Справа №2-1351.2007 року.

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2007 року Голосіївський районний суд м.  Києва у складі:

головуючого судді            Плахотнюк К.Г.

при секретарі                    Мащенко С. П.

з участю прокурорів        Кіцул О.Ю.,  Перч В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві справу за позовом ОСОБА_1,  ОСОБА_2до ОСОБА_3,  третя особа служба у справах неповнолітніх Голосіївської районної у м.  Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

встановив:

21.12.2006 рокуОСОБА_1. і неповнолітній ОСОБА_2. звернулися в суд з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3  щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_2.,  ОСОБА_4., ОСОБА_5

В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначено,  що позивачОСОБА_1. і відповідач ОСОБА_3  перебували у зареєстрованому шлюбі з 1978 року по 07.09.1999 року. Від цього шлюбу у них народилося п»ятеро дітей,  двоє із яких є повнолітніми,  а ОСОБА_2.,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 ще не досягли повноліття.

Підставами для позбавлення ОСОБА_3  батьківських прав щодо неповнолітніх дітей позивачі зазначають - зловживання відповідачем спиртними напоями,  відсутність будь-якої участі в утриманні та вихованні неповнолітніх дітей,  постійна несплата на утримання дітей аліментів та постійні психічні розлади,  якими страждає ОСОБА_3 .

Крім того, ОСОБА_1. і ОСОБА_2. у своїй позовній заяві посилаються на те,  що ОСОБА_3  ніде не працює,  є інвалідом 2 групи загального захворювання,  знаходиться на пенсійному забезпеченні. Одночасно вказують про те,  що відповідач у справі не є тяжко хворим,  він у стані самостійно здійснювати догляд за собою. ОСОБА_3  постійно п»янствує,  має психічні розлади та неадекватну поведінку. Мали місце випадки коли ОСОБА_3  буйно поводився у приміщенні,  вживав нецензурні слова та грубо висловлювався на адресу дітей,  безпричинно бив їх,  рвав на них одяг. З приводу такої поведінки відповідача у справі вони неодноразово зверталися до правоохоронних органів,  якими вживалися відповідні заходи. Службою у справах неповнолітніх проводилися обстеження відносин між батьком і дітьми та відповідно зроблено висновок,  що відповідач у справі зловживає спиртними напоями,  жорстоко поводиться з дітьми, ,  постійно погрожує і б»є дітей.

Просили позбавити ОСОБА_3  батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_2 1992 року народження, ОСОБА_4 1994 року народження,  ОСОБА_51997 року народження.

У судовому засіданніОСОБА_1. підтримала заявлений позов у повному обсязі.,  зазначивши,  що ОСОБА_3  страждає хронічним захворюванням на алкоголізм,  що підтверджується довідкою з наркологічного диспансеру . Внаслідок перенесеного у 2004 році інсульту у відповідача були епілепсичні припадки,  страждає   розладами психіки.  Поведінка ОСОБА_3  є

нестерпною,  оскільки він постійно кричить,  нецензурно лається,  грубо відноситься до дітей,  застосовував фізичне насильство до неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5  внаслідок чого дочці було завдано легкі тілесні ушкодження,  погрожує дітям.  У 2001 році відповідача було поставлено на облік як сімейного дебошира,  попереджено про кримінальну відповідальність за  ст.  129 КК України. У 2001 році вона також зверталася в суд з позовом про виселення ОСОБА_3  через неможливість спільного проживання у квартирі,  де він проживає разом із нею і дітьми,  та займає окрему кімнату,  однак у задоволенні позову їй було відмовлено. Просила позбавити ОСОБА_3  батьківських прав щодо неповнолітніх дітей оскільки той не утримує їх матеріально,  не займається вихованням дітей,  застосовує до них фізичне та психологічне насильство,  що травмує дітей.

Позивач ОСОБА_2.,  у судовому засіданні підтримав заявлений ним позов,  просив позбавити його батька ОСОБА_3  батьківських прав щодо нього,  оскільки батько не піклується про нього. Також зазначив,  що батько припинив піклуватися про нього після хвороби,  йому набридла нервова обстановка в сім»ї,  яка викликана тим,  що батько дуже голосно розмовляє,  лається,  а також випиває. Він дуже рідко спілкується з батьком,  оскільки той говорить погані слова,  говорить,  що він не його син.

Представники позивача ОСОБА_1 заявлений позов підтримали,  просили позбавити ОСОБА_3  батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей.

Представник відповідача у справі,  у судовому засіданні заперечувала з приводу заявленого позову,  посилаючись на те,  що ОСОБА_3  внаслідок перенесеного інсульту за станом здоров»я не може займатися вихованням дітей. Також вказала на те,  що позивач та їх спільні діти з відповідачем не доброзичливо ставляться до останнього,  провокують його на сварки,  старші діти та колишня дружина застосовували фізичне насильство до нього,  що є причиною негативної поведінки ОСОБА_3  у сім»ї,  яка також взаємопов»язана з його станом здоров»я.. Спиртними напоями ОСОБА_3  не зловживає,  на обліку у лікаря нарколога не перебуває,  курс лікування з цього приводу не проходив,  скандали та сварки в сім»ї за ініціативою відповідача не відбуваються. ОСОБА_3  ніколи не ухилявся від сплати аліментів,  стягувачу достовірно відомо де він отримує пенсію,  однак виконавчий лист у пенсійний фонд для виконання рішення суду про стягнення аліментів з відповідача не надходив. Позивачі,  звертаючись до суду з позовом,  про позбавлення ОСОБА_3  батьківських прав,  бажають у такий спосіб позбавитися присутності відповідача у квартирі де вони всі разом проживають. Просила відмовити у задоволені заявлених позовних вимог.

Представник служби у справах неповнолітніх Голосіївської районної у м.  Києві державної адміністрації у судовому засіданні підтримав заявлений позов,  просив позбавити батьківських прав ОСОБА_3  відносно його неповнолітніх дітей,  оскільки останній зловживає спиртними напоями,  не займається вихованням дітей,  не утримує їх матеріально,  застосовує фізичне та психологічне насильство в сім»ї.

Заслухавши думку учасників судового розгляду справи,  допитавши свідків ОСОБА_2.,  ОСОБА_3,  ОСОБА_6. ,  ОСОБА_7,  ОСОБА_8.,  ОСОБА_9.,  ОСОБА_10,  неповнолітніх ОСОБА_11  ОСОБА_4.,  ОСОБА_5,  дослідивши матеріали справи,  суд вважає,  що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,  щоОСОБА_1. і ОСОБА_3  перебували в офіційно зареєстрованому шлюбі з 11.03.1978 року,  який було розірвано в органах ЗАГСу Московського району м.  Києва 07.09.1999 року.

Від шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_3.  народилося п»ятеро дітей,  двоє із яких ОСОБА_12,  1981 року народження і і ОСОБА_13  1983 року народження станом на теперішній час є повнолітніми,  а ОСОБА_2,  1992 року народження,  ОСОБА_4 1994 року народження і ОСОБА_5  1997 року народження є неповнолітніми (а.с.  11, 14).

Сторони у справі та їх діти зареєстровані та проживають у трьохкімнатній квартирі за адресою -АДРЕСА_1 (а.с. 171).

За даними висновку медико-соціальної (експертної) комісії м.  Києва Кардіо-1,  ОСОБА_3  визнаний інвалідом другої групи загального захворювання з 01.05.2006 до 10.04.2006 року,  до регулярної проф. праці непридатний (а.с. 172).

18.04.2006 року медико-соціальною (експертною) комісією МОЗ України м.  Києва Кардіо-1 за результатами повторного огляду ОСОБА_3  зроблено висновок про визнання останнього інвалідом другої групи загального захворювання довічно (а.с. 173).

Відповідно до вимог  ст.  164 СК України,  мати,  батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав,  якщо вона,  він: ухиляються від виконання своїх обов»язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною: є хронічними алкоголіками,  які і вказані позивачами у справі,  як підстави для позбавлення ОСОБА_3  батьківських прав щодо неповнолітніх дітей.

Разом з тим,  судом встановлено,  що відповідач у справі страждає рядом тяжких захворювань,  відповідно визнаний інвалідом другої групи загального захворювання довічно,  регулярно проходить лікування,  як амбулаторно,  так і стаціонарно.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9. дільничний лікар невропатолог,  у якої перебуває на обліку ОСОБА_3  показала суду,  що перенесений ОСОБА_3.  інсульт,  як наслідок його гіпертонічної хвороби. Також вказала на те,  що за станом здоров»я ОСОБА_3  не може займатися вихованням дітей,  оскільки коли перебуває у стані хвилювання,  то спілкування з ним неможливе. Свідок категорично заперечувала наявність у ОСОБА_3  симптомів,  які б свідчили,  що він зловживає спиртними напоями.

Крім того,  допитані в судовому засіданні в якості свідків повнолітні діти відповідача ОСОБА_2,  ОСОБА_3 ,  а також неповнолітні діти ОСОБА_4 іОСОБА_5 показували суду,  що вони не бажають спілкуватися з батьком,  оскільки той погано і голосно розмовляє,  така його поведінка дратує їх. ОСОБА_3  не заперечував застосування ним до батька фізичного насильства.

НеповнолітняОСОБА_5 також повідомила суду,  що батькові подобається коли вони читають і в цей час він їм не заважає.

Неповнолітній позивач у справі ОСОБА_2,  у судовому засіданні підтвердив,  що він інколи спілкувався з батьком,  звертався до нього з запитаннями,  однак відповіді батька для нього були незрозумілими. Пам»ятає,  як до хвороби батько інколи проводив час із ним.  Зазначив,  що мають місце випадки коли Юрій та Єлизавета дратують батька.

Під час судового розгляду справи судом також встановлено,  щоОСОБА_1. у примусовому порядку,  на виконання рішення суду,  отримувала від ОСОБА_3  аліменти на утримання неповнолітніх дітей до того часу,  як останній працював на заводі. Одночасно позивач у справі не могла пояснити суду,  чому не виконується рішення суду про стягнення аліментів з ОСОБА_3  на її користь на    утримання неповнолітніх дітей станом на

теперішній час.  Не заперечувала в судовому засіданні,  що їй відомо про отримання ОСОБА_3.  пенсії за станом здоровая,  що виплачується останньому пенсійним фондом за його місцем проживання.

Зазначені обставини та наведені вище показання свідків,  є підставою для висновків суду про те,  що відповідач у справі ОСОБА_3  не ухиляється від сплати на неповнолітніх дітей аліментів,  а навпаки стягував не бажає їх отримувати. Відповідач у справі також не ухиляється від виконання ним своїх обов»язків по вихованню дітей,  а не може їх виконувати за станом здоров»я. Крім того,  суд приходить до висновку,  що неповнолітні діти і не мають бажання надати батьку можливість приймати участь у їх вихованні,  оскільки за показаннями лікаря останній міг би спілкуватися з дітьми,  та відповідно впливати на формування їх свідомості та засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі,  якби вони доброзичливо до нього ставилися,  однак останні навпаки не бажають з ним спілкуватися взагалі.

Що ж стосується посилань позивачів у справі на те,  що ОСОБА_3  жорстоко ставиться до дітей,  то вони не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

Так,  допитані у судовому засіданні свідки,  а також надані позивачами суду висновки лікаря,  акт судово-медичного обстеження ГОСОБА_5,  пояснення ОСОБА_3  дані працівникам міліції,  не свідчать про те,  що виявлені 14.07.2006 року у ОСОБА_5легкі тілесні ушкодження були завдані їй батьком ОСОБА_3.  (а.с. 63, 64-65, 54).

Показання неповнолітньої ГОСОБА_5,  що виявлені у неї 14.07.2006 року тілесні ушкодження були завдані їй батько,  суд не може прийняти як достовірні,  оскільки вони не підтверджені будь-якими іншими належними та допустимими доказами.

Зареєстрований працівниками міліції 17.06.2001 року виклик наряду міліції за місцем проживання сторін у справі з приводу того,  що ОСОБА_3  підрізав дитину,  не знайшов свого підтвердження по приїзду працівників міліції за місцем виклику.

Допитані в судовому засіданні неповнолітніОСОБА_5 та ОСОБА_4 показали суду,  що батько може штовхати їх,  хватати за одяг,  неповажно ставитися до них,  погано висловлюватися до них,  однак оцінивши відносини,  що склалися між сторонами у справі,  поведінку дітей та їх ставлення до батька,  а також стан здоров»я останнього ,  суд приходить до висновку,  що така поведінка ОСОБА_3  по відношенню до дітей є наслідком ставлення дітей до батька.

Крім того,  зазначена обставина також не може стати підставою для позбавлення ОСОБА_3  батьківських прав відносно неповнолітніх дітей,  оскільки вона не загрожує їх життю та здоров»ю,  а з урахуванням допустимої поведінки неповнолітніх дітей по відношенню до батька,  поведінка відповідача у справі не є такою,  що принижує їх честь та гідність.

Суд критично оцінює надані суду висновки служби у справах неповнолітніх Голосіївської районної у м.  Києві державної адміністрації та Голосіївського районного в м.  Києві центру соціальних служб для сім»ї,  дітей та молоді про те,  що ОСОБА_3  здійснює психологічне та фізичне насильство в сім»ї,  оскільки зазначені висновки зроблено відповідними службами виключно зі слів ОСОБА_1.

Факт неправомірної поведінки ОСОБА_3  15.05.2007 року під час обстеження житлово-побутових умов сторін у справі представниками центру соціальних служб для сім»ї,  дітей та молоді не знайшов свого підтвердження за наслідками перевірки проведеної Голосіївським РУ ГУ МВС України в м.  Києві (а.с. 200, 201).

Твердження позивачів у справі,  що ОСОБА_3  зловживає спиртними напоями,  тобто є хронічним алкоголіком не заслуговують на увагу суду з наступних підстав.

Як видно зі змісту довідки №271 від 12.01.2007 року Київської міської наркологічної лікарні «Соціотерапія» ОСОБА_3  проходив курс лікування в ДДК «Крок» з 01.07. по 05.07. 2001 року з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Після лікування поставлений на облік. Відповідно до змісту історії хвороби ОСОБА_3 ,  Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія»,  ОСОБА_3  після одноразового лікування в ДКК «Крок»,  у липні 2001 року,  за допомогою до лікаря нарколога не звертався,  курс лікування повторно не проходив. Про факт подальшого вживання ним спиртних напоїв КМНКЛ «Соціотерапія» відомо за результатами патронажного обстеження,  що було проведено 29.05.2007 року зі слів колишньої дружини ОСОБА_3  (а.с. 33, 177).

Допитані в судовому засіданні свідки підтвердили факт вживання ОСОБА_3.  спиртних напоїв,  а саме пива.

Разом з тим,  зазначені вище обставини,  не є доказом того,  що ОСОБА_3  є хронічним алкоголіком,  оскільки,  як видно зі змісту зазначених вище довідок КМНКЛ «Соціотерапія»,  відповідач у справі поставлений на облік не як хронічний алкоголік,  а тільки як особа,  що мала розлади психіки внаслідок вживання спиртних напоїв. Крім того,  з 2001 року КМНКЛ «Соціотерапія» не проводилося будь-яких заходів з приводу лікування ОСОБА_3 ,  оскільки останній не потребував наркологічної допомоги,  розладів психіки останнього внаслідок вживання спиртних напоїв зафіксовано не було. Дільничний лікар невропатолог у судовому засіданні виключила факт зловживання ОСОБА_3  спиртними напоями. Такі висновки лікарем було зроблено з огляду стану здоров»я ОСОБА_3 ,  симптомів його захворювань та поведінки.

Зважаючи на викладене,  у суду відсутні підстави для висновку,  що ОСОБА_3  зловживає спиртними напоями,  тобто є хронічним алкоголіком.

Судом встановлено,  що між сторонами у справі тривалий період часу існують неприязні стосунки.ОСОБА_1. вживала заходи щодо виселення ОСОБА_3  з квартири де вони проживають,  обґрунтовуючи свої вимоги неможливістю спільного проживання. За наслідками розгляду таких її позовних вимог,  судом було відмовлено у задоволенні позову щодо виселення ОСОБА_3 .

На думку суду,  саме неприязні стосунки,  що склалися між сторонами у справі і є наслідком психологічної неврівноваженості неповнолітніх дітей. Звертаючись до суду з позовом,  про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3  щодо неповнолітніх дітей, ОСОБА_1. фактично переслідує мету звільнення квартири в якій вони мешкають від присутності ОСОБА_3 .

З урахуванням викладеного,  суд прийшов до висновку,  що позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2. є безпідставними і такими,  що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  164, 165 СК України,   ст.  ст.  10, 11, 60, 88, 208, 213 ЦПК України,  суд-

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_1,  ОСОБА_2до ОСОБА_3,  третя особа служба у справах неповнолітніх Голосіївської районної у м.  Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,  відмовити

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.  Києва. Заяву про апеляційне оскарження рішення   суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається   протягом двадцяти днів   після подання заяви   про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції,  який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,  яка її подає,  до суду апеляційної інстанції.