн., освоєно капітальних вкладень -443 239,00 грн.).
З Громадською організацією „Лагуна" договірні відносини на будівництво та експлуатацію місць збереження плавзасобів - елінгів в районі розміщення незакінчених будівництвом протизсувних та берегоукріплювальних з пляжною зоною відсутні.
Таким чином, третя особа - Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач - Гурзуфська селищна рада та третя особа - Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» у судове засідання не з’явились, про причини відсутності суд не повідомили, про день розгляду справи були сповіщені належним чином: рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить відповідний штамп господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали господарського суду АР Крим про відкладення розгляду справи від 14.11.2011, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб та висновок прокурора, суд –
встановив:
Рішенням Гурзуфської селищної ради від 25 листопада 2005 року №64 затверджений проект землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,700 га, кадастровий номер 0111946800:01:006:0124, розташованої за адресою: смт. Гурзуф, в районі ММЦ «Гурзуф» строком на 49 років в оренду громадській організації «Лагуна» для будівництва та експлуатації місць зберігання плавзасобів - елінг-центру, протизсувних, берегоукріплювальних та гідротехнічних споруд, набережної з пляжною зоною.
На виконання рішення Гурзуфської селищної ради 56 сесії 4 скликання №64 від 25 листопада 2005 року між Гурзуфською селищною радою та громадською організацією «Лагуна» укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,700 га, кадастровий номер 0111946800:01:006:0124, розташованої за адресою: смт. Гурзуф, в районі ММЦ «Гурзуф», що зареєстрований в книзі записів договорів оренди земельних ділянок від 26 грудня 2005 року під №040502100032, пунктом 2.5. якого встановлено, що земельна ділянка вільна від забудови.
Відповідно до пункту 2.6. договору, інші об’єкти інфраструктури на даній земельній ділянці відсутні.
Договір укладений на 49 рік, (пункт 3.1. договору).
Пунктом 5.1. договору визначене цільове використання землі та його код (у відповідності з Українським класифікатором цільового використання землі - УКЦВЗ) – «іншого суспільного призначення», код – 1.12.9.
Цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та експлуатації місць зберігання плавзасобів – елінг-центру, протизсувних, берегоукріплювальних та гідротехнічних споруд, набережної з пляжною зоною (пункт 5.2. договору).
Прокурор в позовній заяві посилається на те, що станом на час прийняття спірного рішення за вказаною адресою було розташовано державне майно, що належить АР Крим - берегоукріплювальні та гідротехнічні споруди – стіна з бетону висотою 2 м та довжиною 250 м., площею 500 кв.м.; стіна з бетону висотою 3 м та довжиною 250 м, площею 750 к.м., плато берега з залізобетону, шириною 16 м., довжиною 300 м, площею 4800 кв.м, яких збудовано протягом 1969-1982 рр.
Дані споруди, зазначені як «Берегоукріплювальні споруди» перебували та на цей час перебувають на балансі Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму», майно якого на підставі постанови Верховної Ради АР Крим №984-2/2000 від 15.03.00 належить АР Крим та перебуває у сфері управління Міністерства житлово-комунального господарства АР Крим.
Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим, на момент виконання проектів землеустрою та перенесення в натурі меж земельних ділянок площею 0,6655 га та 0,7000 га (для будівництва та експлуатації місць зберігання плавзасобів - елінг-центру, протизсувних, берегоукріплювальних та гідротехнічних споруд, набережної з пляжною зоною), розташованих за адресою: смт. Гурзуф, в районі очисних споруд ММЦ «Гурзуф», що відведені на користь громадської організації «Лагуна», на зазначеній території знаходились капітальні споруди – бетонні підпорні стінки (підпорна стіна №1 довжиною 236 м, підпорна стіна №2 довжиною 178 м), бетонні покриття площею 2900 м.кв. та тетраподи, що в цілому, відповідно довідки Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» від 16.08.2006 №2704 та від 05.05.2006 відносяться до берегоукріплювальних споруд, що знаходились на балансі юридичної особи державної форми власності - Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму», (том справи 1, а.с. 18-21).
За результатами проведеної перевірки відділом Південно-Кримського регіону Державної земельної інспекції Криму зроблені наступні виводи: проекти відводу виконані з порушенням діючого законодавства та нормативно-правових актів у сфері землеустрою.
Прокуратурою АР Крим 19 листопада 2010 року порушено кримінальну справу №11077110214 відносно Гурзуфського селищного голови Гамаля В.Р. та землевпорядника Гурзуфської селищної ради Дядюна С.В., службових осіб Гурзуфської селищної ради та посадових осіб управління Головного архітектора Ялтинської міської ради за фактом надання в оренду громадській організації «Лагуна» строком на 49 років земельних ділянок площами 0,6655 та 0,700 га для будівництва елінг-центру з гідротехнічними спорудами, набережною та пляжем за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України.
З постанови про порушення кримінальної справи №11077110214 вбачається, що на території, де розташовані відведенні в оренду громадській організації «Лагуна» відповідні земельні ділянки, знаходяться капітальні споруди, які числяться на балансі підприємства державної форми власності, тобто земельні ділянки не є вільними від забудови.
