Справа № 22ц-681/2008 Головуючий І інстанції Косач І.А.
Категорія цивільна Доповідач Скрипка А.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 квітня 2008 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого - судді Хромець Н.В.,
суддів: Скрипки А.А., Євстафіїва О.К.
при секретарі: Зіньковець О.О..
за участю: представника позивача- ОСОБА_6; ОСОБА_2,
ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 лютого 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3до Чернігівської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5про визнання права власності, -
В С Т А Н О В И В:
Оскаржуваним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 лютого 2008 року позовні вимоги задоволено. Рішенням суду визнано за ОСОБА_3 право власності на ½ частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1після померлого ОСОБА_7
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять зазначене рішення суду першої інстанції скасувати . Апелянти вважають, що спадкова справа № 508, яка знаходиться в Другій Чернігівській державній нотаріальній конторі на підставі відкриття спадщини на житловий АДРЕСА_1в м. Чернігові , повинна бути анульована. Апелянти також вказують, що КП „ Чернігівське МБТІ „ необхідно привести у належну відповідність дані реєстрів стосовно ½ частки нерухомості по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що не враховує майнові права та інтереси апелянтів, які посилаються на те, що інтереси позивачки ОСОБА_3 представляє ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності. Дана довіреність дійсна протягом трьох років, що на думку апелянтів є завеликим терміном і що таким чином ОСОБА_3 має намір розглядати дану справу у судах не менше трьох років. Також судом при розгляді справи , як вказують апелянти, не взято до уваги той факт, що посадовими особами КП „ Чернігівське МБТІ” та Другої державної нотаріальної контори відкрито спадкову справу на нерухоме майно при існуванні власників другої частки цього нерухомого майна, чим позбавлено відповідачів-апелянтів безперешкодного права розпорядження своїм майном. Апелянти не погоджуються з заявою позивачки про збільшення розміру позовних вимог, оскільки її задоволення призведе до штучного зменшення частки відповідачок. Крім того, апелянти вказують на те, що позивачка має право лише на ½ частку спірного житлового будинку, а на іншу ½ частку мають право відповідачі після смерті їх матері ОСОБА_7 Спірний житловий будинок, зазначають апелянти, було прийнято в експлуатацію, що підтверджується актом прийомки індивідуального домоволодіння по АДРЕСА_1в 1972 році , що було проігноровано судом при розгляді справи. Також, як вказують апелянти , судом при розгляді справи порушено норми матеріального права, а саме : було застосовано статтю 1261 ЦК України та визнано право власності за ОСОБА_3, як за спадкоємицею першої черги при тому, що вона є сестрою померлого, а тому є спадкоємицею другої черги відповідно до положень статті 1262 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, - ( а. с. 7- 9, 26 -28 ) , в жовтні 2007 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1помер її брат - ОСОБА_8, після смерті якого відкрилась спадщина, на яку, відповідно до положень статтей : 1261, 1262 ЦК України, мають право за законом вона, її сестра- ОСОБА_5, яка відмовилась від прийняття спадщини, та їх мати ОСОБА_4, яка не скористалась правом щодо прийняття спадщини. На день смерті брата готовність будинку склала 100%, проте, як зазначала позивачка, в експлуатацію житловий будинок не здано, право власності на нього не було зареєстровано. В Першій Чернігівській державній нотаріальній конторі, куди позивачка звернулась із заявою про прийняття спадщини та видачею свідоцтва про право власності на спадщину, дане свідоцтво їй не видали. Тому позивачка звернулася в суд з позовом про визнання права власності на спадщину після смерті власника нерухомого майна, яке не було зареєстровано в МБТІ і не прийнято в експлуатацію .
В січні 2008 року позивачка надала до суду уточнюючу заяву щодо позовних вимог ( а. с. 116), в якій просила визнати за нею право власності на АДРЕСА_1надвірними будівлями: Б-1 - сарай, вбиральня, погреб.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, але з виключенням з його мотивувальної частини посилання суду першої інстанції на ту обставину, що АДРЕСА_1не зданий в експлуатацію, виходячи з наступного. В матеріалах справи ( а. с. 113 - 114) мається копія акту введення в експлуатацію домоволодіння по АДРЕСА_1, затвердженого в квітні 1972 року.
Відповідно до положень статті 308 ЦПК України, - апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права . Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що рішенням народного суду м. Чернігова від 09 березня 1972 року було розділено в натурі житловий будинок по АДРЕСА_1( а. с .54 - 55); встановлено порядок землекористування та визнано право власності на ½ частину житлового будинку за ОСОБА_4 ( матір'ю позивачки). Іншу 1/2 частину зазначеного будинку судовим рішенням залишено в користуванні ОСОБА_9, який проживав в цій частині до дня смерті , тобто до 20.06. 1998 року . Після смерті ОСОБА_9 в даному будинку залишився проживати його син - ОСОБА_10, який у відповідності до вимог статті 529 Цивільного кодексу України ( в редакції 1963 року) являвся спадкоємцем першої черги та відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) фактично вступив в володіння спадковим майном. Згідно довідки КП „ Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” від 05 червня 2007 року № 955 ( а. с. 20), за померлим ОСОБА_9 право власності на ½ частину будинку по АДРЕСА_1 станом на 05 червня 2007 року не зареєстровано. Після смерті ОСОБА_9. спадкова справа не заводилась. Син померлого- ОСОБА_8 мешкав в зазначеному будинку до часу своєї смерті - 29 квітня 2006 року ( а. с. 10).
Позивачка є рідною сестрою померлого 29 квітня 2006 року ОСОБА_7 ( а. с. 10 -13). Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина у вигляді ½ частини житлового будинку по АДРЕСА_1( а. с. 15-20, 100-107), інша ½ частина житлового будинку по АДРЕСА_1належить в рівних частинах відповідачкам ОСОБА_2та ОСОБА_1 ( а. с. 108). Спадкоємцями після померлого були : позивачка, її рідна сестра ОСОБА_5 та їх мати - ОСОБА_4 ОСОБА_5 відмовилась від своєї частки у спадщині на користь позивачки ( а. с .76, 110). Мати позивачки спадщину не приймала ( а. с. 111).
Оскільки позивачка не має можливості розпоряджатися своїм майном, хоча є спадкоємцем померлого ОСОБА_7, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав за нею право власності на ½ частину домоволодіння , що розташоване за адресою : АДРЕСА_1
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні справи не можуть бути підставою для скасування вірного по суті судового рішення, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Доводи апелянтів відносно того, що у зв'язку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_3 фактично відбудеться зменшення їх частки , як власників зазначеного будинковолодіння , є необґрунтованими , оскільки оскаржуваним рішенням визнано право власності за позивачкою на ½ частину домоволодіння в АДРЕСА_1спадкоємицею померлого 29 квітня 2006 року ОСОБА_7 Власниками ж іншої ½ частини житлового будинку з надвірними спорудами , який знаходиться в АДРЕСА_1є ОСОБА_2і ОСОБА_1, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом ( а. с. 108).
Інші доводи апеляційної скарги , зокрема , наявність граматичних помилок в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, неодноразове уточнення позовних вимог представником позивача також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вони не мають жодних правових підстав щодо вирішення справи по суті заявлених позовних вимог .
Враховуючи наведене та керуючись статтями : 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 лютого 2008 року залишити без змін , але виключити з його мотивувальної частини посилання на ту обставину, що АДРЕСА_1не зданий в експлуатацію.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: