ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа № 7/38-21/11 про банкрутство ЗАТ “Львівський м'ясокомбінат”.

Постановою господарського суду Львівської області від 24.06.2004 р. визнано боржника банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

Ухвалами господарського суду Львівської області від 08.04.2005 р. та від 22.04.2005 р. (суддя Білоус Б.О.) визнано грошові вимоги фізичних осіб, а саме громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Єзерська М.Д., ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21,  ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69 були визнані кредиторами боржника.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2005 р. (судді: Мирутенко О.Л. -головуючий, Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) залишено без задоволення апеляційні скарги ліквідатора ЗАТ “Львівський м'ясокомбінат”, а ухвали господарського суду Львівської області від 08.04.2005 р. та 22.04.2005 р. -без змін.

           Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ЗАТ “Львівський м'ясокомбінат” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2005 р. і ухвали господарського суду Львівської області від 08.04.2005 р. та 22.04.2005 р. та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні вимог кредиторів та визнати їх вимоги до ЗАТ “Львівський м'ясокомбінат” погашеними.

          На думку заявника касаційної скарги, судами першої та апеляційної інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 1, 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі -Закон) та ст. 43 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, до господарського суду були подані заяви фізичних осіб про визнання їх кредиторами на суми вартості належних їм акцій у статутному фонді ЗАТ “Львівський м'ясокомбінат”.

Відповідно до ст. 1 Закону кредитором визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Грошовим зобов'язанням, як визначено в цій же статті Закону, є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховується, зокрема, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в постановах від 17.01.2006 р. та від 18.04.2006 р. у даній справі № 7/38-21/11.

Таким чином, незважаючи на те, що вказані вимоги фізичних осіб мають грошовий вираз, вони не є грошовими зобов'язаннями в розумінні Закону.

Ці вимоги виведені законодавцем за межі конкурсних грошових зобов'язань.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону за результатами розгляду грошових вимог у попередньому засіданні господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Отже, Закон не передбачає як включення вимог із зобов'язань учасників (засновників) юридичної особи до реєстру вимог кредиторів, так і окремий їх облік в реєстрі.

У зв'язку з чим, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про визнання вимог акціонерів боржника та включення їх до реєстру вимог кредиторів не може бути визнаний як такий, що відповідає чинному законодавству.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 151 Цивільного кодексу України статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

У відповідності до ст. 31 Закону у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків трудового колективу до статутного фонду підприємства.

Отже, незалежно від того, що Законом не передбачено визнання та включення вимог акціонерів боржника до реєстру, такі вимоги підлягають погашенню у справі про банкрутство та задовольняються у ліквідаційній процедурі у п'яту чергу.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, оскільки не відповідають вимогам діючого законодавства, а справа в частині розгляду вимог вказаних кредиторів -направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись  ст. 151 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ -111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ЗАТ “Львівський м'ясокомбінат” задовольнити частково.

2.          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2005 р. та ухвали господарського суду Львівської області від 08.04.2005 р. та від 22.04.2005 р. у справі № 7/38-21/11 скасувати.

3.          Справу № 7/38-21/11 в частині розгляду вимог вказаних кредиторів передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

        Головуючий                                                                                    Б.М. Поляков 

Судді                                                                                                С.С. Разводова

                                                                                                                 Н.Г. Ткаченко