В постанові про порушення кримінальної справи зазначено, що вказані споруди входять до основних засобів Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» «Берегоукріплювальні роботи», станом на 31 жовтня 2010 року знаходились на балансі Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» (інвентарний №115078) балансова вартість яких складає – 1 433 077,70 грн., залишкова вартість – 495 500,93 грн.
За результатами прокурорської перевірки встановлено, що Гурзуфський селищний голова ОСОБА_5 використовуючи службове становище всупереч інтересам служби в інтересах третіх осіб, у порушення вимог ст.ст. 92, 120, 123 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 20.07.2004 та 15.12.2005 уклав з громадською організацією «Лагуна» договори оренди земельних ділянок.
В свою чергу землевпорядник Гурзуфської селищної ради ОСОБА_6. використовуючи службове становище всупереч інтересам служби в інтересах третіх осіб, у порушення вимог ст.ст. 92, 120, 123 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вніс п.4 акту виробу та обстеження земельної ділянки громадської організації «Лагуна» від 25.03.03 завідомо неправдиві відомості що до переліку споруд, які належать замовнику входять берегоукріплювальні споруди, будівель немає. Зазначений акт згодом було підписано як ОСОБА_6. так і ОСОБА_7
Також, зазначеними особами без будь-якого підтвердження підписано акт виробу та обстеження додаткової земельної ділянки громадській організації «Лагуна» від 09.09.2005 в якому зазначено, що бетонна набережна, яка розташована у межах земельної ділянки площею 0,7000 га досягла 100% зносу.
Всупереч ст. 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 2, 31 Закону України «Про планування і забудову території» та Положення, затвердженого рішенням Ялтинської міської ради від 25.01.2008 №23 посадові особи управління головного архітектору Виконавчого комітету Ялтинської міської ради у 2004 та 2005 роках видали висновки про можливість надання в оренду громадській організації «Лагуна» земельних ділянок площею 0,6655 га та 0,7000 га для будівництва та експлуатації місць зберігання плавзасобів в районі очисних споруд ММЦ «Гурзуф». До вказаних висновків внесено неправдиві відомості у т.ч. до пункту 4.3. про те, що ділянки вільні від забудови.
25 липня 2011 року постановою Алуштинського міського суду АР Крим у справі №1-234/11 прийнята кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_6. в скоєні злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України до провадження Алуштинського міського суду АР Крим, (том справи 2 а.с.30).
В матеріалах справи є висновок Державної азово-чорноморської екологічної інспекції від 14 жовтня 2005 року №11/1730, пунктом 9 (якісна характеристика ґрунтів) якого визначено, що ґрунтовий шар відсутній, ділянка має бетоноване покриття, (а.с.29).
Аналогічні відомості містяться у висновку №214 від 20 жовтня 2005 року Гурзуфської СЕС, пунктом 8 якого визначена характеристика земельної ділянки та зазначено, що розмір (площа) земельної ділянки складає 0,7 га, рельєф важкий, вид ґрунту – кам'янистий, (том справи 2 а.с. 31).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття оспорюваного рішення Гурзуфською селищною радою та на момент укладання між Гурзуфською селищною радою та громадською організацією «Лагуна» договору оренди земельної ділянки площею 0,700 га, кадастровий номер 0111946800:01:006:0124, на зазначеній земельній ділянці знаходились берегоукріплювальні споруди, власником яких є Автономна Республіка Крим.
Відповідно до діючих на Україні будівельних норм та правил - БНіП 2.06.01-86 «Гідротехнічні споруди. Основні положення проектування», БНіП 2.01.15-90 Інженерний захист територій, будівель і споруд від небезпечних геологічних процесів. Основні положення проектування», та Державних будівельних норм ДБН В. 1.1-3-97 «Інженерний захист територій, будівель і споруд від зсувів і обвалів. Основні положення» берегоукріплювальні та протизсувні споруди, як об'єкти берегозахисну, відносяться до основних гідротехнічних споруд у складі пляжів, бун, траверсів, підводних волноломів, банкетів, споруди схильного типу, набережних і таке інше, які проектуються та будуються у зв'язці з протизсувними заходами, призначеними для запобігання небезпечних геологічних процесів.
За приписами ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» гідротехнічні та берегоукріплювальні споруди є спорудами, що мають загальнодержавне значення, та відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 р. № 26-92 «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або оренда яких не допускається», в редакції що діяла на момент прийняття оспорювального рішення та укладання договору оренди, і ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вони не можуть бути об'єктами приватизації чи оренди.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналогічні вимоги зафіксовані у п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. № 02-5/35, відповідно до якого підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України, встановлено, що захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Тобто, при оскарженні рішень, дій або без дій органів місцевого самоврядування або виконавчої влади, віднесених до їх компетенції, суд в разі задоволення позову визнає рішення, дію або бездіяльність неправомірним і зобов'язує, залежно від характеру спору, зробити певні дії на захист порушеного права або сам визнає це право за позивачем.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора щодо визнання недійсним рішення Гурзуфської селищної ради 56 сесії 4 скликання №64 від 25 листопада 2005 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог прокурора відносно визнання договору оренди земельної ділянки площею 0,700 га, кадастровий номер 0111946800:01:006:0124 укладеного між Гурзуфською селищною радою та громадською організацією «Лагуна» недійсним, суд вважає за необхідним зауважити наступне.
Частиною 2 статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а тому за умови, якщо судами буде встановлено факт передачі в оренду земельної ділянки, на якій знаходиться майно (нерухомість), що належить іншій особі на праві власності, суди мають правові підстави для визнання спірного договору недійсним, оскільки відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, (постанова ВСУ від 27.01.09 у справі № 18/109, Рекомендації Вищого господарського суду від 02.02.10).
Відповідно до частини 1 та 3 статті 215 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Вищий Господарський суд України у своєму Роз’ясненні №02-5/111 від 12.03.99 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними" (далі - Роз’яснення про визнання угод недійсними) роз’яснив, що господарським судам у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними, необхідно враховувати, що угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи те, що в основу договору оренди внесені відомості, які не відповідали дійсності, а саме: при укладанні договору оренди був прихований факт знаходження на земельній ділянки - державного майна, що належить АР Крим - берегоукріплювальні та гідротехнічні споруди, які мають загальнодержавне значення та не можуть бути об'єктами приватизації чи оренди, таким чином, при укладанні договору оренди мало місця порушенням закону, а тому господарський суд має всі підстави визнати цей договір оренди недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, суд підкреслює, що у розумінні ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами під час розгляду даної справи не були доведені ті обставини на які вони посилались в запереченнях на позов.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, суд вважає за необхідним зазначити наступне.
Відповідності до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Згідно до п. 10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 23.08.1994 року № 02-5/611 враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову.
Отже, виходячи зі змісту вищенаведеного, суд вважає за необхідне, скасувати заходи щодо забезпечення позову у вигляді заборони будь – яким особам вчиняти будь – які дії щодо відчуження, розпорядження, реєстрації, перереєстрації прав на земельну ділянку, загальною площею 0,700 га, яка розташована за адресою: смт. Гурзуф, район ММЦ «Гурзуф», кадастровий номер 0111946800:01:006:0124.
Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, в редакції що діяла на момент звернення прокурора з позовом до суду, оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідачів, пропорційно задоволеним позовних вимогам.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 08 грудня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Змінити назву другої третьої особи з «Держане підприємство «Кримське республіканське протизсувне управління» на «Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління».
2. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
3. Визнати недійсним рішенням Гурзуфської селищної ради 56 сесії 4 скликання №64 від 25 листопада 2005 року «Про передачу в довгострокову оренду громадській організації «Лагуна» земельної ділянки площею 0,700 га, кадастровий номер 0111946800:01:006:0124, розташованої за адресою: смт. Гурзуф, в районі ММЦ «Гурзуф» для будівництва та експлуатації місць зберігання плавзасобів - елінг-центру, протизсувних, берегоукріплювальних та гідротехнічних споруд, набережної з пляжною зоною».
4. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 0,700 га, кадастровий номер 0111946800:01:006:0124, розташованої за адресою: смт. Гурзуф, в районі ММЦ «Гурзуф», укладений між Гурзуфською селищною радою та громадською організацією «Лагуна», що зареєстрований в книзі записів договорів оренди земельних ділянок від 26 грудня 2005 року під №040502100032.
5. Стягнути з Гурзуфської селищної ради (м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Подвойського, 9, 98640, ідентифікаційний код 24040636) на користь Державного бюджету (одержувач – держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) 85,00 грн. державного мита.
6. Стягнути з Громадської організації «Лагуна» (м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Віноградна, 11, кв. 3, 98600; вул. Гоголя, буд. 4, кв.9, м. Ялта, 98600, ідентифікаційний код 26330717) на користь Державного бюджету (одержувач – держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) 85,00 грн. державного мита.
7. Стягнути з Гурзуфської селищної ради (м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Подвойського, 9, 98640, ідентифікаційний код 24040636) на користь Державного бюджету (р/р 31214264700002, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
8. Стягнути з Громадської організації «Лагуна» (м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Віноградна, 11, кв. 3, 98600; вул. Гоголя, буд. 4, кв.9, м. Ялта, 98600, ідентифікаційний код 26330717) на користь Державного бюджету (р/р 31214264700002, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
9. Видати накази після набрання рішення законної сили.
10. Скасувати заходи щодо забезпечення позову у вигляді заборони будь – яким особам вчиняти будь – які дії щодо відчуження, розпорядження, реєстрації, перереєстрації прав на земельну ділянку, загальною площею 0,700 га, яка розташована за адресою: смт. Гурзуф, район ММЦ «Гурзуф», кадастровий номер 0111946800:01:006:0124.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Копилова О.Ю.