ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 р. | № 47/83-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., Волковицької Н.О, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОГА” |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р. |
у справі | № 47/83-06 |
господарського суду | Харківської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОГА” |
до | Закритого акціонерного товариства “Агрофірма “8 Березня” |
про | стягнення 88 764,41 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: | — не з’явились; |
відповідача: | — не з’явились; |
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “ВОГА” (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Закритого акціонерного товариства “Агрофірма “8 Березня” (далі –Агрофірма”) заборгованість у розмірі 88 764,41 грн.
Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що Агрофірма, в порушення укладеного між нею та Товариством умов договору № 43 від 22.04.2005 р., не виконала у повному обсязі зобов’язання з оплати поставленої за вказаним договором продукції, у зв’язку з чим, виходячи з цього договору і норм ЦК України та ГК України, має сплатити суму заборгованості, 25 % річних за користування грошовими коштами, неустойку та збитки у вигляді витрат на правову допомогу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.2006 р. (суддя Светлічний Ю.В.) позовні вимоги Товариства задоволено. Рішення мотивовано тим, що Товариство довело правомірність своїх позовних вимог.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р. (колегія суддів: Афанасьєв В.В., Бухан А.І., Гагін М.В.) рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2006 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено. Постанова мотивована тим, що:
— у справі відсутні докази того, що Агрофірма була своєчасно та належним чином повідомлена про порушення провадження по даній справі та про дату, час і місце її розгляду, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду;
— місцевий господарський суд поклав в основу рішення лише документи, надані Товариством, однак з наведених Агрофірмою обставин, які документально підтверджені, вбачається, що особа, яка від імені Агрофірми підписала договір № 43 від 22.04.2005 р., не мала на це повноважень.
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р., у якій просить вказану постанову скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2006 р. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Товариство обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд при прийнятті постанови, яка оскаржується, порушив ст. ст. 193, 216, 224 та 230 ГК України, ст. ст. 241, 625 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 36, 38, 43, 105 ГПК України
Агрофірма не скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзивів на касаційну скаргу Товариства не надіслала, що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 18.10.2006 р. справу передано на розгляд колегії суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука Г.А. –головуючого, Мачульського Г.М. та Волковицької Н.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, у якості однієї з підстави скасування зазначив, що у справі відсутні докази того, що Агрофірма була своєчасно та належним чином повідомлена про порушення провадження по даній справі та про дату, час і місце її розгляду, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що даний висновок є необґрунтованим, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ухвала про порушення провадження у справі від 27.02.2006 р., у якій зазначено про дату, час та місце проведення судового засідання, була надіслана сторонам по справі 28.02.2006 р., (про що свідчить штамп господарського суду Харківської області на зворотному аркуші вказаної ухвали), а докази її неодержання Агрофірмою (повернення відповідного поштового відправлення) у матеріалах справи відсутні.
Посилання апеляційного господарського суду на те, що особа, яка від імені Агрофірми підписала договір № 43 від 22.04.2005 р., не мала на це повноважень, і це є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду колегія суддів Вищого господарського суду України також вважає помилковим, зважаючи на таке.
Господарським судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:
— Товариство згідно видаткової накладної № РН-0000045 від 22.04.2005 р. та на підставі довіреності серії ЯКН № 632462, виданої громадянину Шевченко П.З., передало Агрофірмі товар за договором № 43 від 22.04.2005 р. у повному обсязі;
— після отримання товару за договором № 43 від 22.04.2005 р. його було частково оплачено Агрофірмою (у сумі 21 218,00 грн.).
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вчинення Агрофірмою дій з часткової оплати товару за договором № 43 від 22.04.2005 р., яка проводилась 09.11.2005 р., 25.11.2005 р., 14.12.2005 р. та 29.12.2005 р. (що підтверджується виписками з особового рахунку Товариства, а. с. 89 –90), свідчить про прийняття Агрофірмою вказаного договору до виконання.
Таким чином, посилання апеляційного господарського суду на те, що особа, яка від імені Агрофірми підписала договір № 43 від 22.04.2005 р., не мала на це повноважень, не є підставою вважати, що в Агрофірми відсутні зобов’язання з оплати товару, одержаного за вказаним договором, оскільки цей договір у подальшому було нею схвалено.
Тому висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог Товариства в частині стягнення з Агрофірми заборгованості за договором № 43 від 22.04.2005 р. та штрафних санкцій є таким, що відповідає вимогам законодавства України.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р. підлягає скасуванню.
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з законністю рішення господарського суду першої інстанції у частині стягнення з Агрофірми витрат Товариства на правову допомогу у розмірі 5 500,00 грн., беручи до уваги наступне.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги Товариства в частині стягнення з Агрофірми 5 500,00 грн. витрат на правову допомогу, виходив з того, що дані витрати пов’язані з судовим розглядом даної справи, тобто є судовими витратами.
Однак з таким висновком погодитись не можна, оскільки відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Аналіз вказаної норми ГПК України дозволяє зробити висновок, що до складу інших витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать лише ті витрати, які об’єктивно зумовлені розглядом справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що звернення Товариства за правовою допомогою носило необов’язковий характер, а тому не може вважатись таким, що зумовлено розглядом даної справи. Тому витрати, понесені Товариством у зв’язку з таким зверненням, не можуть бути віднесені до складу судових витрат, і, відповідно, не можуть бути відшкодовані.
Враховуючи зазначене, рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2006 р. в частині стягнення з Агрофірми на користь Товариства витрат на правову допомогу у розмірі 5 500,00 грн. підлягає скасуванню, а в іншій частині –залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОГА” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р. у справі № 47/83-06 господарського суду Харківської області задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р. у справі № 47/83-06 господарського суду Харківської області скасувати.
Рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2006 р. у справі № 47/83-06 в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства “Агрофірма “8 Березня” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОГА” витрат на правову допомогу у розмірі 5 500,00 грн. скасувати, а в іншій частині залишити в силі.
Сягнути з Закритого акціонерного товариства “Агрофірма “8 Березня” (код ЄДРПОУ 32015641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОГА” (код ЄДРПОУ 32335705) 416,32 грн. державного мита.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя Н.О. Волковицька