ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

20 червня 2006 р.

№ 33/255

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого судді

Овечкіна В.Е.,

суддів

Чернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

Науково –виробничого підприємства з обмеженою відповідальністю “Маркетинг –центр”

на постанову

від 27.02.2006 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі

№ 33/255 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом

Науково –виробничого підприємства з обмеженою відповідальністю “Маркетинг –центр”

до	ВАТ “Енергогідромеханізація”

про	стягнення неустойки у сумі 16 650,22 грн.

У справі взяли участь представники сторін:

позивача:       Кривонос Є.О. дор. у справі.

відповідача:   Салова М.С. дор. у справі.

Рішенням  господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2005 року (суддя Разіна Т.І.) залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2006 року (судді: Чох Л.В.; Лисенко О.М.; Євстигнєєв О.С.), у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки за невиконання відповідачем зобов’язань щодо повернення належного позивачеві майна –відмовлено з тих підстав, що у даному випадку мало місце невиконання постанови державного виконавця, а не невиконання зобов’зання.

В поданій касаційній скарзі позивач Науково –виробниче підприємство з обмеженою відповідальністю “Маркетинг –центр” просить скасувати прийняті у справі судові акти посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. У касаційній скарзі позивач зазначає, що під час розгляду справи, судами порушено вимоги ст.. ст.. 42 та 43 ГПК України щодо принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та принципу змагальності при здійсненні правосуддя в господарських судах, порушення вимог ст.. 43 ГПК України щодо оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Судами неправильно застосована ст. 599 ЦК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга   підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом апеляційної інстанції встановлене наступне.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2005 року у справі № 7/155 позовні вимоги Науково –виробничого підприємства з обмеженою відповідальністю “Маркетинг –центр” задоволені у повному обсязі. Постановлено витребувати у ВАТ “Енергогідромеханізація” на користь Науково –виробничого підприємства з обмеженою відповідальністю “Маркетинг –центр” майно, що належить останньому та перебувало у відповідача на підставі укладеного сторонами 01.10.2003 року договору оренди обладнання № 110. Також стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку у сумі 34 797 грн. за період з 01.10.2004 по 01.05.2005.

Постановою Державного виконавця  22.06.2005 відкрито виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Дніпропетровської області у справі № 7/155.

Боржник ВАТ “Енергогідромеханізація” в добровільному порядку наказ не виконав, що підтверджується постановою Державного виконавця від 18.07.2005 року, а тому цією ж постановою залучено представника ОВС для проведення виконавчих дій у примусовому порядку, які були призначені на 27.07.2005 року.

З акту Державного виконавця від 27.07.2005 року про примусове виконання наказу № 7/128 від 25.05.2005 року та наказу № 7/155 від 07.06.2005 року підписаного сторонами встановлено що майно передане позивачу у добровільному порядку.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач безпідставно користувався належним позивачу майном під час виконавчого провадження у період, з 01.04. по 27.07.2005, а тому на думку позивача, відповідач повинен сплатити неустойку за користування майном до часу його  фактичного повернення.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в даному випадку мова іде не про невиконання зобов’язання по поверненню майна, а про невиконання постанови державного виконавця в добровільному порядку. 27.07.2005 рішення суду було виконане –майно повернене.

Касаційна інстанція вважає, що висновок судів попередніх інстанцій не грунтується на чинному законодавстві.

Відповідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням проведеним належним чином. Зобов’язання, що виникли у відповідача, як встановлено судами, регулюються гл. 58 найм (оренда) ЦК України.

Позов про повернення майна був заявлений у зв’язку з закінченням строку оренди. Договір оренди  припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.  Правові наслідки припинення договору оренди визначаються  відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Відповідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ... Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю  за час прострочення. Законодавцем не зазначено, що неустойка не сплачується за період виконання державним виконавцем рішення суду по поверненню речі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій неправильно застосували ст. ст. 599, 785 ЦК України. В порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ними не досліджені всі обставини справи щодо належного (або ні) виконання відповідачем своїх зобов’язань по договору оренди та не встановлювали правові  наслідки, не з’ясували підстави пред’явленого позову та його обгрунтування, не встановили наявність або відсутність вини відповідача, як суттєвої умови нарахування пені за час здійснення дій ДВС до фактичного виконання рішення суду та закінчення виконавчого провадження.

Неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального законодавства є підставою для скасування прийнятих у справі судових актів і направлення справи на новий розгляд.

Під час повторного розгляду справи, суду слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до вимог процесуального і матеріального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                              

        ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Науково –виробничого підприємства з обмеженою відповідальністю “Маркетинг задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2006 року у справі № 33/255 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий, суддя                                                             В. Овечкін

Судді:                                                                                    Є. Чернов

                                                                                              В. Цвігун