ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" березня 2008 р. Справа № 12/14/285
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іоннікової І.А.
суддів: Веденяпіна О.А.
Черпака Ю.К.
при секретарі Гаврилюк Т.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Лошатецький В.В. (довіреність №07-Н від 16.03.2007р.),
від відповідача: Драч В.М. (довіреність №59 від 06.02.2006р.),
від третьої особи:не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Каннінг", м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "03" липня 2007 р. у справі № 12/14/285 (суддя Шпак В.О.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Каннінг", м.Дніпропетровськ
до відкритого акціонерного товариства "Хмельницький комбінат хлібопродуктів", м.Хмельницький
за участі третьої особи: товариства з обмеженою відповідальністю "Манада", м.Дніпропетровськ
про стягнення 75948,41 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.07.07 рокуу справі №12/14/289 в позові товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Каннінг" до відкритого акціонерного товариства "Хмельницький комбінат хлібопродуктів" за участі третьої особи ТОВ "Манада" про стягнення 42027кг зерна гречки з врожаю поточного року по якості, що дорівнює базисному виходу крупи після переробки зерна у 72% та 35607грн. упущеної вигоди - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ ВТП "Каннінг" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник вказав, що місцевим господарським судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин норми ст. 173 ГК України.
Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції, що між позивачем та відповідачем не виникло зобов`язань стосовно передачі зерна гречки і доповнення до договору №22/12-ПК від 22.12.03 року не є договором переуступки.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, які зазначені в апеляційній скарзі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим просить його скасувати та задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в засіданні суду заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважають рішення господарського суду Хмельницької області законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просять його залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Каннінг" - без задоволення.
Зокрема відповідач вказав, що суд дійшов вірного висновку, що у відповідача не виникло ніякого зобов`язання перед позивачем стосовно передачі йому гречки, даний висновок відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.
19 вересня 2003 року між ТОВ "Манада" і відповідачем був укладений договір № Д34-000158 про переробку зерна на крупи на давальницьких умовах. Згідно цього договору відповідач зобов'язався взяти на переробку від ТОВ "Манада" зерно гречки в кількості 100000 кілограмів на загальну суму 80400 гривень та виготовити із переданого зерна гречану крупу. Відповідно вартість 1 тони поставленого зерна складала 804 гривні згідно п. 1 договору № Д34-000158.
Відповідно до накладних: №12 від 22.09.2003 р. (6780 кг), №703 від 30.09.2003р. (5209 кг), №15 від 23.09.03р. (6470 кг), №14 від 23.09.03р. (6500 кг), №10 від 22.09.03р. (6520 кг), №11 від 22.09.03р. (6590 кг), №13 від 23.09.03р. (6580 кг), ТОВ „Манада" передала для переробки відповідачу 44730 кілограмів зерна гречки.
22 грудня 2003 року між ТОВ "Манада" та позивачем був укладений договір купівлі-продажу №22/12-ПК та доповнення до цього договору. На підставі цих документів позивачу продається зерно гречки, що знаходиться у відповідача згідно Договору № Д34-000158. Зокрема згідно п.1 доповнення ТОВ "Манада" передало позивачу в повному обсязі право власності на зерно гречки, що передане відповідачу по договору № Д34-000158.
Перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Між відповідачем та третьою особою (ТОВ «Манада») укладено договір №Д34-000158 від 19.09.03р. про переробку відповідачем належного ТОВ «Манада» зерна на крупи на давальницьких умовах. За своєю правовою природою цей договір переробки зерна на давальницьких умовах є договором підряду з виконанням робіт з матеріалу замовника . Між позивачем та третьою особою 22.12.2003 р. укладено договорів купівлі-продажу №22/12-ПК та доповнення до цього договору про купівлю-продаж зерна гречки, яка належить ТОВ «Манада» та знаходиться на території відповідача.
Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що договір купівлі - продажу №22/12 - ПК від 22.12.03р. не є договором уступки права вимоги.
Апеляційна інстанція такий висновок вважає обгрунтованим з огляду на наступне.
Зі змісту вищезгаданого договору вбачається, що його предметом є продаж зерна гречки на умовах оплати по факту завантаження.
Як вбачається з накладної №157 від 22 грудня 2003р. ТОВ "Манада" передало ТОВ ВТП "Каннінг" 42027кг. гречки на загальну суму 52954грн. 34коп. (т.1, с.116). Зазначену суму ТОВ ВТП "Каннінг" сплатив згідно касового ордера №1511 (т.1,с.118) відповідно до умов п.5.1 договору №22/12 - ПК від 22 грудня 2003р.
Проте, в день укладення вищевказаного договору купівлі - продажу ТОВ "Манада" та ТОВ ВТП "Каннінг" уклали до нього додаток, відповідно до якого ТОВ "Манада" передало гречку, що знаходиться у відповідача відповідно до умов договору про переробку зерна на крупи на давальницьких умовах №Д34 - 000158 від 19.09.03р.
Такий додаток до договору купівлі - продажу №22/12 - ПК від 22.12.03р., на думку колегії суддів, не можна вважати договором уступки права вимоги, оскільки між сторонами не виникло ніяких зобов'язань щодо передачі гречаної крупи, яка є предметом договору №Д34 - 000158 від 19.09.03р. У додатку до договору купівлі - продажу №22/12 - ПК від 22.12.03р. предметом вказаного договору є зерно гречки (гречиха), а не гречана крупа.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги відповідача про стягнення 42027кг. зерна гречки з врожаю поточного року по якості, що дорівнює базисному виходу крупи після переробки зерна у 72 % - задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення упущеної вигоди, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 22 ЦК України збитками с втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання прибутку позивачем в результаті випадкового збігу обставин.
За таких обставин, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
З урахуванням викладеного, апеляційна інстанція вважає рішення господарського суду у справі №12/14/285 від 03.07.07р. - законним та обгрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 03 липня 2007 року у справі №12/14/285 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Каннінг" - без задоволення.
2. Справу №12/14/285 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Іоннікова І. А.
судді:
Веденяпін О.А.
Черпак Ю.К.
Віддрук прим.
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд