Справа № 2-55/09

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2009 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі:

головуючого судді- Жуковій О.Є.

при секретарі- Сусловій О.С., ОСОБА_1

за участю позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_4: ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горлівки справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, вказавши, що 10.10.2002 року він уклав усний договір з відповідачами з приводу експлуатації та наступного викупу належного йому на праві власності автомобіля НОМЕР_1 і в підтвердження вказаної угоди ним 12.10.2002 року була видана довіреність відповідачам на керування належним йому транспортним засобом.

Відповідно до угоди, укладеної між сторонами, відповідачі зобов’язалися сплачувати ОСОБА_2 щомісячну орендну плату на протязі трьох років в сумі 330 гривень, однак, в порушення зобов’язання, відповідачі протягом усього часу користування транспортним засобом в період з 10.10.2002 року по 09.06.2005 року зобов’язання по сплаті щомісячних платежів за користування автомобілем не виконували, орендну плату не сплачували, сплативши за весь період лише 1 500 гривень, крім того заподіяли належному йому транспортному засобу несправності та механічні пошкодження, в зв’язку з чим позивач вимушений був 09.06.2005 року скасувати доручення на управління автомобілем, видане відповідачам, а також вимушений був неодноразово звертатися до органів внутрішніх справ, проте в порушенні кримінальної справи у відношенні відповідачів було відмовлено, про що винесено відповідні постанови 16.05.2005 року та 08.08.2005 року.

Позовні вимоги ОСОБА_2 обгрунтував тим, що він звертався до відповідачів з вимогою про сплату орендної плати та просив відшкодувати йому вартість ремонту автомобілю, яка складає згідно товарознавчого дослідження 13 471, 57 гривень, однак вони в добровільному порядку відмовилися сплатити йому вказані суми, через що він вимушений звернутися до суду. Просив суд стягнути з відповідачів на його користь матеріальну шкоду з урахування орендної плати в сумі 39 074 гривень 54 копійки, моральну шкоду в сумі 15 000 гривень, яка полягає в тому в зв’язку з вищевказаним його сім’я відчували матеріальні труднощі, погіршилося здоров’я позивача, він повинен був закладати до ломбарду золоті вироби, а також стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу в сумі 1000 гривень, судові витрати.

В ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідно до висновку проведеної по справі автотехнічної експертизи від 01.04.2009 року вартість усунення дефектів транспортного засобу складає 22 109, 47 гривень, крім того відповідачами йому було повернуто автомобіль 14.04.2009 року, через що просив стягнути з відповідачів орендну плату за період з 12.02.2002 року по 14.04.2009 року в подвійному розмірі в сумі 29040 гривень, збитки, які він поніс у вигляді виплачених відсотків в 110 "Ломбард" з 09.02.2005 року по 09.06.2009 року в сумі 7091, 48 гривень, а всього йому заподіяно неправомірними діями відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 67 630 гривень, 95 копійок, а також моральну шкоду в сумі 17 000 гривень, оскільки його родина втратила засоби до існування через неможливість експлуатувати автомобіль, діти хворіли, він повинен був закладати до ломбарду коштовності. Просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду в сумі 67 630, 95 гривень, моральну шкоду в розмірі 17 000 гривень, 3 % річних, витрати на правову допомогу 1 500 гривень, судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні позову, надавши пояснення аналогічні викладеним в заяві.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов не визнали в повному обсязі, пояснивши суду, що дійсно ОСОБА_2 на їх ім’я було видано довіреність на керування належним йому транспортним засобом ВАЗ 2121 держномер 540-76 ЕВ 12.10.2002 року. Зазначений транспортний засіб воли мали намір використовувати у здійсненні підприємницької діяльності з подальшим викупом. Однак, у зв’язку з тим, що ОСОБА_2 підвищив ціну на нього, і зазначена ціна їх не влаштувала, вони просили його забрати автомобіль, який знаходився в гаражі у ОСОБА_5. Ніякий договір оренди ніж ними та позивачем не укладався. З 2005 року, тобто з моменту відклику довіреності ОСОБА_2 автомобіль до квітня 2009 року находився у них, оскільки він не бажав його забирати. Відповідно до пояснень відповідачів пошкодження капоту та решітки радіатору на автомобілі, зазначені в висновку експерта від 2005 року, відбулося через те, що гараж, де знаходився автомобіль неодноразово грабувався, дах протікав. Про те, що ОСОБА_2 здійснював відеозапис та звукозапис їх розмов, їм нічого відомо не було.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_6 просив суд відмовити в позові в повному обсязі, з тих підстав, що договір оренди, на який посилається позивач є недійсним, оскільки не дотримана його письмова форма, ніякого акту -передачі транспортного засобу відповідачам з зазначенням його технічного стану, не складалася, транспортний засіб на момент видачі довіреності знаходився в незадовільному стані, ніяких обов’язків щодо зберігання автомобілю відповідачі на себе брали, вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки за рахунок зазначених вимог позивач намагається вирішити свої матеріальні труднощі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вислухавши свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, проглянувши відеозаписи та звукозаписи надані позивачем, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Так судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_2 на праві власності належить транспортний засіб ВАЗ 2121 реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується реєстраційною карткою АМТ (а.с. 16).

12 жовтня 2002 року ОСОБА_2 вида» довіреність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на керування належним йому транспортним засобом (а.с.7).

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 09.07.2005 року вищезазначену довіреність на ім’я відповідачів було відмінено (а.с.8).

На момент видачі ОСОБА_2 довіреності на ім’я відповідачів на керування автомобілем діяли норми ст. 257 ЦК України в редакції 1963 року, відповідно до якої договір майнового найму між громадянами на строк більше одного року повинен бути укладений у письмовій формі. Пунктом 4 Заключних та перехідних положень ЦК України в редакції 2004 року, встановлено, що відносно правовідносин, що вникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 799 ЦК України встановлено вимоги до договору найму транспортного засобу, а саме, він повинен бути укладений у письмовій формі, а договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

З врахуванням зазначених норм, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів того, що між ним та ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір оренди транспортного засобу, через що його вимоги щодо стягнення орендної плати за період з 12.02.2002 року по 14.04.2009 року та неустойки в розмірі подвійної плати в сумі 29 040 гривень та 3 % річних не грунтуються на законі і задоволенню не підлягають.

При цьому суд звертає увагу на те, що пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки щодо укладання усної угоди оренди автомобіля їм відомо зі слів ОСОБА_2, пояснення зазначених свідків не можуть бути використані судом як підтвердження існування договору між сторонами при недодержанні його форми, встановленої законом. Також судом не приймаються до уваги відеозаписи та звукозаписи надані позивачем, і вони не можуть бути використані як докази по справі, оскільки інша сторона, а саме відповідачі не були повідомлені щодо здійснення їх відеозапису та звукозапису розмов (ст. 307 ЦК України).

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування вартості усунення дефектів транспортного засобу належного ОСОБА_2 в сумі 22 109, 47 гривень, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Ст. 1190 ЦК України передбачена солідарна відповідальність осіб діями або бездіяльністю яких було заподіяно шкоду потерпілому.

Як було встановлено в судовому засіданні довіреність видана ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на керування транспортним засобом ВАЗ 2121 реєстраційний номер НОМЕР_2 була відкликана позивачем 09 липня 2005 року (а:с.8).

З реєстраційної картки АМТ вбачається, що автомобіль ВАЗ 2121, належний позивачу пройшов техогляд 11.10.2002 року, тобто за день до видачі довіреності на права керування автомобілем відповідачам (а.с. 16).

Згідно висновків автотехнічної експертизи від 11 серпня 2005 року при зовнішньому візуальному огляді автомобіля НОМЕР_3 встановлено, що автомобіль на ходу, на ньому наявні механічні пошкодження, а саме пошкодженні решітка радіатора, капот, , наявні сліди відновлювального ремонту, є сліди корозійного пошкодження нижньої частини кузова. Вартість матеріальної шкоди заподіяної володільцю автомобіля НОМЕР_3 на момент проведення дослідження складає 3 675, 97 гривень (а.с.9-11).

