Справа № 2-32

                                                                                                             2011 року

         РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 року   Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області

               У складі: головуючого судді - Помогайбо В.О.,

        при секретарі –Колпаковій К.О.,      

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа: відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське»про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної події, суд, -

   ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом до відповідача ОСОБА_2 В обґрунтування заявлених вимог посилався на наступні обставини. 08 червня 2009 року о 05 годині 45 хвилин на перехресті вулиці  ОСОБА_4 з бульваром Шевченко в Жовтневому районі міста Маріуполя  ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, що належить на праві власності  ОСОБА_3, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням його власника ОСОБА_1, який  не рухався в очікуванні  дозвільного сигналу світлофору. В результаті зіткнення транспортний засіб позивача  отримав технічні пошкодження. Причиною виникнення даного ДТП стало невиконання водієм ОСОБА_2 вимог  пунктів 12.1, 13.2. Правил дорожнього руху України, що визначено постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 23 червня 2009р., якою ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності  за статтею 124 КУпАП і  на нього накладено стягнення у вигляді штрафу. За оцінкою спеціаліста  автотоварознавця  вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля  з врахуванням втрати його товарного вигляду складає 58 207,16 грн. ВАТ «Страхове товариство «Іллічівське»сплатило позивачу як власнику транспорту страхове відшкодування у сумі 24900 грн. У зв’язку з наведеним просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 залишок несплаченої суми матеріальної шкоди, що становить 33 307,16 грн.  До того ж, протиправними діями винуватого водія ОСОБА_2  позивачу спричинено моральну шкоду, яка полягає  в моральних  потрясіннях та переживаннях, пов’язаних з ушкодженням транспортного засобу, у незручностях через втрату можливості користуватися власним автомобілем, змушеній у зв’язку з цим  зміні звичного образу життя, що потребує застосування додаткових зусиль для організації свого побуту, яку він оцінює в сумі 5000 грн. Крім того, просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 витрати з оплати судового збору та з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді.

В ході судового розгляду справи позивачем ОСОБА_1  уточнено позовні вимоги, згідно з якими  притягнуто до участі у справі в якості  співвідповідача ОСОБА_3 як  власника автомобіля НОМЕР_1 та як роботодавця водія зазначеного автомобіля ОСОБА_2  та заявлено про стягнення саме з ОСОБА_3  у відшкодування матеріальної шкоди - 33 307,16 грн., у відшкодування моральної шкоди –5000 грн., а також витрати з оплати судового збору та  з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Крім того, позивач просив стягнути зі співвідповідача ОСОБА_3 понесені ним витрати, пов’язані з оплатою роботи спеціаліста з визначення матеріальної шкоди - в сумі 400 грн.,  вартості  поштової послуги по відправці телеграми відповідачу для участі у проведенні оцінки пошкодженого в ДТП транспортного засобу –35,06 грн., вартості послуг  по наданню правової допомоги, розмір якої брався уточнити по закінченню розгляду справи в суді. В  обґрунтування уточнених позовних вимог послався на  ті ж підстави, що і в первісній редакції позову, додатково вказавши на існування трудових правовідносин між ОСОБА_3 як роботодавцем  та ОСОБА_2 як працівником, які виникли та існували на час ДТП згідно з трудовим договором від 02.02.2008р., в зв’язку з чим вважав її відповідальною за приписами ст.1172 ЦК України в правовідносинах по відшкодуванню шкоди.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги в кінцевій редакції в повному обсязі і надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у змісті позовної заяви  та в уточненнях до неї.

Відповідач ОСОБА_2 позовні  вимоги не визнав та пояснив суду, що 14 січня 2008 року ним від співвідповідача ОСОБА_3  отримана нотаріально посвідчена довіреність на право користування  належним останній автомобілем НОМЕР_3, і в той же день за  письмово складеним актом приймання-передачі  транспортний засіб йому фактично переданий. 02 лютого 2008 року він уклав з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 трудовий договір, зареєстрований в Маріупольському міському центрі зайнятості, згідно з яким його прийнято на роботу водія з пасажирських перевезень в режимі легкового таксі. Режим його роботи  встановлювався  графіком, який складався щомісячно, виходячи із 12-годинного робочого дня і з послідовності  2-х робочих днів з 2-х вихідними днями, та доводився до його відома. 07 червня 2009 року у нього був вихідний день, але він вирішив вийти на роботу в нічну зміну, тобто з 20 год. до 8 год. наступного дня, скориставшись відсутністю  напарника. Вихід на роботу у свій вихідний день з роботодавцем не  узгодив та її про це  не попередив. 8 червня 2009р. о 5 год. 45 хв. він внаслідок порушення Правил дорожнього руху України допустив зіткнення з належним позивачу автомобілем, технічно його пошкодивши. Свою вину в скоєні ДТП визнав в повному обсязі, постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 23 червня 2009р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП   не оскаржував. Заперечуючи проти позову, послався на невідповідність визначеної спеціалістом-автотоварознавцем розміру   матеріальної шкоди фактично спричиненій та на відсутність у нього зобов’язання по відшкодуванню шкоди, оскільки він в момент вчинення ДТП  знаходився в трудових правовідносинах з ОСОБА_3, яка, на його думку, і повинна нести матеріальну відповідальність за технічне пошкодження транспортного засобу позивача.

Відповідач ОСОБА_3  позов не визнала  в повному обсязі та суду пояснила, що з 27 квітня 2001 року вона зареєстрована як фізична особа-підприємець з правом передачі рухомого майна в оренду. Являється платником єдиного податку.  14 січня 2008 року за нотаріально посвідченою довіреністю вона передала належний їй на праві власності автомобіль ЗАЗ –DAEWOO LANOS реєстраційний номер НОМЕР_4  відповідачу ОСОБА_2 в користування, про що був складений та підписаний ним ОСОБА_4 приймання-передачі. 02 лютого 2008 року  вона прийняла ОСОБА_2 на роботу на посаду водія  з пасажирських перевезень в режимі легкового таксі. Для забезпечення ОСОБА_2 та ще двох водіїв роботою вона щорічно укладала договори про надання інформаційних послуг з суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5, який організував інформаційну службу таксі під назвою «Шансон». Суть  роботи цієї служби зводиться до наступного. Зайняті на перевезенні пасажирів в режимі легкового таксі водії як самі особисто, так і через посередництво роботодавців, укладають з ОСОБА_5 договори про надання інформації. В подальшому служба таксі «Шансон»в поточному режимі отримує по телефону замовлення від населення та передає їх водіям, які ці замовлення виконують.  Для упорядкування безперебійної роботи по виконанню замовлень населення ОСОБА_5 самостійно  формує бригади водіїв, а потім для кожної бригади також самостійно складає щомісячно графік роботи, який доводить  до відома водіїв та роботодавців. За умовами укладеного нею договору саме ОСОБА_6  зобов’язаний вести облік робочого часу водія ОСОБА_2 і до 10 числа наступного місяця надавати їй такі відомості. 08 червня 2009р., коли внаслідок  дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль позивача і останньому завдана шкода, ОСОБА_2   був вихідним,  а тому трудові обов’язки  не виконував. Вихід на роботу з нею не погоджував і вона своєї згоди на роботу ОСОБА_2 у його вихідний день не надавала та надати не могла, оскільки в цьому у неї як у роботодавця була відсутня будь-яка необхідність. Виконання ОСОБА_2 у вказаний день роботи по перевезенню пасажирів зумовлювалось його особистими інтересами і було здійснено ним самочинно, про що він власноручно і вказав в наданих їй письмових поясненнях про причини ДТП.  З цих підстав вона позов не визнає і вважає, що матеріальну відповідальність  за завдану позивачу  шкоду та збитки повинен нести саме відповідач ОСОБА_2

    Представник третьої особи - відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» на підставі довіреності ОСОБА_7 свого відношення до позову не висказав, посилаючись на вирішення його на розсуд суду, та пояснив, що  дорожньо-транспортна пригода, яка трапилась 08 червня 2009 року о 5 год. 45 хв., визнана ВАТ «Страхове товариство «Іллічівське», яке на підставі полісу №ВВ/3643659 від 13.12.2008р. являється страховиком  цивільно-правової відповідальності  ОСОБА_3 як власника наземного транспорту - автомобіля ЗАЗ –DAEWOO LANOS реєстраційний номер НОМЕР_4,  страховим випадком, в зв’язку з чим  товариством в повному обсязі згідно з чинним законодавством на підставі заяв застрахованої та потерпілої осіб виплачено ОСОБА_1  платіжним дорученням №3289 від 29.07.2009р. 24990 грн. в межах передбаченого договором ліміту 25500 грн.  і за винятком безумовної франшизи 510 грн. При визначенні  розміру відшкодування  взятий за основу звіт  №174-150609-1 від 20.06.2009р. автотоварознавчого дослідження  судового експерта ОСОБА_8 У відшкодування моральної шкоди страхове товариство  будь-яким учасникам ДТП ніяких сум не виплачувало.

Заслухавши сторони, третю особу і їх представників, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає частковому  задоволенню з наступних обставин.

Як встановлено, 08 червня 2009 року о 5 годині 45 хвилин в Жовтневому районі міста Маріуполя на перехресті  вулиці ОСОБА_4 та бульвару Шевченко  сталося зіткнення  транспортних засобів –автомобіля  НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_1 і автомобіля марки ЗАЗ –DAEWOO  реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням  водія ОСОБА_2, внаслідок чого  транспортний засіб позивача отримав технічні пошкодження.

Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 червня 2009 року по справі №3-2957/2009р. ОСОБА_2  притягнутий до адміністративної відповідальності  за ст.124 КУпАП у зв’язку з порушенням пунктів 12.1., 13.2. Правил дорожнього руху України і на нього накладено  стягнення  у вигляді штрафу в сумі 340 грн.  Згідно з мотивувальною частиною даного судового рішення, ОСОБА_2 08 червня 2009 року  о 5 год. 45 хв.,  керуючи автомобілем НОМЕР_6 в м. Маріуполі по вул. Артема на перехресті з бульваром Шевченко, не вибрав безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, в результаті чого  допустив зіткнення з автомобілем ХОНДА ЦІВІК під керуванням водія ОСОБА_1,  що потягло пошкодження транспортних засобів, чим порушив  пункти 12.1., 13.2. Правил дорожнього руху України.

Вказана постанова  учасниками ДТП  не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 61 ЦПК України  вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова  суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або  постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, винні дії ОСОБА_2 у настанні ДТП, в результаті чого спричинено шкоду власнику транспортного засобу позивачу ОСОБА_1, встановлені  вищезазначеною постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 червня 2009 року  і враховуються судом в межах вирішення даної цивільної справи  як доведені.

Згідно із загальними підставами відповідальності за завдану майнову шкоду у відповідності до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі  особою, яка її завдала.

Пошкоджений внаслідок винних дій водія ОСОБА_2 автомобіль НОМЕР_5, 2007 р.в., за даними  свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АНС №257001, виданого 29.10.2008р. 2-им ВРЕР м. Маріуполя УДАІ ГУМВС України в Донецькій області,  належить на праві власності ОСОБА_1.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності,  інше речове право, договір підряду, оренди тощо)  володіє транспортним засобом,  використання, зберігання  або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Автомобіль ЗАЗ –DAEWOO LANOS реєстраційний номер НОМЕР_4, яким керував в момент ДТП ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АНС 110687, виданого 1-им відділенням РЕР м. Маріуполя УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 08.12.2007р.,  належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

27 квітня 2001 року ОСОБА_3  виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області зареєстрована як фізична особа –суб’єкт підприємницької діяльності, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію  серії ВО2 №976291.

Згідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку  серії Г №532155 напрямком господарської діяльності ОСОБА_3 як суб’єкта господарювання являється здача в оренду рухомого майна.

Відповідачкою надана та долучена судом до матеріалів справи довіреність, посвідчена 14 січня 2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_9, реєстровий №67,  згідно до якої ОСОБА_3  уповноважила ОСОБА_2  користуватися належним їй автомобілем  марки ЗАЗ –DAEWOO LANOS, 2007 р.в.,  реєстраційний номер НОМЕР_4.  Дія довіреності визначена в три роки та встановлена  до 14 січня 2011р.

Як вбачається із ОСОБА_4 приймання-передачі, 14 січня 2008 року автомобіль ЗАЗ –DAEWOO LANOS реєстраційний номер НОМЕР_4 прийнятий ОСОБА_2

02 лютого 2008 року між відповідачами укладено трудовий договір, зареєстрований в Маріупольському міському центрі зайнятості,  яким на ОСОБА_2 покладались зобов’язання по виконанню роботи  водія транспортних засобів по пасажирським перевезенням у режимі легкового таксі (пункт 2 Договору) з робочим часом, який визначається згідно  графіку, з сумарним обліком робочого часу за місяць (пункт 4 Договору).

01 січня 2009 року фізичними особами –підприємцями ОСОБА_3 як замовником та ОСОБА_5 як виконавцем укладено договір  про надання інформаційних послуг, яким встановлено  наступний порядок його виконання:  замовник надає виконавцю список автомобілів та відомості про їх водіїв (п.2.2.); кожному водію, внесеному в зазначений список, виконавець  привласнює позивний номер, по якому водій зобов’язаний на початку робочого дня та по його закінченню зареєструватись у диспетчера виконавця (2.3.);  водії замовника працюють в режимі 12-годинного робочого часу у дві зміни: денна –з 8 год.  до 20 год., нічна –з 20 год. до 8 год. наступного дня з наступними 2 днями вихідних; графік складається виконавцем окремо на кожен календарний місяць та письмово доводиться до відома замовника  (п.2.3.);   облік робочого часу  ведеться виконавцем і до 10 числа наступного місяця передається замовникові (п.2.5.).

Як вбачається з листа від 25.05.2009р. за вих.. №1/06 фізичної особи –підприємця  ОСОБА_5, адресованого ФОП ОСОБА_3, в червні 2009р. водії, які працюють у неї по трудовому договору, будуть працювати по графіку роботи 2-ої бригади.

Згідно графіку роботи водіїв інформаційної служби таксі «Шансон», складеному на червень 2009 року, для водія ОСОБА_2  як працівника ФОП ОСОБА_3 7 та 8 червня 2009 року були вихідними днями.

Викладене підтверджується і наступними документами: табелем обліку робочого часу ОСОБА_2 за червень 2009р., в якому  7 та 8 червня  2009р. значаться вихідними днями; розрахунково-платіжною  відомістю за червень 2009 року, згідно до якої ОСОБА_2 пропрацював 6 робочих днів (1, 2, 6, 11, 14, 15 червня 2009р.) з сумарним робочим часом –72 години;  відомістю фактичного використання  інформаційних послуг інформаційної служби таксі «Шансон»за червень 2009 року,  в якій за власноручним підписом ОСОБА_2 зазначено дні користування ним інформаційними послугами, які по 06.06.2009р. включно відповідають його робочому графіку за вказаний місяць.

Суд, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до висновку, що відповідальність за шкоду, спричинену позивачеві внаслідок пошкодження належного йому автомобіля,  має  нести відповідач ОСОБА_2,  оскільки ДТП сталась  в неробочий час, коли ОСОБА_2 згідно з нотаріально посвідченою довіреністю від 14.01.2008р.  та ОСОБА_4 приймання-передачі автомобіля  використовував транспортний засіб для власних потреб, а тому в сенсі статті 1187 ЦК України та роз’яснень у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»являвся володільцем джерела підвищеної небезпеки.

З цих же підстав відповідачка ОСОБА_3  не несе матеріальної відповідальності за заподіяну позивачу шкоду.

Твердження  відповідача ОСОБА_2 в суді про  скоєння ДТП в період виконання ним трудових обов’язків по трудовому договору з ОСОБА_3 суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються, крім вищезазначених доказів, також і власноручно складеним та підписаним ним  же самим поясненням  про те, що 08.06.2009р. о 5 год. 45 хв. він керував  автомобілем ЗАЗ ДЕУ, реєстраційний номер НОМЕР_4,  на підставі  довіреності.

В обґрунтування  заявлених позовних вимог  з позиції відшкодування матеріальної шкоди суд приймає до уваги висновок експерта №27/27 авто товарознавчої експертизи від 14 квітня 2011 року, в якому науковим співробітником лабораторії судових транспортно-товарознавчих досліджень Донецького НДІ, виконуючого ухвалу суду від 21.12.2010р.,  визначено вартість  матеріальної шкоди, завданої володарю автомобіля  НОМЕР_7, 2007 р.в., з врахуванням втрати товарного виду на час проведення експертизи складає 54060 гривень 50 копійок.  

Враховуючи зазначене, суд  бере за основу  для вирішення питання про розмір заподіяної шкоди визначену науковим співробітником лабораторії судових транспортно-товарознавчих досліджень Донецького НДІ, вартість відновлювального ремонту з врахуванням  втрати товарного виду, якого потребує пошкоджений у ДТП автомобіль позивача –54060 гривень 50 копійок.

При цьому суд не погоджується з твердженням позивача  про виплату на його користь ВАТ «Страхове товариство «Іллічівське» страхового відшкодування в сумі 24900 грн., оскільки із пояснень представника третьої особи - страхового товариства та  наданої копії  платіжного доручення №3289 від 29.07.2009р.  страхове відшкодування виплачено в сумі 24990 грн.  

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну  відповідальність, у  разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного  відшкодування завданої нею шкоди  зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним  розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи із викладеного, суд вважає, що  розмір заподіяної позивачу  матеріальної шкоди з врахуванням  фактично виплаченого на його користь страхового відшкодування становить  29070,50 грн. (54060,50 грн. –24990 грн.).

Стаття 1192 ЦК України зобов’язує особу, що спричинила шкоду, відшкодувати її  в натурі за вибором потерпілої особи (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити  пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. За частиною  другою  наведеної норми розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається  до реальної вартості втраченого майна  на момент розгляду справи або виконання робіт,  необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відтак суд вважає за необхідне, з врахуванням вибраного позивачем ОСОБА_1  способу захисту майнових прав, виходячи із загальної оцінки відновлювального ремонту за  звітом судового експерта,  і з якою погодився суд –54060,50грн.  та за  мінусом фактично виплаченої ВАТ «Страхове товариство «Іллічівське»сумою страхового відшкодування 24990 грн. на підставі ст.1192 ЦК України  стягнути на користь позивача ОСОБА_1  у відшкодування матеріальної шкоди  29070,50 грн.

Суд, враховуючи викладене, доходить до висновку про покладення обов’язку  по відшкодуванню зазначеної суми –29070,50 грн. -  на безпосереднього заподіювача  шкоди та володільця джерела підвищеної небезпеки відповідача ОСОБА_2 з врахуванням виконання в повному обсязі в межах лімітів і за  мінусом безумовної франшизи  ВАТ «Страхове товариство «Іллічівське»зобов’язань зі сплати страхового відшкодування  за договором.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 по позиції відшкодування матеріальної шкоди суд відмовляє за недоведеністю з вищенаведених мотивів.

Одночасно з цим, суд, керуючись роз’ясненнями пункту 9 постанови Верховного Суду України  від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами з відшкодування шкоди», відновлюючи порушені права позивача, вважає за необхідне, з метою  запобігання порушень прав відповідача ОСОБА_2 зобов’язати ОСОБА_1 передати ОСОБА_2  пошкоджені в результаті ДТП 08.06.2009р. складові частини автомобіля НОМЕР_7 після відшкодування заподіяної позивачеві шкоди, зазначеної даним рішенням.

Обговорюючи питання про компенсацію моральної шкоди, заявленої позивачем ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.16 ч.2 п.9 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Як вбачається із пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.2005р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із змінами та доповненнями)  моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні нормальних  життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні  стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно приписів ст.23 ч.2 п.2 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала  у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї  чи близьких родичів.

Суд вважає доведеними позивачем ОСОБА_1  обставинами щодо  перенесених ним моральних страждань від пошкодженого єдиного в сім’ї транспортного засобу, на придбання якого родина тривалий час накопичувала грошові кошти;  щодо зумовленої дорожньо-транспортною пригодою зміни ним звичного для себе образу життя, в тому числі і з причини неможливості  використовувати автомобіль для сімейних потреб,  таких як відпочинок;  щодо  прикладання ним додаткових зусиль для організації побуту, а також і на відновлення своїх прав; а тому, враховуючи тривалість, обсяг і характер спричиненої шкоди,  відповідно до  ст.ст. 23, 1167 ЦК України  вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 як особи, яка безпосередньо вина в ДТП та яка  на момент ДТП являлась володільцем транспортного засобу, в рахунок відшкодування моральної шкоди  500 грн., що, як вважає суд, адекватне спричиненій шкоді.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, в тому числі і щодо    стягнення її з відповідачки ОСОБА_3,  суд відмовляє.

Відповідно до ст.ст. 79, 80, 81, 86, 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені стороною позивача  витрати по оплаті  роботи спеціаліста з проведення автотоварознавчого  дослідження по справі  в сумі 400 грн., по оплаті вартості поштового відправлення телеграми 35,06 грн., витрати з оплати судового збору з позовних вимог немайнового  характеру у сумі 8,50 грн.

Що стосується вирішення  питання щодо стягнення  судового збору з оплати вимог матеріального характеру, то в зв’язку з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 на його користь з відповідача ОСОБА_2 згідно із правилами ст.88 ЦПК України підлягають стягненню витрати по оплаті держмита у сумі 295.05 грн. (1% від задоволеної частини –29505,56 грн.) та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ в суді у сумі 30 грн.

Суд в задоволені  вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу  відмовляє, оскільки адвокат ОСОБА_10  приймав участь у судових засіданнях в якості представника, а такі витрати на підставі ст.ст.56, 79, 84 ЦПК України  не відносяться до судових.

На підставі ст.ст.16,  23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 79, 84, 86, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає: АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_8) на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 29070,50 грн., у відшкодування моральної шкоди 500 (п’ятсот) гривень, витрати з проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 400 (чотириста) гривень, витрати по  оплаті вартості поштовим відправленням телеграми в сумі 35 (тридцять п’ять) гривень 06 копійок, витрати по оплаті держмита з позовних вимог немайнового характеру в сумі 8 (вісім) гривень 50 копійок, витрати по оплаті держмита з позовних вимог майнового характеру  в сумі 295,05, витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді в сумі  30  гривень, а всього 30339,11 (тридцять тисяч триста тридцять дев’ять гривень) 11 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає: АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_8) на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 90 гривень.

В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.

В  задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди,  витрат з оплати судового збору, з оплати інформаційного-технічного забезпечення розгляду справи в суді, витрат з оплати правової допомоги –відмовити.

Зобов’язати ОСОБА_11 передати ОСОБА_2  пошкоджені в результаті ДТП 08.06.2009р. складові частини автомобіля  марки «HONDA CIVIC», реєстраційний номер НОМЕР_9, 2007 року випуску, № кузова JHMFD16708S211240, колір –білий, що зареєстрований 29.10.2008р. 2-м відділом РЕР м. Маріуполя  УДАІ ГУМВС України в Донецькій області. Пошкоджені складові автомобіля підлягають передачі  після відшкодування шкоди.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення  апеляційної скарги.

Суддя:                                                                      В.О. Помогайбо