Судове рішення #1940973

                                                                            Головуючий у 1 інстанції - Дяченко С.П.                                                                                                     Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

 

 

                                                                                                  

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   

 УХВАЛА

Іменем України

 

27 березня 2008 року                                                                             м. Донецьк  

 справа № 22-а-1247/08  (22-а-6013/07)

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                             Ляшенка Д.В.

суддів:                                                   Шаптала Н.К.,  Колеснік Г.А.

при секретарі  за участю: позивача  представника позивача представника відповідача

Білоус К.І.  ОСОБА_1 ОСОБА_2 Гладишевої І.Г.

розглянувши у відкритому апеляційну скаргу

судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради

 

на постанову

Донецького окружного адміністративного суду

 

від

22 жовтня 2007 року

 

по адміністративній справі

№ 2-а-2515/07

 

за позовом

ОСОБА_1

 

до   третя особа

Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецьке обласне Управління праці та соціального захисту населення              

 

про

стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002-2005 рр., - 

 

В С Т А Н О В И В :

 

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача недоотриманні суми на оздоровлення за 2002-2005 роки, у загальному розмірі 3342,00 грн.

   Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2007 р. позов ОСОБА_1 було задоволено.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі  ЧАЕС) інвалідом 3 групи (1 категорія), у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Суд задовольнив позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002-2005 роки і виходив з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: на травень 2003 р. у розмірі 185 грн., на серпень 2004 р. - 205 грн., на березень 2004 року у розмірі 205 гривень, на березень 2005 р. у розмірі 262 гривні. Судом встановлено, що відповідачем позивачу щорічна допомога на оздоровлення сплачувалась таким чином: допомога за 2002 рік - 21,50 грн. (виплата здійснена у серпні 2004р.); 2003 рік - 21,50 грн. (виплата здійснена у березні 2003); 2004 рік - 21,50 грн. (виплата здійснена у травні 2004); 2005 рік - 21,50 грн. (виплата здійснена у травні 2005).

Таким чином, судом було встановлено, що фактично за період з 2002 по 2005 роки відповідачем було недоплачено позивачу суму щорічної разової допомоги у розмірі 3342, 00 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, управління зазначило, що здійснювало виплати, керуючись Постановами КМУ № 836 від 26.07.1996 р. “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечували позивач та його представник.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін.

            Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, його визнано інвалідом 3 групи (1 категорія), що підтверджується відповідними посвідченнями.

            Відповідно до абз. 3, 4 ч.4 ст.48 Закону № 796-ХП щорічна допомога інвалідам 2 групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а інвалідам 3 групи - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абз.7 ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХП).

Відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2002 рік 21,50 грн., за 2003 рік в розмірі 21,50 грн. за 2004 рік в розмірі 21,50 грн., за 2005 рік в розмірі 21,50 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеною постановою № 836 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 3 групи постановою № 836 встановлена допомога - 21,50 гривень (за грошовою реформою 1996 року).

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України, яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, зокрема на час виплати допомоги позивачу з 1 січня 2003 р. у розмірі 185 грн., з 1 грудня 2003 р. - 205 грн., з 1 січня 2004 року у розмірі 205 гривень, азі вересня 2004 року - 237 гривень, з 1 січня 2005 р. у розмірі 262 гривні, а не постановою № 836.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 21,50 грн. за в 2002 рік, 21,50 грн. за в 2003 рік, у розмірі 21,50 грн. за в 2004 рік, у розмірі 21,50 грн. за в 2005 рік, - суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними та стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради на корить ОСОБА_1 суми на оздоровлення за 2002-2005 роки в розмірі 3342,00 грн..

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

 

У Х В А Л И В:

 

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2007 року у справі № 2-а-2515/07 за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради, про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002-2005 рр. - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі..

 

 

            Головуючий:

 

            Судді:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Головуючий у 1 інстанції - Дяченко С.П.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

                                                                                                         

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   

 УХВАЛА

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

27 березня 2008 року                                                                              м. Донецьк  

 справа № 22-а-1247/08  (22-а-6013/07)

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                              Ляшенка Д.В.

суддів:                                                   Шаптала Н.К.,  Колеснік Г.А.

при секретарі  за участю: позивача  представника позивача представника відповідача

Білоус К.І.  ОСОБА_1 ОСОБА_2 Гладишевої І.Г.

розглянувши у відкритому апеляційну скаргу

судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради

 

на постанову

Донецького окружного адміністративного суду

 

від

22 жовтня 2007 року

 

по адміністративній справі

№ 2-а-2515/07

 

за позовом

ОСОБА_1

 

до   третя особа

Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецьке обласне Управління праці та соціального захисту населення              

 

про

стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002-2005 рр., -

 

 

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

 

У Х В А Л И В:

 

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2007 року у справі № 2-а-2515/07 за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради, про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002-2005 рр. - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі..

 

 

            Головуючий:   

 

            Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація