Справа № 2-1044/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

22 вересня 2011 року                                                         м. Донецьк

          Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі

Головуючого судді                                              Сибірцева В.П.,

при секретарі                                                  Перевертайло І.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданню в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення боргу за договором позики,    

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Будьоннівського районного суду м. Донецька з зазначеним позовом, вказавши, що 04 лютого 2010 року відповідач ОСОБА_2 отримав у позивача ОСОБА_1 за договором позики 16 000 гривень, які зобов’язався повернути до 04 лютого 2011 року, зі сплатою відсотків у розмірі 7 % річних від суми позики до дня фактичного повернення позики, однак за закінченням строку відповідач борг не сплатив.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь зазначену суму боргу, витрати понесені з оплати правової допомоги і судові втрати.  

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_3  належним чином та завчасно сповіщені про час та місце розгляду справи, надали суду письмові заяви, згідно яких підтримали в повному обсязі позовні вимоги та просять суд розглянути справу за їх відсутності.  

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, хоча  про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив. За ухвалою суду розгляд справи проведений за відсутністю сторін в порядку ст.224 ЦПК України заочно за наявних в справі доказів.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного:

Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та якості.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або іншій документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

04 лютого 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в простій письмовій формі був укладений договір процентної позики, за яким ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_1 в борг 16 000 гривень, які зобов’язався повернути до 04 лютого 2011 року.

Факт укладання договору позики та його умов підтверджується допустимим доказом, визначеним ч.2 ст.1047 ЦК України –розписка про отримання позики боржником (а.с.6).

Дійсність зазначеної розписки про отримання позики відповідачем не ос порена.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.  

На час подання позову до суду строк виконання грошового зобов’язання за договором відсоткової позики скінчився. Сама наявність у позивача розписки про отримання позики (боргового документа) свідчить про те, що до цього часу відповідача свої зобов’язання за договором позики належним чином не виконав.

Відповідач ОСОБА_2, як позичальник за договором позики, в порушення вимог ч.1 ст.1049 ЦК України, прострочив виконання грошового зобов’язання в частині повернення позикодавцеві позики у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідач згідно ч.1 ст.625 ЦК України, не звільняється від відповідальності за неможливість належного виконання ним грошового зобов’язання та згідно ч.2 ст.625 ЦК України зобов’язаний сплатити суму боргу.

За наведених обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики підлягають  задоволенню в повному обсязі.

З відповідача на користь позивача згідно ст.88 ЦПК України, слід стягнути судові витрати з оплати судового збору у розмірі 160 гривень (а.с. 2) та інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень (а.с.1).

Крім того, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави”, ґрунтуючись на засадах розумності та справедливості, заявлені позивачкою до відшкодування витрати на оплату правової допомоги у розмірі 1000 гривень (а.с.7-8) підлягають стягненню з відповідача згідно ст.88 ЦПК України

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 625, ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України та ст.ст. 10, 11, 60, 212, 224 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш І В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики –задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1:

- заборгованість за договором відсоткової позики від 04 лютого 2010 року у розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень;

- судові витрати з оплати судового збору у розмірі 160 (сто шістдесят) гривень;

- судові витрати з оплати інформаційно–технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень;

- судові витрати з оплати правової допомоги адвоката у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень,

усього  стягнути 17 280 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів, з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський суд м. Донецька шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: