ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р. | № 11/449-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. –головуючого |
Разводової С.С. (доповідач) |
Ткаченко Н.Г.. |
розглянувши касаційну скаргу | ТОВ “Струм” |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року. |
у справі | № 11/449-05 господарського суду Харківської області |
за позовом | ТОВ “Струм” |
до | - ТОВ “Дольове комерційне підприємство “Укржитлоспецхолдинг”; - ТОВ “Квіза-Трейд”; - ТОВ “ВК “Маркет” |
треті особи | - ТОВ “Другий капітал”; - ЗАТ “”комерційний банк “НРБ-Україна”; - КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” |
про | визнання права власності та витребування майна |
За участю представників сторін
від позивача | Статецький С.Л. дор., |
від відповідача | Маловецький О.В. дов. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2006р. у справі № 11/449-05 (колегія суддів у складі: Черленяк М.І. - головуючий, судді: Білоусова Я.О., Калениченко Н.В.) позов задоволено у повному обсязі та визнано за ним право власності на нежитлову будівлю літ. “А-2” загальною площею 6072,2 кв.м. у м. Харкові по пр. Тракторобудівників, 57 та витребувано на користь ТОВ “СТРУМ” із незаконного володіння ТОВ “Дольове комерційне підприємство “Укржитлоспецхолдинг” (надалі –“ТОВ “ДКП “Укржитлоспецхолдинг”) нежитлову будівлю літ. “А-2” загальною площею 6072,2 кв. м. у м. Харкові по пр. Тракторобудівників, 57 шляхом виселення ТОВ “ДКП “Укржитлоспецхолдинг”, ТОВ “Квіза-Трейд”, ТОВ “ВК Маркет” із зазначеної не житлової будівлі та вселення в неї ТОВ “СТРУМ”.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ТОВ ДКП “Укржитлоспецхолдинг” звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2006р. як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ “СТРУМ”.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2006р. у справі № 11/449-05 апеляційну скаргу ТОВ ДКП “Укржитлоспецхолдинг” задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2006р. у справі № 11/449-05 скасовано, в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеною постановою Харківського апеляційного господарського суду, та вважаючи її такою, що прийнята з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2006р. у справі № 11/449-05 та залишити рішення господарського суду Харківської області від 14.01.2006р. у справі № 11/449-05 без змін.
В обґрунтування касаційної скарги її заявник посилається на порушення Харківським апеляційним господарським судом під час перегляду справи в апеляційному порядку ч. 1 ст. 6 “Конвенції про захист прав і свобод людини” від 04.11.1950р., п. 2 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 42, пп. 7, 8 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України (надалі –“ГПК України”), а також невірне застосування судом положень ст. 35 ГПК України при вирішенні питання щодо необхідності доведення фактів, встановлених рішеннями господарського суду м. Києва та господарського суду Харківської області.
Крім того, позивач у поданій касаційній скарзі посилається на те, що суд помилково не застосував норми матеріального права, якими врегульовано захист прав власника у відносинах з набувачем належного йому майна, зокрема, ст.ст. 387, 388, 392 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. (надалі – “ЦК України”).
Ухвалою Вищого господарського суду від 23.05.2006р. у справі № 11/449-05 розгляд поданої позивачем касаційної скарги призначено на 14.06.2006р.
02 червня 2006 року до Вищого господарського суду надійшла відмова від касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2006р. у справі № 11/449-05, підписана Петренком Ю.М., призначеним ліквідатором ТОВ “СТРУМ” постановою господарського суду м. Києва від 11.08.2005р. у справі № 15/521-б.
Обґрунтовуючи відмову від касаційної скарги, ліквідатор позивача як на єдину підставу для відмови від касаційної скарги посилався на те, що, довіреність від 13.09.2005р. б/н на представництво інтересів ТОВ “СТРУМ”, видана особі, яка підписала подану позивачем касаційну скаргу (Сивак А.Ю.), скасована 12.05.2006р.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України від 14.05.1992р. № 2343-XII “Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом”, на ліквідатора поряд з іншими покладено повноваження щодо вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Водночас, у поданій відмові крім факту скасування довіреності представника позивача, ліквідатором не зазначено жодної підстави для відмови від скарги, тоді як рішенням господарського суду Харківської області позов ТОВ “СТРУМ” задоволений.
З огляду на наведене, а також приймаючи до уваги, що на момент подання касаційної скарги (09.04.2006р.) Сивак А.Ю. виступав від імені позивача як повноважний представник, а відповідно до ч. 4 ст. 249 ЦК України права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників, судова колегія, керуючись ст. ст. 22, 1116 ГПК України, не приймає відмови від касаційної скарги.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на нежитлову будівлю літ “А-2”, загальною площею 6072,6кв.м. у м. Харкові по пр. Тракторобудівників б. 57 та витребувати зазначене майно на користь ТОВ “СТРУМ” з незаконного володіння ТОВ “ДКП “Укржитлоспецхолдинг” шляхом виселення останнього із зазначеної нежитлової будівлі та вселення в неї позивача.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався те, що спірна будівля вибула з його володіння не з його волі.
Під час розгляду справи господарським судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.11.2001р. між позивачем та ТОВ “Другий капітал” укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, відповідно до якого позивач купив нежитлову будівлю, зареєстровану під літ. “А-2”, загальною площею 6072,6кв.м. у м. Харкові по пр. Тракторобудівників б. 57 (надалі –“спірна будівля”).
21 листопада 2001року КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” зареєстровано право власності позивача на спірну будівлю, про що видана реєстраційне посвідчення.
Водночас, господарським судом Харківської області в ході судового розгляду встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2002р. у справі №2-675/7, з урахуванням додаткового рішення від 06.03.2002 р., за позовом ТОВ “Другий капітал” вищезазначений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу визнано недійсним, повернуто сторони в первісний стан, зазначено порядок повернення сторін в первісний стан шляхом визнання права власності ТОВ “Другий капітал” на спірну будівлю.
14 листопада 2002 року КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” зареєстровано право власності на спірну будівля за ТОВ “Другий капітал”.
В подальшому, ТОВ “Другий капітал” продало спірну будівлю ДП “Квіза-Трейд” ВАТ “Київський впроваджувальний завод інноваційних засобів та автоматизації”.
07 вересня 2003 року ДП “Квіза-Трейд” ВАТ “Київський впроваджувальний завод інноваційних засобів та автоматизації” на підставі договору купівлі-продажу продало спірну будівлю ЗАТ “Південь”.
Згідно з купівлі-продажу від 29.09.2003р. ЗАТ “Південь” продало спірну
будівлю ТОВ “ДКП Укржитлоспецхолдинг”.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Верховного Суду України від 17.11.2004р. рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2002р. у справі № 2-675/7, додаткове рішення цього суду від 06.03.2002 р., ухвалу судової колегії апеляційного суду м. Києва від 23.10.2002р. у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
За результатами нового розгляду справи, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25.02.2005 р. у справі № 2-211-1/05 у позові ТОВ "Другий капітал" відмовлено, визнано договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 20.11.2001р. дійсним, право власності на спірну будівлю визнано за ТОВ “Струм”.
З матеріалів справи видно, що рішенням господарського суду Харківської області від 24.05.2005р. у справі №07/201-05 державну реєстрацію та витяг про реєстрацію права власності на спірну будівлю, видане ТОВ “СТРУМ” скасовано та зобов'язано КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” поновити реєстрацію права власності на спірну будівля за ТОВ “ДКП Укржитлоспецхолдинг”.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, рішення господарського суду Харківської області у справі № 07/201-05 набрало законної сили.
В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій також встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2005р. у справі № 21/341, яким визнано право власності на 65% спірного майна за ТОВ “Квіза-Трейд”, а право власності на 35% спірного майна визнано за ТОВ “ДКП “Укржитлоспецхолдинг”.
Рішенням господарського суду Харківської області від14.07.2005р. у справі № 29/277-05 право власності на спірну будівлю визнано за ТОВ“ДКП “Укржитлоспецхолдинг”. Зазначеним рішенням також скасовано державну реєстрацію та рішення про реєстрацію права власності на спірну будівлю, видане позивачу КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”, та зобов'язано останнього поновити реєстрацію права власності ТОВ “ДКП “Укржитлоспецхолдинг” на спірну будівлю на підставі договору купівлі-продажу майна від 29.09.2003р., укладеного між ЗАТ ”Південь” та ТОВ “ДКП “Укржитлоспецхолдинг”.
Водночас, господарським судом в ході розгляду даної справи встановлено, що ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27.07.2005р. рішення Печерського районного суду м. Києва від 25.02.2005р. у справі № 2-211-1/05, яким право власності на спірну будівлю визнано за позивачем, скасоване а справу направлено на новий розгляд.
Отже, Харківський апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що станом на день розгляду справи, право власності на спірну будівлю уже визнано за ТОВ “ДКП “Укржитлоспецхолдинг”.
Погоджуючись з зазначеним висновком, колегія судів не погоджується з посиланням апеляційної інстанції на ст. 35 ГПК України в якості його обгрунтування, вважаючи таке посилання помилковим.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як видно з поданої позивачем скарги, сторонами (позивачем та відповідачем) у справах 21/341, № 29/277-05 та у даній справі є різні особи, отже, в обгрунтування по суті вірного висновку, зробленого апеляційною інстанцією відносно визнання права власності на спірну будівлю за ТОВ “ДКП “Укржитлоспецхолдинг”, суд помилково послався на ч. 2 ст. 35 ГПК України.
Колегія судів вважає, що зроблений апеляційним господарським судом висновок відносно права власності на спірну будівлю цілком відповідає нормам ч. 5 ст. 124 Конституції України та ч. 1 ст. 115 ГПК України, які і повинні були бути покладені в обґрунтування судового рішення.
Так, згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Положення Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.
Таким чином, зважаючи на те, що рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2005р. у справі №29/277-05, яким право власності на спірну будівлю визнано за ТОВ “ДКП “Укржитлоспецхолдинг”, набрало законної сили, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 25.02.2005р. у справі №2-211-1/05, яким право власності на спірну будівлю визнано за позивачем, скасовано, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок апеляційного господарського суду, що рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2006р. у справі №11/449-05 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, підлягає скасуванню.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України, сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, згідно зі ст. 107 ГПК України, сторони, а також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків, мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду.
Таким чином, ГПК України передбачена можливість будь-якої особи, право якої порушено судовим рішенням, оскаржити таке рішення в установленому законом порядку, проте, станом на день розгляду справи, позивач зазначеним правом не скористався.
Колегія суддів також вважає таким, що не заслуговує на увагу, посилання касатора на неправильне застосування Харківським апеляційним господарським судом ст. ст. 387, 388, 392 ЦК України, якими встановлено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та право власника на визнання за ним права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій право власності в судовому порядку визнано за ТОВ “ДКП “Укржитлоспецхолдинг”, відповідача у даній справі, отже, у суду не було правових підстав для застосування ст. ст. 387, 388, 392 ЦК України під час розгляду даної справи.
Колегія суддів вважає необґрунтованим і посилання позивача на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2002 р. у справі №2-675/7 2002 р., якою накладено заборону на відчуження спірної будівлі, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 155 Цивільного процесуального кодексу України від 18.07.1963р. в редакції, яка діяла на момент постановлення зазначеної ухвали, у випадку, якщо в позові буде відмовлено, вжиті заходи по забезпеченню позову зберігаються до набрання рішенням законної сили.
Водночас, як видно з матеріалів справи, рішення Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2002 р. у справі № 2-675/7 2002 р. набрало законної сили 23.10.2002р., після перегляду зазначеного рішення в апеляційному порядку.
Таким чином, заборона на відчуження спірної будівлі починаючи з 24.10.2002р. є скасованою в силу закону.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає необґрунтованим твердження позивача про порушення Харківським апеляційним господарським судом під час перегляду справи в апеляційному порядку ч. 1 ст. 6 “Конвенції про захист прав і свобод людини” від 04.11.1950р., п.2 ч.2 ст. 129 Конституції України, ст. 42 ГПК України.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що Харківським апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального права, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду не має.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ: |
Касаційну скаргу ТОВ “Струм” залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року залишити без змін.
Головуючий | Поляков Б.М. |
Судді |
Разводова С.С. |
Ткаченко Н.Г. |