Справа №  2-а-1141/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 року

Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Ралець Р.В., розглянувши у порядку скороченого провадження в м. Дубно справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИВ :

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що вона народилася у 1935 році і відповідно до ст.1 Закону України №2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»- є дитиною війни. Ій повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Невиплата належної їй державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є протиправною, оскільки суперечить ОСОБА_2 України та Законам України.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розмір соціальної допомоги особам, що мають статус дітей війни, становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно з ст.28 Закону України №1058-ІУ від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність. Просить визнати дії відповідача неправомірними, зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити  недоплачену щомісячну державну соціальну державну допомогу до пенсії з 16 квітня по 16 вересня  2011 року, просить справу розглянути  без її участі.

Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі позов не визнало. В своїх запереченнях посилається на  те, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат за цим законом проводиться із державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України та його органів, а тому твердження позивача, що Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі повинно перерахувати та виплатити йому пенсію суперечить чинному законодавству.

Дослідивши  матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення  в повному обсязі .

Судом встановлено, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»має статус «дитини війни»(а.с.7).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з наступними змінами та доповненнями, розмір соціальної допомоги особам, що мають статус дітей війни, становить 30% мінімальної пенсії за віком. ОСОБА_3 набирає чинності з 1 січня 2006року, зазначено у ст..1 Розділу IV «Прикінцевих положень». Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно з ст.28 Закону України №1058-1V від 9 липня 2003 «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність. Згідно з положенням ч.2 ст.З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законом України №107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 27 грудня 2007 року внесено зміни до деяких законодавчих актів, обмеживши ряд прав та свобод громадян України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 травня 2008 року у справі за поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата України щодо відповідності ОСОБА_2 України ряду положень Закону України №107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" зазначив, що ОСОБА_2 України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. ОСОБА_2 України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Відповідно до частин 2,4,6 статті 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі ОСОБА_2 (254 к/96-ВР) та законів України, а також, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно- правового акта ОСОБА_2 України (254 к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правша міжнародного договору.

Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватися з розміру, встановленого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року "Про застосування ОСОБА_2 України при здійсненні правосуддя" зазначено, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону або іншого нормативно- правового акта з позиції відповідності ОСОБА_2 України і у всіх необхідних випадках застосовувати ОСОБА_2 як акт прямої дії.

Згідно ч.2 ст.19 ОСОБА_2 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Стаття 22 ОСОБА_2 України вимагає при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.55 ОСОБА_2).

ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу, зазначено у ст.8 ОСОБА_2 України. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно cm.cm.99,100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6-ти місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Позивачка просить зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити  недоплачену щомісячну державну соціальну  допомогу до пенсії за період з квітня 2011 року по вересень 2011 року , в зв"язку з чим  заявлені позовні вимоги  підлягають до задоволення в повному обсязі.

Завданням адміністративного судочинства, зазначено у ч.І ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідач, виконуючи свої повноваження, не діяв відповідно до чинного законодавства і не нарахував позивачці належну їй доплату до пенсії. У зв»язку з цим, порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту.

Посилання відповідача на те, що законом не визначено, які органи повинні здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення, не приймаються судом, оскільки згідно з п.п.7 п.2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Згідно статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення»виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується в тому числі з коштів державного бюджету України.

За правилом ч.З ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений ОСОБА_2 і законами України, та чи з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.

Зважаючи на вищевикладене, а також на позицію Конституційного суду України, висловлену у Рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10- рп/2008, суд вважає, що достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці у передбаченому ст.6 Закону України №2195-ІУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»є протиправною і такою, що суперечить ОСОБА_2 України та Законам України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судов витрати з державного бюджету України. Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивачки слід стягнути 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Враховуючи наведене, на підставі статей 8, 22, 55, ОСОБА_2 України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, Рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, статей З та 6 Закону України №2195-ІУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», керуючись статтями 3,7-12,99,100,159-163, 183-2 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов   ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області про поновлення пропущеного строку та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги - задоволити  в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області щодо невиплати підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 16 квітня  2011 року  по 16 вересня 2011 року з врахуванням ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн.  сплаченого судового збору.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку через Дубенський міськрайонний суд протягом 10-ти днів з моменту отримання її копії.

Копія постанови не пізніше наступного дня надсилається сторонам рекомендованим листом із повідомленням.

Суддя: