РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2008  року. Старобешівський районний суд Донецької області у складі - головуючого - судді Дмитрієва О.Ф. при секретарі Гавриленко Л.В.,  представника позивача ОСОБА_3,  відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 представника відповідача ОСОБА_1 -  ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія» до ОСОБА_1, до приватного нотаріуса Старобешівського районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2 про визнання права власності, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Старобешівське бюро технічної інвентаризації ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія» (далі Товариство)  у жовтні 2007 року звернулося із вказаним позовом до відповідачів.  На обґрунтування  вимог  позивачем у письмовій заяві  вказано, що 26 жовтня 2004 року Товариство,  згідно  договорів купівлі-продажу укладених з СТОВ ім.Кірова НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_4,  зареєстрованих у реєстрі за НОМЕР_5,НОМЕР_6,НОМЕР_7,НОМЕР_8,НОМЕР_9 придбало у власність  об'єкти нерухомого майна, зокрема:  корівник, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5; корівник, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; корівник, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; телятник, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;  бурякосховище, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.  6 листопада 2004 року право власності на вказані об'єкти  зареєстровано бюро технічної інвентаризації (далі БТІ)  у відповідному реєстрі й  позивачу видано витяги із реєстру  реєстрації прав власності серії НОМЕР_10,НОМЕР_11,НОМЕР_12,НОМЕР_13,НОМЕР_14.  7 травня 2007 року  загальні збори  учасників вирішили  Товариство ліквідувати  й призначили ліквідаційну комісію.  У ході роботи комісія  виявила, що  придбані  об'єкти нерухомості  перебувають  на обліку (бухгалтерському)  Товариства,  відсутні  будь-які документи про  їх передачу іншим особам,  а так само  видачу довіреностей  щодо відчуження цих об'єктів, тому позивач вважає, що вони належать  Товариству.  В той же час випадково Товариство отримало інформаційну довідку  БТІ, згідно якій  позивач має у власності тільки два із п'яти об'єктів, яким чином зникли ще три невідомо.  Позивач вважає, що  трьома об'єктами нерухомого майна,  незаконно  заволодів відповідач ОСОБА_1 за допомогою відповідача  ОСОБА_2. Позивач просить  визнати  за Товариством  право власності на всі перелічені об'єкти нерухомості (а.с.8-10).

         У ході розгляду справи   позивачем у відповідності до ст. 27 ЦПК України   додатково на обґрунтування  своїх вимог подано рішення  постійно діючого третейського суду  при асоціації „Жінка та бізнес”   у справі № 31-ПС/11-07 від 28 грудня 2007 року, із змісту якого слідує, що  вказаним третейським судом вирішено спір між товариством з обмеженою відповідальністю „Агротехнічна компанія” та ОСОБА_5,   про встановлення права власності на  об'єкти нерухомості, щодо яких розглядається  спір у цій справі (а.с.77-83).

         У судовому засіданні  представник позивача ОСОБА_3  підтримала позовні вимоги просила позов задовольнити повністю з підстав  визначений у позовній заяві. Додатково  пояснила, що вважає відчуження об'єктів  нерухомого майна, на підставі довіреності  виданої  Товариством  ОСОБА_6 незаконним, оскільки  представник перевищив  свої повноваження.

         Відповідач  ОСОБА_1, його представник ОСОБА_4   заперечуючи проти позову  вказали на  законність придбання   права власності на нерухоме майно, просили у позові відмовити. 

         Відповідач  ОСОБА_2 у судовому засіданні   позовні вимоги не визнала,  просила у задоволенні позову відмовити. 

         Представник  третьої особи,  Старобешівського бюро технічної інвентаризації у судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи в  його відсутність, вирішення спору відніс на розсуд суду. Письмово повідомив, що  в БТІ  право власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_1.  (а.с.94). 

         З огляду на  подане позивачем рішення третейського суду, суд  у відповідності до 3 ст. 36 ЦПК України повідомив ОСОБА_5,  що у провадженні Старобешівського районного суду Донецької області  перебуває цивільна справа за позовом    товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія» до приватного нотаріуса Старобешівського районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2 та до ОСОБА_1 про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна. ОСОБА_5 роз'яснено  його право  вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (а.с.91-92).

У судовому засіданні 12 лютого 2008 року ОСОБА_5 заявив, що йому зрозумілі права, пред'являти будь-які вимоги   щодо майна  стосовно якого є спір в цій справі він не бажає. 

Дотримуючись принципу забезпечення рівних прав усім учасникам  процесу,  судом  з огляду на  пояснення представника позивача про  незаконність договорів  купівлі-продажу, укладених   Товариством  в особі його представника ОСОБА_6 та  приватною особою ОСОБА_1, представникові   Товариства ОСОБА_3 запропоновано  уточнити позовні вимоги й  подати позов щодо   оспорювання  вказаних договорів, для цього наданий  достатній час.  Після  спливу двох тижнів, представник  Товариства ОСОБА_3 заявила, що не бажає  змінювати  позовні вимоги й оспорювати договори  купівлі-продажу  укладені   Товариством  в особі його представника ОСОБА_6 та  приватною особою ОСОБА_1.  Наполягає на  позові у первісній редакції просить його задовольнити.

Заслухавши пояснення  осіб, що беруть участь у розгляді справи, представників  цих осіб, дослідивши  надані   сторонами докази, розглядаючи справу виключно  в межах  заявлених позовних вимог й на підставі наданих ними доказів, суд  дійшов до висновку про безпідставність та незаконність позову,  тому відмовляє у його задоволенні  в повному обсязі. 

Суд встановив такі факти й відповідні їм правовідносини. 

Вирішуючи справу в якій   є спір щодо права власності на об'єкти нерухомого майна,  суд керується положеннями  Основного Закону про  непорушність права власності, зокрема частиною 3 ст. 41 Конституції України якою визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Суд встановив, що 26 жовтня 2004 року Товариство,  згідно  договорів купівлі-продажу укладених з СТОВ ім.КіроваНОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_4,  зареєстрованих у реєстрі за НОМЕР_5,НОМЕР_6,НОМЕР_7,НОМЕР_8,НОМЕР_9 придбало у власність  об'єкти нерухомого майна, зокрема:  корівник, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5; корівник, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; корівник, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; телятник, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;  бурякосховище, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.  6 листопада 2004 року право власності на вказані об'єкти  зареєстровано в бюро технічної інвентаризації (далі БТІ)  у відповідному реєстрі й  позивачу видано витяги із реєстру  реєстрації прав власності серії ОСОБА_3,НОМЕР_11,НОМЕР_12,НОМЕР_13,НОМЕР_14 (а.с.11-22). ОСОБА_1 відповідно до  договорів купівлі-продажу від 12 листопада 2004 року придбав у    ТОВ „Агротехнічна компанія” в особі представника ОСОБА_6 всі перелічені об'єкти нерухомості, право власності зареєстровано  у бюро технічної інвентаризації. (а.с. 47-62).

Оцінюючи  докази надані сторонами на підтвердження вимог та заперечень , у призмі положень  закону, що регулює спірні правовідносини суд дійшов таких висновків.

Обґрунтуванням  вимог позивача є  наявність договорів купівлі-продажу від 26 жовтня 2004 року, перебування  майна на обліку у Товаристві, відсутність на підприємстві документів про відчуження спірного майна, це підтверджується довідкою (а.с.96). Також представник позивача надала суду й  наполягала на  врахуванні при  розгляді справи рішення постійно діючого третейського суду  при асоціації „Жінка та бізнес”   у справі № 31-ПС/11-07 від 28 грудня 2007 року, із змісту якого слідує, що цим судом вирішено спір між товариством з обмеженою відповідальністю „Агротехнічна компанія” та ОСОБА_5. Встановлено право власності  Товариства на  об'єкти нерухомості, щодо яких розглядається  спір у цій справі (а.с.77-83).

Суть заперечень проти позову  з боку ОСОБА_1 зводиться до того, що він відповідно до  договорів купівлі-продажу від 12 листопада 2004 року придбав у    ТОВ „Агротехнічна компанія” в особі представника ОСОБА_6 всі перелічені об'єкти нерухомості, право власності зареєстровано  у бюро технічної інвентаризації. (а.с. 47-62). Відповідач вважає, що дотримав всіх вимог законодавства   що регламентує  набуття прав власності на нерухомість,  діяв у спосіб визначений законом.

Суд вважає, що всі укладені договори купівлі-продажу відповідають вимогам Закону, тому дійшов до висновку, що  спочатку  позивач, а потім відповідач придбали право власності на спірне майно у спосіб, визначений  актами цивільного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 657 ЦК України,   наявне право зареєстрували у відповідності  до положень Закону „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

         Позивач не заявив  вимог  щодо визнання недійсними договорів відчуження  спірних об'єктів відповідачеві ОСОБА_1. Таке право представникові позивача було роз'яснено судом й забезпечена можливість реалізації, утім  вона  наполягала на задоволенні позову саме  у поданій редакції.

При укладанні договорів між  позивачем ТОВ „Агротехнічна компанія”  та відповідачем ОСОБА_1  12 листопада 2004 року дотримано  вимог ст. 357 ч. 1 ЦК України. Відповідачем ОСОБА_2,  яка посвідчила  договори  дотримано вимог  Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій   нотаріусами  України,  затвердженої  наказом  Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №  20/5  зареєстрованим  в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за N 283/8882. Право власності  на нерухоме майно  відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України  „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” зареєстровано у бюро технічної інвентаризації. 

Таким чином, ОСОБА_1 у спосіб та в порядку визначеному Законом набув право власності на спірні об'єкти. 

Перебування  спірних  об'єктів нерухомого майна на  бухгалтерському обліку   підприємства - колишнього власника, відсутність  документів щодо  продажу цих об'єктів  у підприємства  не  може бути підставою  для визнання за  Товариством права власності, оскільки  законодавство набуття або  перехід прав власності на нерухомість не пов'язує із вказаними  обставинами.

Посилання на  рішення  третейського суду, як на підставу  набуття права власності  не ґрунтується на  положеннях чинного законодавства, що слідує із  аналізу таких норм права. 

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 , ч. 3 ст. 50  Закону України «Про третейські суди»  рішення третейського суду   обов'язкове тільки для сторін, які  передали  спір  на вирішення третейського суду.

Частиною 3 ст. 55 Закону України «Про третейські суди»  встановлено, що виконання рішення  третейського  суду,  якщо  воно   потребує вчинення   дій   органами   державної  влади,  органами  місцевого самоврядування та їх службовими  особами,  здійснюється  за  умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України  „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації, яку  у відповідності до п.1.3 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції  від 28 січня 2003 року №615, зареєстровано в Міністерстві юстиції 28 січня 2003 року за № 66/7387 здійснюють  комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

БТІ на основі законодавства делеговані повноваження  у сфері суспільних відносин   пов'язаних із державною реєстрацією прав власності на нерухоме майно, тому воно є  суб'єктом владних повноважень, й реєстрація права власності на нерухоме майно, що встановлено рішенням Третейського суду здійснюється  за  умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Такий документ (виконавчий) суду не наданий, відомості про реєстрацію права власності на підставі  рішення третейського суду  відсутні, навпаки, на час розгляду справи об'єкти нерухомості зареєстровані  за ОСОБА_1.

З огляду на вказані  факти, наявність рішення третейського суду  жодним  разом не впливає на  вирішення  спору щодо права власності на об'єкти нерухомого майна.

Суд розглянув справу виключно в межах позовних вимог,  забезпечив   всім особам, що брали участь у її розгляді, або мали право вступити у процес  рівні  можливості щодо реалізації своїх прав.

Відповідач не заявив вимог про  визнання договір купівлі-продажу, укладених  ТОВ „Агротехнічна компанія” та ОСОБА_1  недійсними,  проте  даючи пояснення   його представник  вказала, що на її думку   представник  Товариства  ОСОБА_6  підписуючи  зазначені договори не мав на то повноважень. Надала для доручення до справи копію довіреності,  на підставі якої ОСОБА_6  підписував договори (а.с.96).

Суд вважає за необхідне  дати оцінку  цим  доводам сторони, хоча вони безпосередньо не  стосуються позовних вимог у редакції заявленого  та підтриманого в суді позову. 

Із змісту  договорів купівлі-продажу, укладених  ТОВ „Агротехнічна компанія” та ОСОБА_1  слідує, що  представник  Товариства  ОСОБА_6  підписуючи  зазначені договори діяв на підставі довіреності НОМЕР_15 (а.с.96).

Можливість укладання договорів представником , коло його повноважень  регламентовано такими нормами  Цивільного кодексу України.

Стаття 244 ч. 1,3 - представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.  Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

         Частина 1 ст. 245 - форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Статтею  238 визначено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Таким чином,  довіреність НОМЕР_15 видана генеральним директором  Товариства,   по формі змісту й колу повноважень  представника відповідає вимогам  цивільного законодавства.  ОСОБА_6  В.С. уповноважений від імені  Товариства укладати договори купівлі-продажу  саме майна, щодо якого є спір.  Всі юридично значущі дії ОСОБА_6 вчинив у спосіб, передбачений законом, в строк визначений довіреністю.

Таким чином,   посилання на перевищення ОСОБА_6 повноважень при укладенні договорів з ОСОБА_1 та  сприяння у вчиненні  цих  дій сторонам з боку  нотаріуса ОСОБА_2 є  безпідставним,  суперечить фактичним обставинам, встановленим судом. 

         Питання про судові витрати суд вирішує у відповідності до положень ст.ст. 79, 88 ЦПК України. Суд повністю відмовив позивачеві у задоволенні позову, тому судові витрати,  понесенні Товариством відшкодуванню не підлягають.

         Керуючись ст.ст. 10,11,88,212-217 Цивільно-процесуального кодексу України,  суд, -

ВИРІШИВ:

         У  задоволені  позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

         Суддя