печерський районний суд міста києва
справа № 2-26-1/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2008 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Горяйнова А.М.,
при секретарі - Степановій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Київської обласної державної адміністрації про зобов'язання забезпечити житлом і працевлаштуванням по переселенню шляхом надання у власність земельних ділянок під будівництво житлових будинків садибного типу з надвірними будівлями згідно законодавства, надання земельних ділянок для особистого сільського господарства та компенсацію витрат на будівництво,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у жовтні 2004 року звернулися до суду з позовом до Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, в якому просили зобов'язати відповідача забезпечити їх житлом по переселенню згідно направлення на переселення ВЛ № 2046 та заяви від 10.02.2004 року, шляхом придбання у власність будинку у Макарівському районі Київської області.
Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що вини є постраждалими від аварії на Чорнобильській АЕС. У листопаді 2003 року вони отримали направлення на переселення, видане на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Порядку відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 706 від 16.12.1992 року.
Реалізуючи своє право на працевлаштування та забезпечення житлом позивачі 10.02.2004 року звернулись до Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації з заявою, в якій зазначили бажане місце проживання - Макарівський район Київської області, але отримали відповідь з відмовою у реєстрації направлення та роз'ясненням загального порядку обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Відмову у реєстрації направлення на переселення та забезпеченні житлом позивачі вважають незаконною та просять суд задовольнити їх позов.
Під час розгляду справи позивачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2 змінили свої позовні вимоги та попросили суд зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію забезпечити їх, а також неповнолітню ОСОБА_4, житлом і працевлаштуванням по переселенню згідно направлення на переселення ВЛ № 2046 та заяви від 10.02.2004 року шляхом надання у власність земельних ділянок під будівництво житлових будинків садибного типу з надвірними будівлями згідно законодавства та ведення особистого сільського господарства у сільській місцевості Києво-Святошинського району Київської області та компенсувати витрати на будівництво в розмірі згідно діючого законодавства, на момент введення в експлуатацію, а також зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію погодити направлення на переселення ВЛ № 2046 і повернути його позивачам для подальшого використання.
Ухвалою суду від 31.03.2008 року провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зобов'язання Київської обласної державної адміністрації погодити направлення на переселення ВЛ № 2046 і повернути його позивачам для подальшого використання було закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
Крім того, під час розгляду справи представник позивача ОСОБА_3 відмовилася від позову останнього в повному обсязі.
Ухвалою суду від 31.03.2008 року відмова представника ОСОБА_3 від позову була прийнята, а провадження у справі в цій частині було закрито.
В судовому засіданні ОСОБА_2, яка також є представником ОСОБА_1, позовні вимоги підтримала повністю і попросила суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог.
Ухвалою суду від 03 грудня 2007 року до участі у справі в якості співвідповідача було притягнуто Київську обласну державну адміністрацію.
Крім того, ухвалою суду від 31 березня 2008 року, за згодою представника позивачів, неналежний відповідач - Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації було замінено на належного - Київську обласну державну адміністрацію.
Представник Київської обласної державної адміністрації у судове засідання не з'явився. У відповідності до ст.169 ЦПК України судом було визнано можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача.
У своїх письмових запереченнях відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що для пошуку та придбання житлового будинку (квартири) позивачі повинні були звернутися до відповідної районної державної адміністрації за новим місцем проживання. Подаючи заяву про реєстрацію направлення на переселення позивачі не додали жодного з документів, які б засвідчували попереднє місце їхнього проживання, склад сімї, дані про власника житла та ін. Позивачі також своєчасно не зареєструвалися у Київській обласній державній адміністрації, що призвело до втрати отриманого ними направлення на переселення.
Крім того, питання забезпечення громадян земельними ділянками для індивідуального житлового будівництва не відноситься до компетенції Київської обласної державної адміністрації, а питання виплати компенсації за самостійно збудоване житло громадянам, які самостійно переселяються з радіоактивно забруднених територій, вирішується в порядку черговості.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими сторонами доказами, заслухавши доводи представника позивачів та дослідивши письмові заперечення відповідача, суд вважає необхідним позов ОСОБА_1. та ОСОБА_2 залишити без задоволення виходячи з наступного.
У відповідності до ч.ч. 3,4,7 ст. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» кожен громадянин, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, має право на підставі наданої йому об'єктивної інформації про радіаційну обстановку, дози опромінення і можливі їх наслідки для здоров'я самостійно приймати рішення про дальше проживання на цій території чи відселення.
Громадянам, які прийняли рішення про виїзд із зони гарантованого добровільного відселення, створюються умови для відселення.
Порядок відселення та самостійного переселення визначається Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1., ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 28.11.2003 року отримали направлення серії ВЛ № 2046 на переселення з смт. Маневічи Волинської області, видане у відповідності до ст. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У відповідності до п. 4 ст. 32 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадяни мають право на індивідуальне житлове будівництво з позачерговим одержанням земельних ділянок (у м. Києві та курортних місцевостях - за наявністю прописки) з гарантованим забезпеченням необхідними будівельними матеріалами, укладанням договорів з підрядними організаціями на будівництво будинків садибного типу, а також на позачерговий вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів незалежно від строків проживання і прописки у даному населеному пункті (у м. Києві та курортних місцевостях - за наявністю прописки). При цьому громадянам Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем будівництва житла виділяються кошти з розрахунку 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї.
Разом з тим, зазначений Закон, а також Порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 1992 р. N 706, не встановлюють для вказаних категорій громадян, спеціальний, відмінний від загально встановленого, порядок вирішення питання про надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва та ведення особистого сільського господарства.
За загальним правилом, встановленим п. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питання про надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
У відповідності до ст. 17 Земельного Кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій, до яких відноситься Київська обласна державна адміністрація, у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності, а не землями, що перебувають у власності територіальних громад сіл, селищ, міст.
Повноваження щодо розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, відповідно до ст.. 12 Земельного Кодексу України належать сільським, селищним та міським радам.
Згідно ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Протягом розгляду справи позивачами вимоги до відповідної сільської, селищної або міської ради про надання земельних ділянок для будівництва жилого будинку та ведення особистого сільського господарства - не заявлялись.
З огляду на викладене вимоги ОСОБА_1. та ОСОБА_2 про зобов'язання Київської обласної державної адміністрації забезпечити житлом і працевлаштуванням по переселенню саме шляхом надання у власність земельних ділянок у Києво-Святошинському районі Київської області суперечить чинному земельному законодавству та законодавству про місцеве самоуправління та не можуть бути задоволені судом.
У відповідності до абз. 3 ст. 32. Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які збудували чи купили за власні кошти жилі будинки садибного типу з надвірними будівлями, а також жилі приміщення в будинках житлово-будівельних (житлових) кооперативів, відшкодовується їх вартість у розмірах, визначених місцевими Радами народних депутатів за обраним місцем проживання.
З поясненнь представника позивачів в судовому засіданні встановлено, що позивачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2 лише мають намір збудувати будинок, після отримання ними земельної ділянки для вказаних потреб, та не володіють на праві приватної власності будинком, придбаним у зв'язку з переселенням із радіоактивно забруднених територій.
В зв'язку з цим вимоги позивачів про відшкодування понесених на будівництво витрат є передчасними.
Таким чином, вимоги ОСОБА_1. та ОСОБА_2 про зобов'язання Київської обласної державної адміністрації компенсувати витрати на будівництво в розмірі, згідно діючого законодавства на момент введення в експлуатацію не пов'язана із захистом порушеного або оспорюваного права та не можуть бути задоволені судом при розгляді даної справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 17 Земельного кодексу України, ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 4,32 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Порядком відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 1992 р. N 706, ст. ст. 11, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд -
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Київської обласної державної адміністрації про зобов'язання забезпечити житлом і працевлаштуванням по переселенню шляхом надання у власність земельних ділянок під будівництво житлових будинків садибного типу з надвірними будівлями згідно законодавства, надання земельних ділянок для особистого сільського господарства та компенсацію витрат на будівництво - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набере законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя