Справа № 11-621 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст. 213 КК Попельнюх P.O.
України Доповідач в апеляційній інстанції
Демиденко А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 24 » липня 2007 року Колегія суддів судової палати в
кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Демиденка А.І.
суддів Літвінцева В.М., Неділька М.І.
за участю прокурора Гришанової Н.Д.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від18 травня 2007 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, гр. України, не судимого в силу ст. 89 КК України, -
засуджено за ч.1ст.213 КК України до штрафу в сумі 5100 грн.
Вивчивши матеріали справи, -
встановила:
Як убачається з цього вироку, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він в період часу з початку березня 2005 року по 31 серпня 2006 року, порушуючи встановлений законом порядок здійснення операцій з металобрухтом, в порушення ст.4 Закону України «Про металобрухт» від 05.05. 1999 року та п.36 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06. 2000 року, без державної реєстрації, а саме, не являючись суб'єктом господарської діяльності та без спеціального дозволу - ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом, умисно, з корисливих мотивів, за місцем свого проживання - в будинку АДРЕСА_1 організував пункт прийому та схову побутового металобрухту, де у вказаний період від населення приймав металобрухт чорного та кольорового металу з метою подальшого його продажу та отримання прибутку.
Так, 31 серпня 2006 року, він умисно, з корисливих мотивів за місцем свого проживання, не являючись суб'єктом господарської діяльності та без спеціального дозволу -ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом, - прийняв від ОСОБА_2 8 кг побутового металобрухту, а від ОСОБА_3 - 6 кг такого ж металобрухту.
В апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_1 порушується питання про скасування цього вироку з наступним закриттям справи за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1ст.213 КК України. При цьому він покликається на те, що місцевий суд безпідставно дійшов до висновку про те, що він являється суб'єктом відповідальності за вчинення інкримінованого йому злочину, оскільки на нього не розповсюджується дія ст. 4 Закону України «Про металобрухт» та п.36 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Окрім того, стверджує, що висновок місцевого суду про організацію ним за місцем проживання пункту прийому побутового металобрухту в період з березня 2005 року по 31 серпня 2006 року є голослівним та таким, що не підтверджений відповідними доказами.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, який в якості альтернативи своїх апеляційних вимог просить про пом'якшення призначеного покарання, врахувавши думку прокурора, колегія суддів судової палати вважає, що апеляційні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у скоєнні злочину при обставинах наведених у вироку підтверджується сукупністю доказів, які були зібрані на досудовому слідстві та перевірені в судовому засіданні, серед яких:
-визнавальні показання на досудовому слідстві в якості підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що протягом 2005-2006 p.p. він здійснював операції з брухтом чорних металів без спеціального дозволу (ліцензії), в тому числі і 31 серпня 2006 року, коли прийняв від ОСОБА_2, та ОСОБА_3 14 кг зазначеного брухту.
о а.с. 22-23, 65
- показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що мешканці мікрорайону, де
проживає ОСОБА_1, знають про те, що останній займається операціями з металобрухтом. У
зв'язку з цим, 31 серпня 2006 року кожен з них за певну плату здав йому металобрухт, після
чого цей факт був виявлений працівниками міліції;
о а.с. 41,19
- дані протоколу обшуку від 31 серпня 2006 року про виявлення та вилучення у
домоволодінні ОСОБА_1 14 кг металобрухту;
о а.с. 7
- дані витягів із Закону України «Про металобрухт» (ст.ст. 1,4) та Закону України «Про
ліцензування певних видів господарської діяльності» (ст.ст. 1,9 п.36), згідно з якими операції
з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими підприємствами та їх приймальними
пунктами; ліцензуванню підлягає заготівля металобрухту кольорових і чорних металів).
о а.с. 17,18
Доводи засудженого про те, що він не займався здійсненням операцій з брухтом кольорових і чорних металів без спеціального дозволу (ліцензії) судом першої інстанції вірно визнані безпідставними, оскільки вони протирічать правильно з'ясованим фактичним обставинам справи.
На ці ж доводи засуджений знову покликається в апеляційній скарзі.
Обмірковуючи над ними, колегія суддів судової палати теж не вбачає підстав для їх задоволення.
Дії засудженого ОСОБА_1 за ч.1ст.213 КК України кваліфіковані правильно.
Стосовно альтернативної вимоги засудженого про суворість призначеного йому покарання за цим законом, то колегія суддів вважає, що вони підлягають до задоволення, оскільки судом першої інстанції не враховані дані про його особу, стан здоров'я та матеріальне становище, а також вага металобрухту, з яким він здійснив незаконну операцію.
Так, дані матеріалів справи засвідчують те, що засуджений в минулому професійно займався спортом, має певні заслуги перед державою, в тому числі звання заслуженого майстра спорту. Останні роки страждає на ряд хронічних захворювань, проживає одиноко, має труднощі матеріального характеру. За рішенням суду з нього стягнуті аліменти на утримання дочки, інваліда дитинства 1 групи.
Кількість виявленого металобрухту не є значною. Поведінка засудженого на протязі досудового слідства свідчила про те, що він сприяв правильному встановленню фактичних обставин справи, каявся. Про це він наголосив і під час апеляційного розгляду справи, прохаючи про поблажливість до нього.
З урахуванням наведеного, колегія суддів судової палати вважає за можливе змінити вирок щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання, а саме - пом'якшити його із застосуванням вимог ст.69 КК України.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 373 КПК України, колегія суддів судової палати, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовільнити частково.
Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2007 року відносно нього змінити в частині призначеного покарання, пом'якшивши його.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.1ст.213 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в сумі у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто до штрафу в сумі 850 грн.
В решті вирок суду залишити без змін.