ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216
РІШЕННЯ
Іменем України
01.12.2011Справа №5002-25/4438-2011
за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Блік-Авто», вул. Д.Ульянова, 14, кв.14, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, Україна; вул. Київська, 165 б, м. Сімферополь, 95050, Україна
до відповідача – Приватного підприємства «Торговельно-заготовча база»,
вул. Севастопольська, 94, м. Сімферополь, АР Крим, 95013, Україна
про стягнення 2 706,70 грн.
Суддя Копилова О.Ю.
представники сторін:
від позивача – ОСОБА_1., довіреність №б/н від 04.10.11, представник
від відповідача – не з’явився
Обставини справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Блік-Авто» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Приватного підприємства «Торговельно-заготовча база» та просить суд стягнути з відповідача 2 706,70 грн., у тому числі основний борг у сумі 2 126,71 грн., пені – 320,59 грн., інфляційні втрати в розмірі -200, 67 грн. та 3% річних в сумі 58,73 грн., мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором №53 на ремонт, технічне та гарантійне обслуговування автотранспортних засобів від 05 травня 2009 року.
Відповідач жодного разу у судове засідання не з’явився, про причини відсутності суд не повідомив, про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить відповідний штамп господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали господарського суду АР Крим про відкладення розгляду справи від 08 листопада 2011, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Відповідно до п. 3.5.11 вищезазначеної Інструкції з діловодства в господарських судах України, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно з п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” зазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.1997 № 02-5/289 зі змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за електронним запитом господарського суду АР Крим від 10 листопада 2011 №11676680 станом на 10 листопада 2011 року місцезнаходження Приватного підприємства «Торговельно-заготовча база» -
м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 94, 95013, тобто позивач вірно вказав адресу відповідача в позовній заяві.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що Приватне підприємство «Торговельно-заготовча база» був належним чином повідомлений про час та місце розгляду господарської справи.
Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.
01 грудня 2011 року від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог по справі №5002-25/4438-2011, відповідно до якої позивач просить суд прийняти уточнення позовних вимог в частині стягнення пені, а саме: стягнути з відповідача Приватного підприємства «Торговельно-заготовча база» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за 6 місяців прострочки платежу згідно з ГК України в розмірі 160 грн.
Відповідно до частини 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Таким чином, суд розцінює заяву позивача про уточнення позовних вимог як заяву про зменшення розміру позовних вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені, та вважає за необхідним прийняти її до розгляду.
Враховуючи те, що матеріали справи в повній мірі сформульовані та у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд –
встановив:
05 травня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Блік-Авто» (виконавець) та Приватним підприємством «Торговельно-заготовча база» (замовник) укладений договір №53 на ремонт, технічне та гарантійне обслуговування автотранспортних засобів, пунктом 1.1. якого визначено, що замовник доручає, а виконавець здійснює якісне технічне обслуговування, мийку та ремонт службового автотранспорту; ремонтно-відновлювальні роботи (агрегатні, кузовні, малярні); ремонт електрообладнання; контрольно-діагностичні та регулювальні роботи и т.п., а замовник приймає на себе зобов’язання по сплаті виконавцю наданих послуг.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що по закінченню ремонту, технічного та гарантійного обслуговування виконавець представляє замовнику комплект документів: рахунок, акт виконаних робіт (перелік виконаних робіт, встановлення запасних частин, комплектуючих вузлів, агрегатів та кріпильних деталей із вказанням їх вартості).
Пунктом 4.5 договору встановлено, що замовник зобов’язаний своєчасно проводити оплату виставленого виконавцем рахунку за виконання робіт.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що сплата робіт, вказаних у п. 1.1 договору, здійснює замовник за передоплатою чи по факту виконаних робіт протягом трьох банківських днів, на підставі рахунку або акту виконаних робіт.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє строком в один рік.
05 травня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Блік-Авто» виконав ремонтні роботи по технічному обслуговуванню автомобіля, державний номер АА 2147 ВХ, що належить Приватному підприємству «Торговельно-заготовча база» загальною сумою 4 626,71 грн., що підтверджується рахунком - фактурою №СФ -0000871 від 05 травня 2010 року, актом виконаних робіт №0000000265 від 05 травня 2010 року та податковою накладною №653 від 05 травня 2010 року.
Позивач в позовній заяві посилається на те, що 30 липня 2010 року відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 1500, 00 грн. та 02 серпня 2010 року – 1000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором №53, у зв’язку із чим на момент звернення позивача з позовом до суду за відповідачем заборгованість за договором складає 2 126,17 грн.
Таким чином, позивач в позовній заяві посилається на те, що ним виконані обов’язки по договору №53 в повному обсязі, однак, відповідачем, в частині оплати виконаних робіт зобов’язання частково не виконані, що і послужило приводом для звернення позивача з позовом до суду.
17 січня 2011 року на адресу Приватного підприємства «Торговельно-заготовча база» позивачем направлена претензія №1 з вимогою підписати та повернути на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Блік-Авто» по одному примірнику договору та акту виконаних робіт, а також погасити утворену дебіторську заборгованість шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок №26001013004219 у ВАТ ВТБ Банк м. Київ.
У матеріалах справи міститься лист Приватного підприємства «Торговельно-заготовча база» (а.с. 32), якій підписано директором Балабановим А.В., відповідно до якого підприємство «Торговельно-заготовча база» гарантує погасити утворену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Блік-Авто» до 15 червня 2011.
Однак, позивач, в позовній заяві посилається на те, що відповідачем заборгованість залишена несплаченою.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 2 126,71 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Крім того, позивач просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з відповідача 3% річних – 58,73 грн., індекс інфляції – 200,67 грн., пені – 160,00 грн.
Пунктом 4.6 договору встановлено, що у випадку порушення замовником строків сплати послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, суд погоджується з розрахунком пені, зробленим позивачем, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, в редакції що діяла на момент звернення позивача з позовом до суду, оплата держмита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 05 грудня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Торговельно-заготовча база» (вул. Севастопольська, 94, м. Сімферополь, АР Крим, 95013, Україна, ідентифікаційний код 34582457, р/р 26009321811 в СФ ВАТ «МТБ» м. Сімферополь, МФО 384748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Блік-Авто» (вул. Д.Ульянова, 14, кв.14, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, Україна; вул. Київська, 165 б, м. Сімферополь, 95050, Україна, ідентифікаційний код 34636659) заборгованість за договором № 53 від 05.05.2010 у розмірі 2 546,11 грн., у тому числі: 2 126,71 грн. – сума основного боргу; 160,00 грн.- пені; 200,67 грн. – втрат від інфляції; 58,73 грн.- 3% річних.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Торговельно-заготовча база» (вул. Севастопольська, 94, м. Сімферополь, АР Крим, 95013, Україна, ідентифікаційний код 34582457, р/р 26009321811 в СФ ВАТ «МТБ» м. Сімферополь, МФО 384748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Блік-Авто» (вул. Д.Ульянова, 14, кв.14, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, Україна; вул. Київська, 165 б, м. Сімферополь, 95050, Україна, ідентифікаційний код 34636659) 102,00 грн. державного мита.
4. Стягнути з Приватного підприємства «Торговельно-заготовча база» (вул. Севастопольська, 94, м. Сімферополь, АР Крим, 95013, Україна, ідентифікаційний код 34582457, р/р 26009321811 в СФ ВАТ «МТБ» м. Сімферополь, МФО 384748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Блік-Авто» (вул. Д.Ульянова, 14, кв.14, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, Україна; вул. Київська, 165 б, м. Сімферополь, 95050, Україна, ідентифікаційний код 34636659) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Копилова О.Ю.