Справа № 11 - 99/08 Головуючий по І інстанції Каліновська В.С.
Категорія: ч.2 ст. 186, Доповідач Пазюк О.С.
ч. 2 ст. 190, ч.ч. 2,3 ст. 358 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 29 лютого 2008 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді: Пазюка О.С.
суддів: Матата О.В., Лозовського А.О.
з участю прокурора: Смолюка Б.С.
захисників: ОСОБА_2.,ОСОБА_3
засудженого: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_5. в інтересах засудженогоОСОБА_4., засудженого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 25 грудня 2007 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець та жительАДРЕСА_1українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючий, не одружений, раніше судимий:
- вироком Луцького міського суду від 20.12.1999 року за ч. 2 ст. 141 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 27.09.2001 року у зв'язку з відбуттям покарання;
- вироком Ковельського районного суду від 21 січня 2004 року за ч. 1 ст. 296 КК України на 2 (два) роки обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 (два) роки;
- вироком Луцького міського суду від 08.07.2004 року за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавленням волі. Постановою Сиховського районного суду м. Львова від 20 листопада 2006 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 2 дні, -
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 358 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі, за ч. 3 ст. 358 КК України на 2 (два) роки обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1. призначено покарання 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Луцького міського суду від 08 липня 2004 року - 6 (шість) місяців позбавлення волі, остаточно ОСОБА_1. призначено покарання 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, уродженець та житель АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючий, не одружений, раніше судимий вироком Луцького міськрайонного суду від 27 червня 2006 року за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 (три) роки, -
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 27 червня 2006 року - 1 (один) місяць позбавлення волі, остаточно ОСОБА_4. призначено покарання 4 (чотири) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженим рахувати: ОСОБА_1. з 25 грудня 2007 року, зарахувавши в зазначений строк період перебування його під вартою з 19 липня по 25 грудня 2007 року; ОСОБА_4. - з 25 грудня 2007 року, зарахувавши в зазначений строк період перебування його під вартою з 03 серпня по 25 грудня 2007 року.
Запобіжний захід засудженим до вступу вироку в законну силу залишено попередній - утримання під вартою.
Цивільний позов філії задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 в користь "Волинське головне регіональне управління" ЗАТ КБ "Приватбанк" 2 499 (дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп. матеріальної шкоди. В решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в доход держави судові витрати по справі в сумі 1 412 (одна тисяча чотириста дванадцять) грн. 12 коп.
Розглянувши справу в апеляційному порядку колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком ОСОБА_1, та ОСОБА_4 визнані винними та засуджені за те, що 17 липня 2007 року, біля 16 год., за попередньою змовою між собою та особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, знаходячись по бульвару Дружби Народів в м. Луцьку, відкрито заволоділи мобільним телефоном "Соні Еріксон-К550" ОСОБА_5., вартістю 1 400 грн. з сімкартою "Київстар", вартістю 25 грн., застосувавши до останнього насильство, яке не є небезпечним для його життя і здоров'я і виразилось в нанесенні ударів кулаками та ногами в область обличчя і тулубу, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_1. при цьому перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, ОСОБА_1., 12 грудня 2006 року, біля 12 год., шляхом обману, що виразився у наданні ТОВ "Банк Руский Стандарт" розміщеного в приміщенні магазину "Ельдорадо" по пр. Волі, 31 в м. Луцьку, завідомо неправдивої інформації щодо місця своєї роботи та заробітної плати, одержав кредит на суму 3 320 грн. 20 коп., чим заподіяв банківській установі матеріальні збитки на вказану суму.
Він же, 19 грудня 2006 року, біля 12 год., шляхом обману, що виразився у наданні КБ "Приватбанк" по пр. Волі, 29 в м. Луцьку, завідомо підробленої довідки про доходи № 24 від 19.12.2006 року та оформив на своє ім'я споживчий кредит на суму 2 499 грн. 90 коп., заподіявши кредитору матеріальні збитки на вказану суму.
Він же, 15 січня 2007 року, біля 12 год., шляхом обману, що виразився у наданні АТ "Індексбанк", що по пр. Грушевського, 1 в м. Луцьку, завідомо підробленої довідки про місце роботи і доходи № 14 від 15.01.2007 року та трудовий договір, оформив на своє ім'я споживчий кредит на суму 2 499 грн. 90 коп., заподіявши кредитору матеріальні збитки на вказану суму.
В апеляції захисник ОСОБА_5. в інтересах засудженогоОСОБА_4. просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою досудового та судового слідства, а також неправильним застосуванням кримінального закону, а справу щодо нього закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. Зазначає, що мети викрадення чужого майна ОСОБА_4 не мав, попередньої змови з ОСОБА_1 та особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, не було, фізичного насильства до ОСОБА_5. він не застосував і майна у нього не викрадав.
В особистій апеляції ОСОБА_1. винним себе у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, не визнає і вважає, що кримінальна справа проти нього таОСОБА_4. сфальсифікована. Зазначає, що під час судового слідства не були допитані свідки ОСОБА_6. та ОСОБА_7., які б підтвердили його невинуватість у вчинені грабежу.
В запереченнях на апеляції помічник прокурора м. Луцька, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказує, що вони є безпідставними, оскільки вина засуджених підтверджується зібраними в ході досудового слідства і дослідженими в судовому засіданні доказами, а покарання засудженим призначене у відповідності до вимог ст. 65 КК України.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляцій, засудженого ОСОБА_1 та захисниківОСОБА_4. - ОСОБА_2. таОСОБА_3, які апеляції підтримали, прокурора, який просить апеляції залишити без задоволення,
перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції до задоволення не підлягають.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 таОСОБА_4. злочинів при обставинах, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних у справі, правильно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів.
Доводи засуджених про необґрунтованість їх засудження за грабіж є безпідставними.
Хоча ОСОБА_1. та ОСОБА_4 винними себе у відкритому заволодінні чужого майна не визнають їх вина доводиться наступними доказами.
Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_5. про те, що 17.07.2007 року ОСОБА_1., ОСОБА_4та незнайомий йому хлопець, силою затягнули його в парк по бул. Дружби Народів, де його побили і відібрали мобільний телефон.
СвідокОСОБА_6. під час проведення досудового слідства показав, що 17.07.2007 року знайомий йому хлопець приніс на роботу в шиномонтаж для підзарядки мобільний телефон "Соні Еріксон". ОСОБА_4 запропонував йому купити цей телефон, на що заперечив ОСОБА_5., попросивши повернути належний йому телефон. Тоді ОСОБА_4 наніс ОСОБА_5. удари ногами і руками по голові і тулубу, після чого ще з двома хлопцями силою повели його в парк.
Засуджений ОСОБА_1. на стадії досудового слідства під час його допитів як підозрюваного та обвинуваченого визнав факт вчинення ним разом ізОСОБА_4. та невстановленою слідством особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, відкритого заволодіння телефоном "Соні Еріксон" у потерпілого, зазначаючи, що телефон з його кишені забирав незнайомий йому хлопець. Про вчинення грабежу вони попередньо не домовлялись, але ведучи ОСОБА_5. в парк - розуміли, що будуть його грабувати.
Крім того, засуджений ОСОБА_4, заперечуючи вчинення заволодіння майном ОСОБА_5. та нанесення останньому побоїв, на досудовому слідстві ствердив той факт, що відбувся конфлікт між ним та потерпілим, під час якого він боровся з ОСОБА_5 неподалік шиномонтажу.
Окрім цього, як видно із протоколу очної ставки міжОСОБА_6 та ОСОБА_1, останній визнав, що він разом ізОСОБА_4. та невстановленою слідством особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, наносили удари потерпілому по тулубу в парку, а ОСОБА_4 перед цим побив ОСОБА_5. біля шиномонтажу.
У судовому засіданні ОСОБА_1. змінив свої показання, стверджуючи, що зазначених дій щодо потерпілого вони не вчиняли, а останній перший розпочав бійку зОСОБА_4. Розборонивши їх, він з потерпілим та невстановленою слідством особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, пішли в парк де він вдарив ОСОБА_5. лише один раз ногою. Показання на стадії досудового слідства він давав у зв'язку із неналежним станом свого здоров'я та під впливом тиску слідчих.
Показання засудженого ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав і ОСОБА_4
Суд, ретельно перевіривши показання потерпілого, засуджених, свідка ОСОБА_6. в сукупності з іншими, розглянутими в судовому засіданні доказами, дав їм належну оцінку і обгрунтовано визнав, що показанняОСОБА_4. є неправдивими та такими, що дані з метою уникнути відповідальності за вчинене, а визнавальні показання засудженого ОСОБА_1, які він давав під час досудового слідства, відповідають дійсності, оскільки підтверджуються іншими зібраними у справі доказами та узгоджуються з ними.
Нанесення засудженими потерпілому тілесних ушкоджень підтверджуються висновком судово-медичної експертизи про характер і локалізацію тілесних ушкоджень у ОСОБА_5., згідно якого ушкодження у вигляді синців в ділянці лівого ока, передпліччя, саден на різних частинах тіла виникли від дії тупих предметів, які він міг отримати при обставинах, вказаних у вироку.
Доводи в апеляції захисникаОСОБА_4. про те, що останній не застосовував фізичне насильство до потерпілого, не мав мети викрадення його телефону, у нього не було попередньої змови з ОСОБА_1 та особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження і фізичного насильства до ОСОБА_5. він не застосував та майна не викрадав спростовуються протоколами очних ставок, впізнання, протоколом вилучення речового доказу та протоколом його огляду.
Зокрема, при проведенні очних ставок міжОСОБА_4.,ОСОБА_6. та ОСОБА_1, останній визнав факт нанесення ним ударів ОСОБА_5. 17 липня 2007 року в парку, неподалік шиномонтажу (Т 2 а.с. 43), аОСОБА_6. під час проведення очної ставки ізОСОБА_4. ствердив, що останній дійсно пропонував купити в нього телефон "Соні Еріксон", а коли невідомий йому хлопець забрав телефон, зазначивши, що це його - повалив незнайомого на землю і почав бити ногами та руками по голові і тулубу (Т 1 а.с. 122). З даними показаннями частково погодився ОСОБА_4, що підтверджує обвинувачення за яким його засуджено.
Як вбачається із протоколів відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_5. та ОСОБА_1. вказали на місце події та розповіли про хід подій біля шиномонтажу, зазначивши, що ОСОБА_1., ОСОБА_4 та невстановлена слідством особа наносили удари потерпілому, а ОСОБА_4 визнав, що дійсно боровся із ОСОБА_5 (Т 1 а.с. 35-40, 41-45) із-за конфлікту, що виник з неповерненням телефону.
При відтворені обстановки та обставин події ізОСОБА_4., останній добровільно розказував про хід подій 17 липня 2007 року, визнавши, що дійсно боровся із потерпілим біля шиномонтажу та вказав на місце де відбувалася сутичка. (Т 1 а.с. 136-138)
Те, що самеОСОБА_4 з ОСОБА_1 та невстановленою слідством особою пограбував ОСОБА_5. і наносив йому при цьому тілесні ушкодження, підтверджується протоколами впізнання. Так, під час проведення даної слідчої дії із потерпілим, останній вказав наОСОБА_4., як особу, що безпосередньо наносила йому побої (Т 1 а.с. 125-126), аОСОБА_6. вказав наОСОБА_4., як на особу, що біля шиномонтажу побила потерпілого. (Т 1 а.с. 119-120)
Причетність засуджених до пограбування ОСОБА_5. підтверджується і протоколами вилучення та огляду речового доказу - мобільного телефону, а також розпискою потерпілого про те, що свій телефон марки "Соні Еріксон" йому повернуто.
Таким чином, безпідставними є і доводи в апеляції ОСОБА_1 щодо неповноти судового слідства під час якого не були допитані усі свідки, показання яких є важливими для встановлення істини у справі і спростовують його участь у злочинах, зокрема, що не допитаний свідок ОСОБА_7.
З матеріалів справи вбачається, що у справі зібрано достатньо доказів про його винуватість та причетність до пограбування ОСОБА_5., допитані усі свідки по даному епізоду, в тому числі і ОСОБА_6. Щодо свідка ОСОБА_7., то він не був безпосереднім очевидцем скоєння грабежу, лише купив мобільний телефон, а тому його показання не є важливими для встановлення істини у справі, крім того, він був допитаний на досудовому слідстві.
Досудове слідство по даній кримінальній справі проведене у відповідності до вимог закону, усі докази у справі зібрані в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, з дотриманням ст.ст. 64, 66 цього кодексу.
Судом також перевірялися твердження засудженого ОСОБА_1 про застосування щодо нього незаконних методів слідства і вході проведення перевірки така його заява не підтвердилася, а тому є безпідставними.
З урахуванням зазначених вище обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано визнав ОСОБА_1 таОСОБА_4. винними у відкритому заволодінні чужим майном та правильно кваліфікував їх дії за ч. 2 ст. 186 КК України.
Також суд прийшов до обґрунтованого висновку і про винуватість ОСОБА_1 у заволодінні грошовими коштами банківських установ, а також підробленні документів та їх використанні, кваліфікувавши його дії за ч. 2 ст. 190, ч. ч. 2, 3 ст. 358 КК України.
З протоколу судового засідання та вироку суду вбачається, що по даних епізодах ретельно досліджувалися всі докази у справі, показання потерпілих, свідків і судом зазначено якими доказами вони підтверджуються, з наведенням у вироку відповідних мотивів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що покарання засудженим суд першої інстанції призначив правильно, врахувавши, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1. раніше судимі, останній негативно характеризується за місцем проживання і злочини вчинив в період умовно-дострокового звільнення, а ОСОБА_4 - під час іспитового строку.
Призначене судом покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для скасування вироку суду по обставинах, викладених в апеляціях, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції захисникаОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 25 грудня 2007 року щодо них - без зміни.
Головуючий /підпис/ О.С. Пазюк
Судді /підписи/ Матат О.В., Лозовський А.О.
Згідно оригіналу
Суддя апеляційного суду
Волинської області О.С. Пазюк