ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006 р. | № 16/724 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді | Плахотнюк С.О., |
суддів: | Панченко Н.П., Самусенко С.С., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна група “Стілбей” |
на рішення | від 03.03.2006 господарського суду міста Києва |
у справі | №16/724 |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна група “Стілбей” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма “Реле” |
третя особа: | Комунальне підприємство “Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” |
про | спонукання до вчинення дій, |
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача - Матвієвський О.В.
- відповідача - Беляневич В.Е., Бородкін О.І.
- третьої особи –не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
ТОВ Торговельна група “Стілбей” пред'явлені вимоги про спонукання відповідача виконати дії, передбачені підпунктами 2.1.8 і 2.1.11 договору № 66 про дольову участь у будівництві комплексу з готельно-офісного центру, житлового будинку, торговельного блоку і вбудованої автостоянки по вулиці Червоноармійська, 72 у м. Києві, а саме: передати у власність позивачу 2 (два) машиномісця № 82 і № 83 на -3 (мінус третьому ) поверсі, лот № 12, загальною площею 36 кв. м. у новозбудованій будівлі комплексу з готельно-офісного центру, житлового будинку, торговельного блоку і вбудованої автостоянки по вулиці Червоноармійська, 72 (нова назва Велика Васильківська) у м. Києві, скласти відповідний акт прийому-передачі машиномісць, оформити за свій рахунок всі необхідні документи для отримання позивачем правовстановлюючих документів на вищезазначені машиномісця; передати позивачу листа встановленої форми на адресу міськвиконкому м. Києва про передачу машиномісць.
09.12.2005 позивачем подано заяву про уточнення та доповнення до позовної заяви, про визнання за позивачем права власності на 2 машиномісця № №82, 83 на - 3 (мінус третьому) поверсі, лот № 12 загальною площею 36 кв.м. у новозбудованій будівлі комплексу готельно-офісного центру, житлового будинку, торговельного блоку і вбудованої автостоянки по вулиці Червоноармійська, 72 у м. Києві та стягнути з відповідача 13675 грн. 89 коп. неустойки. 12.01.2006 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, про стягнення з відповідача 14920,64 грн. 10.02.2006 позивачем подано заяву про зміну предмета позову та уточнення до позовної заяви, в якій позивач просив:
- спонукати відповідача виконати дії, передбачені підпунктами 2.1.8 і 2.1.11 договору від 17 липня 2002 року № 66 про дольову участь у будівництві комплексу з готельно-офісного центру, житлового будинку, торговельного блоку і вбудованої автостоянки по вулиці Червоноармійська, 72 у м. Києві, а саме: передати у власність позивачу 2 (два) машиномісця №17, загальною площею 11,6 кв. м., і №18, загальною площею 11,7 кв. м на - 3 (мінус третьому ) поверсі, лот № 12,загальною площею 36 кв. м. у новозбудованій будівлі комплексу з готельно-офісного центру, житлового будинку, торговельного блоку і вбудованої автостоянки по вулиці Червоноармійська, 72 (нова назва Велика Васильківська) у м. Києві; скласти відповідний акт приймання-передачі машиномісць; оформити за свій рахунок всі необхідні документи для отримання позивачем правовстановлюючих документів на вищезазначені машиномісця; передати позивачу листа встановленої форми на адресу міськвиконкому м. Києва про передачу вищезазначених машиномісць;
- визнати право власності позивача на 2 (два) машиномісця №17, загальною площею 11,6 кв. м., і №18, загальною площею 11,7 кв. м на –3 (мінус третьому ) поверсі, лот №12, загальною площею 36 кв. м. у новозбудованій будівлі комплексу з готельно-офісного центру, житлового будинку, торговельного блоку і вбудованої автостоянки по вулиці Червоноармійська, 72 (нова назва Велика Васильківська) у м. Києві; стягнути з відповідача на користь позивача 14920 грн. 64 коп. неустойки.
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.03.2006 у справі №16/724 (суддя Ярмак О.М.) позов задоволено частково.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Реле" передати Товариству з обмеженою відповідальністю Торговельна група "Стілбей" машиномісця № 17, площею 11,6 кв. м., і №18, площею 11,7 кв. м., на ІІІ-му рівні підвалу літери "А" комплексу з готельно-офісного центру, житлового будинку, торговельного блоку і вбудованої автостоянки по вулиці Червоноармійська, 72 (нова назва Велика Васильківська) у м Києві, скласти відповідний акт приймання-передачі машиномісць, оформити за свій рахунок всі необхідні документи для отримання ТОВ Торговельна група "Стілбей" правовстановлюючих документів на вищезазначені машиномісця, передати позивачу листа встановленої форми на адресу міськвиконкому м. Києва про передачу вищезазначених машиномісць.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Реле" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна група "Стілбей" 85 грн.. державного мита, 59 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовлено.
На підставі даного рішення повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю Торговельна група "Стілбей" з державного бюджету 85 (вісімдесят п'ять) грн. зайво сплаченого державного мита платіжним дорученням № 1104 від 27 жовтня 2005 р., оригінал якого залишений в матеріалах справи.
В касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ Торговельна група “Стілбей” ставить питання про часткове скасування рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2006 у справі № 16/724 і прийняття нового рішення про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 14920,64 грн., судових витрат у розмірі 1130,32 грн. внесення змін до мотивувальних частин. Касаційна скарга обгрунтована тим, що судом порушені норми процесуального та матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши застосування господарським судом міста Києва норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав:
Місцевим господарським судом встановлено:
17.07.2002 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 66 про дольову участь у будівництві комплексу з готельно-офісного центру, житлового будинку, торговельного блоку і вбудованої автостоянки по вулиці Червоноармійська, 72 (нова назва Велика Васильківська) у м. Києві.
Відповідно до умов договору № 66, позивач (дольщик за договором) зобов'язувався сплатити повну вартість машиномісць №82 і №83 на - З (мінус третьому) поверсі комплексу, лот №12, до 17.08.2002. Відповідач (виконавець за договором) зобов'язаний в строк до 30.04.2003 побудувати і передати у власність дольщика вказані машиномісця після підписання акта приймання-передачі (п. 2.1.11) і оформити за свій рахунок всі необхідні документи для отримання дольщиком правовстановлюючих документів, а також передати позивачеві листа на адресу Міськвиконкому про передачу площ встановленої форми (п. 2.1.8).
Додатковою угодою №1 від 15.04.2003 до договору №66 строк виконання зобов'язань відповідача було продовжено до 01.08.2003.
Позивач повністю оплатив договірну вартість машиномісць. 26.04.2005 була виготовлена технічна документація на машиномісця. Розташування машиномісць №82 і №83 згідно додатку №1 до договору №66 відповідає розташуванню машиномісць № 17 і № 18 відповідно нумерації, вказаної у складеному БТІ поповерховому плані III рівня підвалу комплексу.
22.08.2005 відповідач запропонував позивачеві підписати акт прийому-передачі машиномісць № 17 і № 18. Вказаний акт не було підписано позивачем. Інші документи, передбачені п. 2.1.8 договору № 66, позивачеві не передавались.
Предметом договору № 66 є дольова участь у будівництві комплексу. За результатами такої участі позивачеві у власність повинні були передаватись машиномісця № 82 і № 83 на - З (мінус третьому) поверсі комплексу, лот № 12.
Умовами договору також передбачено, зокрема, зобов'язанні відповідача забезпечити погодження необхідної проектно-кошторисної документації (п. 2.1.1), отримати дозвіл на виконання робіт (п. 2.1.4), виконати будівельно-монтажні роботи (п. 2.1.5) тощо.
Договір не обмежував права виконавця вносити зміни до проекту будівництва. Як встановлено судом і як вбачається з матеріалів справи до проекту будівництва вносились зміни, які, зокрема вплинули на зміну площі машиномісць.
Місцевим господарським судом встановлено, що на час розгляду справи договір № 66 не було виконано в частині передачі машиномісць і документації для реєстрації права власності позивачеві, а саме машиномісця № 17 площею 11,6 кв. м., і № 18 площею 11,1 кв. м., на ІІІ-му рівні підвалу літери "А" комплексу.
Згідно з п 2.1.8 Договору Відповідач зобов'язаний був передати Позивачеві всі документи, необхідні для оформлення права власності на машиномісця.
Відповідно до п.п. 8 і 9 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 р. №1820, для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна до відповідного органу необхідно подати, серед іншого, матеріали технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, оформлені БТІ.
Відповідно до п. 8 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, номери приміщень присвоюються органами БТТ під час здійснення технічної інвентаризації новозбудованого нерухомого майна.
Як встановлено судом, з незалежних від Відповідача причин технічна інвентаризація паркінгу, в якому знаходяться спірні машиномісця, тривала більше, ніж півтора року і була завершена лише 26.04.2005 р., що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи БТІ, копії яких долучено до матеріалів справи на виконання ухвали суду від 13.12.2005р.
Що стосується стягнення з відповідача неустойки, пені за неналежне виконання зобов’язання то висновок місцевого господарського суду про відмову в позові в цій частині, Вищий господарський суд вважає вірним, оскільки судом встановлено, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання. Таким чином, відповідно до ст. 614 ЦК України, прострочення передачі машиномісць настало не з вини відповідача.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Вказана норма підлягає застосуванню до правовідносин між сторонами на підставі п. 5 Прикінцевих положень ГК України, оскільки вона пом'якшує відповідальність за порушення господарського зобов'язання. Тому нарахування пені повинно було припинитися 31.01.2004 р., як це встановлено у рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України, "при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України".
Відповідно до ч.ч. 3 і 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Таку заяву Відповідач зробив у відзивах від 17.01.2006 р. і 28.02.2006 р. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З наведених міркувань виходив і суд при прийнятті рішення по справі.
Таким чином, суд правильно застосував норми матеріального права і вимоги Позивача про стягнення пені не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, "судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи".
Згідно з а. 2 п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.1998 р. №02-5/78, "до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відкосяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК)".
Витрати позивача на відрядження його представника до суду не віднесені до судових витрат.
Таким чином, рішення суду в частині відмови Позивачеві у відшкодуванні витрат на відрядження його представника для участі у справі є обгрунтованим та прийнято з урахуванням обставин справи і з дотриманням вимог чинного процесуального законодавства.
На підставі викладеного та враховуючи ст.1117 ГПК України, Вищий господарський суд України вважає, що норми процесуального та матеріального права місцевим господарським судом застосовано правильно.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна група “Стілбей” на рішення від 03.03.2006 господарського суду міста Києва у справі №16/724 залишити без задоволення.
Рішення від 03.03.2006 господарського суду міста Києва у справі №16/724 залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Плахотнюк
Судді: Н.Панченко
С.Самусенко