Справа № 22-а-1192/08                                          

донецький апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 квітня 2008 рік                                                                                                      місто Донецьк

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                                  Шаптала Н.К.

            суддів апеляційного суду:                      Колеснік Г.А., Ляшенко Д.В.

при секретарі судового засідання:                     Безруковій В.М.

З участю сторін:  позивача ОСОБА_1, представник відповідача до суду не з'явився про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином;

ВСТАНОВИЛА:

            Постановою Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 3 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені та дії Микитівського районного Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради щодо відмови в перерахунку недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неправомірними та було стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 недоотриману суму допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1880 грн.

  Відповідач не погодився з даною постановою суду та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, та винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що всі виплати позивачу були зроблені відповідно до норм діючого законодавства, а саме, Постанов Кабінету Міністрів України. 

Колегія суддів, заслухавши доповідача, позивача, перевіривши матеріалами справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

            До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

  Суд 1-ї інстанції вірно встановив обставини справи і прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, та має статус громадянина постраждалого від ліквідації Чорнобильської катастрофи, якому встановлена 2-га група інвалідності, і йому відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року підлягають сплаті одноразові щорічні компенсації на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на момент її виплати.

Колегія вважає, що суд першої інстанції  вірно виходив саме з вимог Закону, який має вищу юридичну силу відносно постанов Кабінету Міністрів України, якими, в свою чергу, керувався відповідач.

Колегія суддів, приймає до уваги норми ст.ст. 46, 48 Конституції України, відповідно до яких, громадяни України мають право на достатній життєвий рівень та соціальний захист, що включає в себе  і  право громадянина на пенсійне забезпечення в старості. Більш того, пенсії та інші соціальні  виплати та допомоги мають забезпечувати рівень життя громадянина не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії» (далі ЗУ №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.

Статтею 17 ЗУ  №2017 основні  державні  соціальні гарантії  встановлюються Законами України, з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і  мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Враховуючи наведене, колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції, та вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, п.1 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Микитівського районного Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради  - залишити без задоволення.

Постанову Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 3 грудня 2007 року щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1  та визнання неправомірними дії Микитівського районного Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради щодо відмови в перерахунку недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 недоотриману суму допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1880 грн.  - залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили.

Колегія суддів: