Справа № 22ц-3498/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого –судді Леванчука О.М.
суддів: Шершуна В.В., Талалай О.І
при секретарі: Лапко Ю.В.
з участю: прокурора Ільчука Ю.Ф.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-3498 за апеляційною скаргою прокурора Ізяславського району Хмельницької області на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
11 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду. Він вказував, що 01 жовтня 2009 року між ним та ОСОБА_2 було досягнуто домовленість про купівлю житлового АДРЕСА_1 в м. Ізяславі, Хмельницької області. Він передав відповідачці кошти в сумі 200000 грн., а вона передала йому будинок в натурі згідно акту приймання-передачі. Йому також передано документи про право власності на будинок з відповідним записом в державному реєстрі права власності на нерухоме майно від 22 грудня 2008 року № 21356039.
Однак, відповідачка уникає нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, а тому позивач просив визнати дійсним (укладеним) договір купівлі-продажу вищевказаного будинку.
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2009 року позов задоволено з мотивів його повного визнання відповідачкою. Постановлено визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Ізяслав, Хмельницької області, загальною площею 1508,4 мІ., житловою площею 861, 1 мІ. укладений 01 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Прокурор Ізяславського району Хмельницької області оскаржив це рішення в апеляційному порядку. Він просить рішення скасувати і постановити нове рішення яким в позові відмовити. При цьому, прокурор посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Прокурор вказує, що житловий будинок, який є предметом договору незаконно споруджений, не прийнятий і не зареєстрований у встановленому законом порядку, а тому не є об’єктом права власності і не міг бути предметом договору купівлі-продажу.
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Антонюк В.В. Справа № 22ц-3498
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 20
Колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.
Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В той же час ст. 658 ЦК України встановлює, що право продажу товару належить власникові товару, а ст. 657 ЦК України передбачає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що продавець ОСОБА_2 була власником проданого будинку, однак такий висновок ґрунтується на недостатньо досліджених доказах.
Так, згідно витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 22 грудня 2008 року ОСОБА_2 дійсно є власником домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу ВМВ № 597221 від 19 грудня 2008 року. Однак, судом враховано, що згідно цього договору ОСОБА_4 продав ОСОБА_2 будинок загальною площею 101.8 мІ та житловою площею 63.9 мІ з надвірними будівлями, що не співрозмірно з будинком, який став предметом продажу в оспорюваному договорі.
В зв’язку з цим, правильними обґрунтуваннями і доводами є твердження апелянта про те, що після придбання будинку у ОСОБА_4, ОСОБА_2 протягом 2009 року знесла придбаний житловий будинок та самовільно збудувала без будь-яких дозвільних документів, без розроблення будь-якої технічної документації багатоквартирний житловий будинок загальною площею 1523,2 мІ., житловою площею 883,6 мІ. по АДРЕСА_1 в м. Ізяслав. Право власності на даний багатоквартирний житловий будинок, згідно вимог чинного законодавства, ОСОБА_2 не оформила, а тому вона не являлася на час укладення договору купівлі-продажу від 01.10.2009 року його законним власником та не могла виступати продавцем даного будинку .
Окрім того, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 959649 ОСОБА_4, а після укладення договору купівлі-продажу від 19.12.2008 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель розміром 0,1000 га та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства розміром 0,0226 га, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 959648.
Згідно ч. 1, 3 .ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ч. 4. ст. 375 ЦК України, правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього ж Кодексу.
Статтею 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно листа Ізяславської міської ради № 898 від 17.10.2011 року земельна ділянка на будівництво багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 в м. Ізяслав не виділялася та власник будинку з питанням щодо реконструкції житлового будинку до міської ради не звертався, а тому здійснене ОСОБА_2 будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 в м. Ізяслав є самочинним будівництвом.
В зв’язку з викладеним колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не стала власником АДРЕСА_1, а тому і не на набула права на його продажу.
На підставі цього, рішення суду першої інстанції слід скасувати і постановити нове рішення, яким в позові відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 375, 376, 655, 657, 658 ЦК України, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Прокурора Ізяславського району Хмельницької області задовольнити.
Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2009 року скасувати і постановити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий /підпис/ Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.В. Шершун