ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" березня 2008 р. Справа № 4/19/1483
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іоннікової І.А.
суддів: Веденяпіна О.А.
Черпака Ю.К.
при секретарі Гаврилюк Т.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Безрука Т.Л. (довіреність від 01.01.2008р.),
від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність від 08.11.2007р.),
розглянувши апеляційну скаргу приватного малого виробничо - комерційного підприємства "Лан", м. Хмельницький
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "10" грудня 2007 р. у справі № 4/19/1483 (суддя Баула Л.П.)
за позовом приватного малого виробничо - комерційного підприємства "Лан", м.Хмельницький
до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Городок
про стягнення 131816,5 грн. та зобов'язання відповідача повернути належнепозивачу майно: бензин А-76-690 л, бензин А-92 - 306 л, бензин А-95 - 3306 л та дизельне пальне 340 л.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.12.07 рокуу справі №4/19/1483 позов приватного малого виробничо-комерційного підприємства “Лан” до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 131816,5 грн. та зобов'язання відповідача повернути належне позивачу майно: бензин А-76 - 690 л, бензин А-92 -306 л, бензин А-95 -3306 л та дизельне пальне 340 л - задоволено частково. Зобов'язано відповідача повернути приватному малому виробничо - комерційному підприємству “Лан” - 2132 л. бензину А-95. Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь приватного малого виробничо-комерційного підприємства “Лан” - 70,36 грн.( сімдесят грн. 36 коп.) витрат по державному миту та 5,66 грн.( п'ять грн. 66 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПМВКП "Лан" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема скаржник вказав, що судом не враховано, що відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та в організаціях України облік нафтопродуктів ведеться за оперативно - бухгалтерським (сальдовим ) методом, за якого облік товарів у натурі здійснюється безпосередньо матеріальними особами, а бухгалтерія підприємства веде їх кількісно - грошовий облік.
Крім того, скаржник вважає, що експертне заключення №В-112 від 16.07.05р. не відповідає вимогам ДСТУ №4488:2005.
Також скаржник зазначив, що судом не доведено та не встановлено з яких підстав не підлягає поверненню майно позивача, в тій кількості, що заявлено в позовних вимогах та чим і якими нормами законодавтсва користувався суд при відмові в поверненні майна позивача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи, які зазначені в апеляційній скарзі та надала пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим просить його скасувати та задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду Хмельницької області законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" - без задоволення.
Зокрема відповідач вказав, що твердження позивача про привласнення відповідачем 340 літрів - дизельного пального, 690 літрів - бензину А-76, 306 літрів - бензину А-92, 3306 літрів - бензину А-95 є безпідставним, оскільки при опломбуванні резервуарів з пальним в присутності представника позивача, представником Хмельницької ТПП були проведені заміри кількості та якості пального, що залишилось, і при отриманні 9 серпня 2005 року представником позивача пального його кількість була ідентична.
Також відповідач вважає не обґрунтованими доводи позивача про привласнення відповідачем бензину А-95 в кількості 2132 л, оскільки вони були залишені в рахунок оплати згідно повідомлення-листа № 3 від 16.07.2005 року, з чим позивач фактично погодився, оскільки не оспорив зазначеної пропозиції.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до договору оренди про платне користування та володіння автозаправною станцією №19/12-02 від 19.12.2002 року відповідач передав позивачу орендоване майно в користування терміном на один рік. На виконання договору оренди позивач сплачував відповідачу орендну плату згідно виставлених рахунків та використовував орендоване майно - автозаправну станцію за цільовим призначенням на умовах договору N 19/12-02 від "19" грудня 2002 р. фактично аж до 16.07.2005 року.
Відповідач 09.06.05 року звернувся з листом до позивача про намір розірвати договір оренди. Позивач в добровільному порядку відповідно до ст. 764 ЦК України відмовився на розірвання договору оренди та зазначив про розгляд цього питання в судовому порядку. 16.07.2005 року позивачем та відповідачем в двосторонньому порядку було опломбовано об'єкт оренди та ємності з паливно-мастильними матеріалами, оскільки відповідач здійснював перешкоди в користуванні орендованим майном до розгляду справи в суді по суті.
27.07.2005 року господарським судом Хмельницької області ухвалою порушено провадження по справі за позовом ПМВКП „Лан" до ПП ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні орендованим майном та визнання чинним договору оренди. 1.08.2005 року по справі №19/4411 ухвалою господарського суду було заборонено відповідачу - ПП ОСОБА_2 як безпосередньо так і опосередковано вчиняти будь-які дії спрямовані на перешкоджання позивачеві - ПМВКП „Лан" користуватись орендованим майном - автозаправною станцією у м. Городок до вирішення спору у суді.
7.08.05 року позивач звернувся до відповідача з листом про повернення паливно-мастильних матеріалів і майна, що належало позивачу на праві приватної власності. 9.08.05 року відповідачем було частково повернуто ПММ ( відповідно до актів прийому - передачі від 9.08.05року).
Перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 20 ГК України одним із шляхів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання визначено відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ст. 226 ГК України визначено умови і порядок відшкодування збитків. Зокрема, те, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з договору оренди від 19.12.02р. №19/12-02 пунктом 7.2 було передбачено умови його розірвання, а саме передбачено право кожної з сторін на відмову від договору, укладеного на невизначений строк, при відповідних умовах - письмового попередження другої сторони за місяць і цей же пункт договору передбачає умови його розірвання в період дії як укладеного на невизначений строк.
Стаття 763 ЦК України визначає, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пункт 2 цієї ж статті встановлює, що якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Пунктами 1 та 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що Цивільний кодекс України набирає чинності з 1.01.2004 року та застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цим Кодексом.
Відповідач, відповідно до вимог п. 2 ст. 763 Цивільного Кодексу України листом №1 від 09.06.05 року відмовився від договору письмово попередивши позивача за один місяць, як це визначено умовами п.7.2. договору право сторін відмовитись від договору у будь-який час попередивши про це письмово сторону за однин місяць.
Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані приналежному виконанні зобов`язання.
Сума збитків, яку просить стягнути позивач, обгрунтовується умовним припущенням про можливість отримання прибутку позивачем в результаті випадкового збігу обставин.
За таких обставин наявність теоретичного обгрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним з видів цивільно - правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги позивача, що стягнення 131816,5 грн. у якості відшкодування збитків, завданих у вигляді неодержаного доходу задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог позивача в частині повернення належного позивачу майна: бензин А-76 -690 л, бензин А-92 -306 л, бензин А-95 -3306 л та дизельне пальне 340 л, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Пункт 1 статті 9 вказаного Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В пункті 2 статті 9 Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно п.4.1.7.29 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом N 81/38/101/235/122 від 02.04.98 Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 р. за N 685/3978 на АЗС здійснюється оперативний кількісний контроль, результати якого використовуються для ведення обліку, звірки кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС проводиться за формою змінного звіту.
Пункт 4.1.7.30. цієї Інструкції визначає, що при прийманні - передаванні зміни оператори АЗС спільно: визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни на підставі залишків на початок зміни, надходжень нафтопродуктів за зміну, що підтверджуються відповідними документами, і враховуючи кількість відпущених за зміну нафтопродуктів за показаннями накопичувальних лічильників усіх паливороздавальних колонок (фактичний залишок); вимірюють загальний рівень нафтопродуктів та рівень підтоварної води в кожному резервуарі; визначають за результатами виміру об'єм нафтопродуктів у резервуарах АЗС (книжковий залишок); роздруковують на електронному контрольно-касовому апараті фіскальний звітний чек і визначають обсяг виручки за зміну; передають по зміні залишок готівки; перевіряють за допомогою контрольних мірників фактичну похибку роботи кожної паливороздавальної колонки.
Відповідно до п. 4.1.7.31. Інструкції після закінчення кожної зміни оператором АЗС складається змінний звіт у двох примірниках за формою N 25-НП (додаток 25 до Інструкції), з яких один примірник з доданими товарно-транспортними накладними та готівкою, що надійшли за зміну, здається до бухгалтерії, а другий залишається на АЗС.
Пунктом 2 наказу N 81/38/101/235/122 від 02.04.98 встановлено, що Інструкція поширюється на всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності.
Як вбачається з матеріалів справи подані позивачем ксерокопії змінних звітів за період з 1.07.по 16.07.2005 року не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, а саме в графах висота зливу відсутні будь-які дані, відсутня також будь-яка інформація чи вимірювався загальний рівень нафтопродуктів та рівень підтоварної води в кожному резервуарі, чи визначався за результатами виміру об'єм нафтопродуктів у резервуарах АЗС. Вказані ксерокопії не відповідають також вимогам пункту 2 статті 9 Закону України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а саме не вказано місце складання змінного звіту, одиницю виміру ( літри чи кілограми) , особистий підпис або інші данні, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що висновок № 922 судово-бухгалтерської експертизи по справі № 19/1483 від 13.02.2007 року щодо кількості і вартості неповернених паливно-мастильних матеріалів не може бути належним доказом позовних вимог позивача, оскільки в ньому залишок нафтопродуктів станом на 16.07.2005 року визначено тільки на підставі змінного звіту від 16.07.2005 року без номеру, який не відповідає вимогам вищевказаної Інструкції.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача в частині повернення належного позивачу майна: бензин А-76 -690 л, бензин А-92 -306 л, бензин А-95 -3306 л та дизельне пальне 340 л, задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні та в письмових поясненнях підприємець ОСОБА_2 зазначив, що 2132 л бензину А-95 залишено ним в рахунок оплати заборгованості по орендній платі у сумі 1300 грн. (з 01.07. по 16.07.2005 р.) та 9000 грн. витрат на відшкодування послуг охорони з 20.07. по 09.08.2005 р. згідно листа - попередження № 3 від 16.07.2005 р. та додатку № 2 до договору № 6 від 15.07.2005 р. з ТзОВ "Євротрейд-1".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо часткового задоволення позовних вимог позивача в частині повернення бензину А-95 у розмірі - 2132 л, оскільки така кількість визнається і самим відповідачем.
Доводи скаржника спростовуються вищевикладеним та не грунтуються на вимогах чинного законодавства.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція вважає рішення господарського суду Хмельницької області від 10.12.07 року у справі №4/19/1483 законним та обгрунтованим, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 10 грудня 2007 року у справі №4/19/1483 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного малого виробничо - комерційного підприємства "Лан" - без задоволення.
2. Справу №4/19/1483 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Іоннікова І. А.
судді:
Веденяпін О.А.
Черпак Ю.К.
Віддрук. 4 прим.
1- до справи
2,3- сторонам
4- в наряд