Враховуючи, що до липня 2005 року транспортний засіб фактично знаходився у володінні відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на підставі довіреності на керування зазначеним транспортним засобом, і вони не заперечували в судовому засіданні, що механічні пошкодження, що утворилися виникли після видачі на їх ім’я доручення, крім того, ними не надано доказів, що зазначені пошкодження були заподіяні не з їх вини, суд вважає, що з відповідачів в солідарному порядку слід стягнути на користь позивача в відшкодування матеріальної шкоди вартість матеріальної шкоди заподіяної ОСОБА_2 як володільцю транспортного засобу в розмірі 3 675, 97 гривень, а також витрати на проведення експертного дослідження в сумі 100 гривень (а.с. 17).

З урахуванням викладено, суд зазначає, що висновки експертизи від 01 квітня 2009 року (а.с.72-91) не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем не надано доказів, що з моменту відзиву доручення в липні 2005 року між ним та відповідачами було укладено договір зберігання, або інша цивільно-правова угода, яка б покладала на них обов’язок щодо збереження та утримання транспортного засобу, в порушенні кримінальної справи у відношенні відповідачів було відмовлено, що підтверджується постановами про відмову в порушенні кримінальної справи від 08.08.2005 року та 16.05.2005 року (а.с.14, 15), а також матеріалами перевірки, дослідженими в судовому засіданні, з позовами до відповідачів щодо витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 не звертався.

Щодо вимог позивача ОСОБА_2 відносно збитків понесених у вигляді сплачених процентів в 110 "Ломбард" в розмірі 7091, 48 гривень, суд зазначає, що зазначені вимоги не засновані на законі, оскільки відповідачі не є сторонами угод укладених між ОСОБА_2 та 110 "Ломбард" (а.с. 19-25) і на них не може бути покладений обов’язок щодо відшкодування нарахованих процентів.

Відносно вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 17 000 гривень.

Згідно абз.2 п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) " від 31.03.1995 року № 4 моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживань у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пунктом 5 абз. 2 зазначеної постанови встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_2 не надано доказів що, через неналежне користування відповідачами його транспортним засобом на підставі довіреності, що діяла у період з жовтня 2002 року по липень 2005 року, йому було заподіяно моральну шкоду, зокрема судом не вбачається причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та фактами, на які посилається позивач в обгрунтування зазначених вимог, а саме відсутності коштів на лікування дітей, необхідності закладати коштовності до ломбарду, важкого фінансового становища родини.

Щодо судових витрат, то вони підлягають розподілу розподілу у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог (4, 34 %), а саме з відповідачів слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 51 гривня, а витрати на інформаційно - технічне забезпечення в розмірі 1 гривня 30 копійок.

Витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідачів у відповідності до Постанови КМУ України від 27.04.2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави", якими затверджені граничні розміри компенсації і витрат пов’язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ, якщо компенсація сплачується іншою стороною, і які не можуть перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи, тобто сума зазначена в договорі між позивачем та його довірителем (а.с.110) в розмірі 1500 гривень є забагатою, суд вважає, що стягненню підлягають витрати виходячи з наступного розрахунку: 630 гривень (мінімальна заробітна плата) х 40 % х на 5 годин (дві години на складання позову та уточненого позову + 3 години, що адвокат приймав участь у судових засіданнях 17.11.2008 року, 2.06.2009 року, 12.08.2009 року, 15.09.200 року та 30.09. 2009 року відповідно до журналів судових засідань) = 1260 гривень, а з врахуванням задоволених позовних вимог, 4, 34 %, зазначена сума складатиме 54, 68 гривень.

На підставі ст. 257 ЦК України в редакції 1963 року, ст. ст. 799, 1166, 1190, 23, п.4 Заключних та перехідних положень ЦК України, п.п.3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) " від 31.03.1995 року № 4, Постанови КМУ України від 27.04.2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави" та керуючись ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 в відшкодування матеріальної шкоди 3 675 (три тисячі шістсот сімдесят п’ять) гривень 57 копійок, вартість автотоварознавчого дослідження від 11 серпня 2005 року в сумі 100 (сто) гривень, судовий збір в сумі 51 (п’ятдесят одна) гривня, витрати на інформаційно технічне забезпечення в сумі 1 (одна) гривня 30 копійок, витрати на правову допомогу в розмірі 54 (п’ятдесят чотири) гривні 68 копійок.

В решті вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.