ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

14 червня 2006 р.

№ 7/38-21/11

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Разводової С.С.,

Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргу

ЗАТ “Львівський м’ясокомбінат”, м. Львів

на постанову та ухвалу

від 29.09.2005 р. Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2005 р. господарського суду Львівської області

у справі

№ 7/38-21/11 господарського суду Львівської області

за заявою

ДПІ у Личаківському районі м. Львова

до	ЗАТ “Львівський м’ясокомбінат”

про	банкрутство

кредитор

Козак О.І.

арбітражний керуючий

Ящишин О.Ю.

представники сторін в судове засідання не з’явилися

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа № 7/38-21/11 про банкрутство ЗАТ “Львівський м’ясокомбінат”.

Постановою господарського суду Львівської області від 24.06.2004 р. визнано боржника банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.04.2005 р. (суддя Білоус Б.О.) визнано Козак О.І.  кредитором ЗАТ “Львівський м’ясокомбінат” на суму 16 900,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2005 р. (судді: Мирутенко О.Л. –головуючий, Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) апеляційну скаргу ліквідатора ЗАТ “Львівський м’ясокомбінат” залишено без задоволення,  а ухвалу господарського суду Львівської області від 22.04.2005 р. залишено без змін.

           Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ЗАТ “Львівський м’ясокомбінат” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2005 р. і ухвалу господарського суду Львівської області від 22.04.2005 р. та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні вимог кредитора та визнати його вимоги до ЗАТ “Львівський м’ясокомбінат” погашеними.

          На думку заявника касаційної скарги, судами першої та апеляційної інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 1, 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон) та ст. 43 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, до господарського суду була подана заява фізичної особи –гр. Козак О.І. про визнання її кредитором на суми вартості належних їй акцій у статутному фонді ЗАТ “Львівський м'ясокомбінат”.

Відповідно до ст. 1 Закону кредитором визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Грошовим зобов'язанням, як визначено в цій же статті Закону, є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховується, зокрема, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в постановах від 17.01.2006 р. та від 18.04.2006 р. у даній справі № 7/38-21/11.

Таким чином, незважаючи на те, що вказані вимоги фізичної особи мають грошовий вираз, вони не є грошовими зобов’язаннями в розумінні Закону.

Ці вимоги виведені законодавцем за межі конкурсних грошових зобов’язань.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону за результатами розгляду грошових вимог у попередньому засіданні господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Отже, Закон не передбачає як включення вимог із зобов’язань учасників (засновників) юридичної особи до реєстру вимог кредиторів, так і окремий їх облік в реєстрі.

У зв’язку з чим, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про визнання вимог акціонера боржника та включення їх до реєстру вимог кредиторів не може бути визнаний як такий, що відповідає чинному законодавству.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 151 Цивільного кодексу України статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

У відповідності до ст. 31 Закону у п’яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків трудового колективу до статутного фонду підприємства.

Отже, незалежно від того, що Законом не передбачено визнання та включення вимог акціонерів боржника до реєстру, такі вимоги підлягають погашенню у справі про банкрутство та задовольняються у ліквідаційній процедурі у п’яту чергу.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, оскільки не відповідають вимогам діючого законодавства, а справа в частині розгляду вимог вказаного кредитора –направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись  ст. 151 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 15, 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ЗАТ “Львівський м’ясокомбінат” задовольнити частково.

2.          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2005 р. та ухвалу господарського суду Львівської області від 22.04.2005 р. у справі № 7/38-21/11 скасувати.

3.          Справу № 7/38-21/11 в частині розгляду вимог вказаного кредитора передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

      

       Головуючий                                                                                Б.М. Поляков  

Судді                                                                                             С.С. Разводова

                                                                                                               Н.Г. Ткаченко