Справа №2-200/2011р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

30 листопада 2011 року                                                Володарський районний суд Донецької області

у складі:  Головуючого - судді  Подліпенця Є.О.,

                при секретарі Темір В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Володарське  цивільну справу за позовом  Боївської сільської ради Володарського району Донецької області до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Володарський сортонасінницький завод”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору ОСОБА_2  про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння та визнання права власності на нього,-

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся до суду з даним позовом  зазначивши, що земельна комісія КСП “Україна” своїм рішенням від 25.12.2000р. у протоколі № 9 передала усю соціальну сферу, що була на її балансі в  СТОВ “Україна-Агро” (у теперішній час ТОВ “Володарський сортонасінницький завод”, у тому числі й житловий будинок ОСОБА_3 Власникам цих будинків було запропоновано викупити  домоволодіння та виручені кошти направити на газифікацію с.Панівка. Приймаючи дане рішення земельна комісія КСП “Укроаїна” порушила конституційні права громадян, які мешкали у будинках. Крім цього, при прийнятті зазначеного рішення був порушений Закон України “Про колективе сільськогосподарське підприємство”,  Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджений Наказом Міністерства агрополітики України № 62 від 14.03.2001р., Порядок безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем КСП, що не підлягали паюванню в процесі  реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2003р. № 1253, Закон України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”.

     Без дослідження зазначених обставин, виконавчий комітет Боївської сільської ради 13.03.2002р. прийняв рішення № 12 про оформлення права власності на житлові будинки по              АДРЕСА_1 за СТОВ “Україна-Агро”.

     На вказане рішення був направлений протест прокурора та рішенням Боївської сільської ради № 5/8-63 від 27.03.2007р. було скасоване попереднє рішення № 12 від 13.03.2002р., про що відповідач ТОВ “Володарський сортонасінницький завод” (на той час СТОВ “Україна-Агро”)  був повідомлений. Незважаючи на це, 18.10.2008р. СТОВ “Україна-Агро” та відповідач ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу, за яким останній придбав у власність будинок № 60 по вул. Набережній у с.Новогригорівка.  Вважає, що крім зазначених законів, оспорюваним договором порушені також права третьої особи ОСОБА_2, який на протязі тривалого часу зареєстрований та мешкає у спірному будинку зі своєю сім'єю. Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, укладеного 18.10.2008р. між СТОВ “Україна-Агро” та ОСОБА_1, а також визнати право власності на зазначене домоволодіння за територіальною громадою в особі Боївської сільської ради.

    У судове засідання позивач свого представника не направив, надіслав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, наполягав на задоволенні позову.

    Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з'явився, надіслав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, але у присутності його представника –ОСОБА_4

    Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини сторін достатніми, суд розглянув справу у відсутності нез'явившихся представника позивача та відповідача ОСОБА_1

    Представники відповідача ТОВ “Володарський сортонасінницький завод” адвокат               ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що рішенням земельної комісії КСП “Україна”, протокол № 9 від 25.12.2000р. та актом прийому-передачі № 17 від 19.03.2001р., соціальна сфера, що перебувала на балансі КСП, у тому числі й спірне домоволодіння, було передано СТОВ “Україна-Агро” (у теперішній час ТОВ “Володарський сортонасінницький завод”).

     Рішенням виконавчого комітету Боївської сільської ради № 12 від 13.03.2002р. СТОВ “Україна-Агро” було дозволено оформити право власності на житлові будинки в с.Новогригорівка Володарського району Донецької області, в тому числі й на спірне домоволодіння. Другим пунктом зазначеного рішення БТІ Володарського району було зобов'язане видати свідоцтво про право власності на житлові будинки. На підставі зазначеного рішення, 01.10.2006р. СТОВ “Україна-Агро” було видано свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1

    Являючись законним власником спірного домоволодіння, СТОВ “Україна-Агро” 18.10.2008р. уклало з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу зазначеного домоволодіння.

     Вважають, що ніяких порушень норм діючого законодавства відповідачем порушено не було. Крім того, позивач у своєму позові не зазначив підстав по яким договір слід визнати недійсним та визнати за ним право власності на домоволодіння, тому в задоволенні позову просили відмовити.

    ОСОБА_4 у судовому засіданні, також  діючи як представник відповідача ОСОБА_1, позовні вимоги також не визнав та пояснив, що укладаючи спірний договір, ОСОБА_1 були надані усі документи на домоволодіння, які підтверджували право продавця на його відчудження. Він добросовісно придбав зазначене домоволодіння, є його законним власником, а тому в задоволенні позову просив відмовити.

    Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору ОСОБА_2 у судовому засіданні з позовом був згоден, наполягав на його задоволенні та пояснив, що в 2003 році він  працював в СТОВ “Україна-Агро”.  Після його прийому на роботу, йому було запропоноване житло роботодавцем, а саме будинок АДРЕСА_1 Донецької області. З 2003 року він та члени його родини мешкають та зареєстровані у вказаному будинку. Вважає, що оспорюваний договір порушує його права на житло, оскільки в зв'язку із тривалим проживанням у будинку,  він має право на отримання його у власність. Саме з цих підстав він звернувся до Боївської сільської ради та останньою було ініційовано  даний позов.

    Ознайомившись з позовною заявою, вислухавши пояснення  представників відповідачів, третю особу ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

    Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

     Згідно із ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

    Так, у судовому засіданні встановлено, що земельна комісія КСП “Україна” своїм рішенням від 25.12.2000р. у протоколі № 9 передала усю соціальну сферу, що була на її балансі в СТОВ “Україна-Агро” (у теперішній час ТОВ “ Володарський сортонасінницький завод”), у тому числі й житловий будинок ОСОБА_3 Власникам цих будинків було запропоновано викупити  домоволодіння та виручені кошти направити на газифікацію с.Панівка.   

    Відповідно до акту прийому-передачі № 17 від 19.03.2001р.  КСП “Україна” передало, а СТОВ “Україна-Агро” прийняло майно, у тому числі житлові будинки в кількості 5 штук, загальною вартістю 31675 грн.

    Рішенням виконавчого комітету Боївської сільської ради № 12 від 13.03.2002р., на підставі клопотання СТОВ “Україна-Агро” про оформлення права власності на житлові будинки, останньому було дозволено оформити право власності на житлові  будинки по АДРЕСА_1

    Пунктом 2 зазначеного рішення було постановлено просити БТІ Володарського району видати СТОВ “Україна-Агро” свідоцтво про право власності на зазначені будинки.

    На підставі зазначеного рішення, 01.10.2006р. СТОВ “Україна-Агро” було видане свідоцтво серії ЯЯЯ № 568568 про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1

    Рішенням Боївської сільської ради № V/8-63 від 27.03.2007р., на підставі протесту прокурора Володарського району Донецької області, рішення виконавчого комітету сільської ради № 12 від 13.03.2002р. “Про оформлення права власності на житлові будинки за СТОВ “Україна-Агро” було скасоване як таке, що видане з порушенням законодавства.

    У серпні 2008 року прокурор Володарського району Донецької області, діючи в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Володасрького райсуду Донецької області з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане на ім'я СТОВ                            “Україна-Агро”, на спірний будинок,  що не спростовувалося сторонами  у судовому засіданні.

    В процесі розгляду зазначеної справи, 18.10.2008р. СТОВ “Україна-Агро” уклало договір купівлі-продажу з ОСОБА_1, за яким останній придбав спірний будинок.

     Після уточнення позовних вимог та неодноразового розгляду справи, скасування рішень, справа була вирішена остаточно.

    Так, рішенням Володарського райсуду Донецької області від 13.04.2011р. у справі №2-27/11 в задоволенні позову прокурора Володарського району в інтересах ОСОБА_2 до Боївської сільської ради Володарського району Донецької області, СТОВ “Україна-Агро”, КП “Володарське БТІ” та ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва                     серії ЯЯЯ № 568568  про право власності на нерухоме майно від 01.10.2006р. на будинок АДРЕСА_1 Донецької області, виданого на ім'я СТОВ “Україна-Агро” та визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеного будинку від 18.10.2008р.,  укладеного між СТОВ “Україна-Агро” та ОСОБА_1 було відмовлено.

    Рішення суду набуло чинності 24.04.2011р.

     Згідно із ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

     Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 6654680 від 18.10.2008р., право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 18.10.2008р. за № 3194729.

    Таким чином, саме з цього часу у ОСОБА_1 виникло право власності на спірне домоволодіння.

   Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;  правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

    Згідно із ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

    Частиною 1 ст.215 ЦПК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

    Частиною 3 даної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

    Суду не було надано позивачем жодних доказів того, що при укладенні спірного договору купівлі-продажу відповідачами у справі були порушені вимоги, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

    Єдиною підставою за якою позивач вважає недійсним договір-купівлі продажу є те, що на момент його укладення було скасоване рішення виконавчого комітету сільської ради про надання права власності СТОВ “Україна-Агро”.

    Проте, на момент укладення оспорюваного договору, відчуджувач –відповідач ТОВ “Володарський сортонасінницький завод” (на той момент СТОВ “Україна-Агро”) володів спірним домоволодінням на підставі діючого свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 568568 від 01.10.2006р., яке не скасоване й до теперішнього часу.

    За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач ТОВ “Володарський сортонасінницький завод” правомірно, діючи в межах своїх прав та повноважень, уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 тому в задоволенні позову про визнання цього договору недійсним слід відмовити.

    Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що оспорюваним договором також порушуються права третьої особи ОСОБА_2 на житло, оскільки вказане питання було вирішено рішенням Володарського райсуду від 13.04.2011р., а також сам ОСОБА_2 ніяких позовних вимог не заявляв при розгляді даної справи.

    Що стосується вимог позивача  про визнання за ним права власності на домоволодіння АДРЕСА_1, то в їх задоволенні також слід відмовити.

    Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

     Статтями 387, 388 ЦК України передбачено право власника на витребування майна з чужого незаконного володіння при наявності умов, за яких власник має право витребувати свою річ із чужого незаконного володіння. При цьому на позивача покладається обов'язок по доказуванню належності йому майна на праві власності.   

    Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження свого права власності на спірне домоволодіння. Напроти, у судовому засіданні встановлено, що його власником є відповідач ОСОБА_1, а тому підстав для визнання за позивачем права власності немає.

    На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 8, 11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.203, 204, 215, 321, 328, 334, 387, 388 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

    В задоволенні позову Боївської сільської ради Володарського району Донецької області до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Володарський сортонасінницький завод”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору ОСОБА_2  про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння та визнання права власності на нього  відмовити у повному обсязі.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Володарський районний суд Донецької області.  

   Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області м. Маріуполя через Володарський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

   Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

       Суддя                                                                                            Є.О. Подліпенець.