Справа № 303/7288/21

Р І Ш Е Н Н Я

       І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 квітня 2025 року                                                                місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі –  Майор Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород за правилами загального позовного  провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до  ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що 22 листопада 2011 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області було винесено рішення по цивільній справі №2-304/11 за позовом ПАТ «Надра» в особі філії ПАТ КБ «Надра» Ужгородське регіональне управління до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким стягнуто 924577 (девятсот двадцять чотири тисячі пятсот сімдесят сім) гривень 55.

Згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження 03.02.2015 року було відкрито виконавче провадження №46732628, а 31.03.2017 року виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, транспортний засіб належний боржнику не знайдено протягом року з дня оголошення розшуку. Зазначене свідчить про не виконання як рішення суду, так й зобов?язань за кредитним договором №20/01-2006 від 18.01.2006 року.

Позивач зазначає, що ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2021 року у справі №2-304/11 задоволено заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про заміну сторони(стягувача) у виконавчому листі, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущенного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання частково. У виконавчому листі Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області по справі №2-3054/11 від 22.11.2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , замінено сторону стягувача з ПАТ КБ «НАДРА» на його правонаступника ТзОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ 40696815, (49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд 2, офіс 205. В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Зазначає, що згідно Договору №GL48N718070_І_6 про відступлення прав вимоги від 30.07.2020 р. посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованого в реєстрі за №1456 право вимоги за Кредитним договором №20/01-2006 від 18.01.2006 року, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) - ПАТ «КБ «Надра» відступив права вимоги на користь ТОВ «ДНІПРОФІНАНСГРУП»-НОВИЙ КРЕДИТОР), адреса:49089, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул. Автотранспортна, буд.2. оф.205; код ЄДРПОУ 40696815, п/ НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299. Разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами) договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід?ємними частинами.

Позивач вказує, що позичальнику не однократно направлялись вимоги про усунення порушень вимог договору та сплату заборгованості в тридцяти денний строк, а саме Вимога вих..N?B80 від 18.03.2021р.; Вимога вих.№B118 від 18.03.2021р.; Вимога №118 від 22.12.2020р.; Вимога Вих.№119 від 22.12.2020р. Однак конверти повертались Кредитору за закінченням строку зборігання .

Станом на день подання позовної заяви до суду рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 листопада 2011 року відповідачем не виконано.

Позивач зазначив, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням.

Відтак позивач вважає, що кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення з 30.08.2018р. до 27.08.2021 р.

Згідно розрахунку за період з дати ухвалення рішення про стягнення заборгованості по день подання позовної заяви з обмеженням в три останні роки за період з 30.08.2018 р. до 27.08.2021 р.  3% річних простроченої суми становлять 83059,99 грн.. Згідно розрахунку за період з дати ухвалення рішення про стягнення заборгованості по день подання позовної заяви з обмеженням в три останні роки за період з 30.08.2018 р. до 27.08.2021 р.  інфляційні втрати в порядку ч.2 ст.625 ЦК України становлять 214 477,35 грн. Загалом розмір компенсаційних санкцій, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, які мають бути застосовані до відповідача у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання за кредитним договором № 550/10-2005 від 12.10.2005 року та за  кредитним договором №20/01-2006 від 18.01.2006 року становить  297 537,34 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 та витрати по справі.

Виклад позицій сторін по справі:

У судове засідання представник позивача не зявився. Надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи неодноразово була повідомлена у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України, відзив до суду не надходив.

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому  законом порядку, що стверджується рекомендованими повідомленнями,  які повернулися на адресу суду з відміткою Укрпошти «неправильно зазначена адреса» за №8800019125950, №8800018959912 та №8800021082657 та з відміткою «за закінченням терміну зберігання» за №0610214175021.

Окрім того, було здійснено виклик відповідача ОСОБА_1 через оголошення на веб – сайті судової влади України.

Копію ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 28.01.2022 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі надіслано учасникам справи, а відповідачу також копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів (за місцем реєстрації).

Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на сайті Судова влада. 

Відповідно до ч.4  ст.12  ЦПК  України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4  ст.223  ЦПК  України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи  відповідно до  ч. 4  ст.  10 Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень  та  застосування  практики Європейського суду з прав людини"  при розгляді справи ч. 1  ст.6  Конвенції про захист прав людини і  основоположних свобод, право особи на   справедливий  і  публічний  розгляд  його справи упродовж  розумного строку   кореспондується   з   обов`язком  добросовісно  користуватися наданими законом процесуальними   правами, утримуватись від дій,  що  зумовлюють  затягування  судового  процесу, та  вживати надані   процесуальним   законом заходи  для скорочення  періоду  судового провадження  (п. 35 рішення  від  07.07.1989 р.  Європейського   суду  з прав  людини у  справі  "Юніон Еліментарія   Сандерс  проти Іспанії"   (Alimentaria  Sanders S.A.  v. Spain). Обов`язок  швидкого здійснення   правосуддя  покладається, в  першу чергу,  на   відповідні   державні  судові органи.   Розумність   тривалості  судового   провадження   оцінюється  в залежності   від  обставин справи  та з  огляду   на  складність  справи,   поведінки   сторін,  предмету   спору.   Нездатність суду ефективно   протидіяти   недобросовісно   створюваним  учасниками  справи перепонам   для руху  справи  є порушенням  ч. 1  ст. 6  даної  Конвенції  (§ 66 - 69  рішення   Європейського  суду з прав  людини  від  08.11.2005р.  у  справі  "Смірнова проти України").

Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з`явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заяви, клопотання.

18.02.2022 року від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

30.07.2024 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.

06.01.2025 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

02.11.2021 року ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області дану справу передано за підсудністю до Ужгородського міськрайонного суду

28.01.2022 року ухвалою  судді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

23.02.2022 року ухвалою  судді Ужгородського міськрайонного суду задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

02.09.2022 року ухвалою  судді Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

         Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і  вирішення спору  по суті суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім  випадків, встановлених  цим  Кодексом.  Частиною 5 даної статті передбачено, що  докази подаються  сторонами  та  іншими  учасниками  справи, а ч.6  що  доказування не може  ґрунтуватися на  припущеннях. 

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування  доказів судом у випадку, коли він  має сумніви  у  добросовісному  здійсненні  учасниками справи їхніх  процесуальних прав  або виконанні  обов`язків  щодо доказів,  а також  інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність  обставин  (фактів),  що обґрунтовують вимоги і заперечення  учасників справи, та інших обставин, які  мають  значення  для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Фактичні обставини справи встановлені судом:

Судом встановлено, що 12.10.2005 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір №550/10-2005, згідно умов якого ВАТ КБ «Надра» надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 7200,00 доларів США.

Судом встановлено, що 18.01.2006 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір №20/01-2006, на підставі якого ВАТ КБ «Надра» надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 20 700,00 доларів США.

В порушення умов Кредитного договору №550/10-2005 від 12.10.2005 року та Кредитного договору №20/01-2006 від 18.01.2006 року відповідач свої зобов`язання перед банком не виконав, в результаті чого, у нього утворилась заборгованість. Заборгованість відповідачем добровільно сплачена не була, у зв`язку з чим Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.11.2011 у справі №2-3054/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №550/10-2005 від 12.10.2005 року та за кредитним договором №20/01-2006 від 18.01.2006 року у розмірі 924 577,55 гривень та 1700,00 гривень судового збору і 120,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Судом встановлено, що головним державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Хрипта О.О. 03.02.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №46732628 на підставі виконавчого листа №2-3054/11 виданого 30.08.2012 року Мукачівським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 926 397,55 грн. на користь ПАТ КБ «Надра».

Судом встановлено, що заступником начальника відділу Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Хрипта О.О. у ВП №46732628 від 31.03.2017 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.37 ЗУ « Про виконавче провадження».

Як встановлено судом, 30.07.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ « Фінансова команія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» укладено договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_I_6 відповідно до умов якого право вимоги ПАТ КБ «Надра» до відповідача ОСОБА_1 за кредитними договорами №550/10-2005 від 12.10.2005 року та за №20/01-2006 від 18.01.2006 року перейшло до ТОВ «ДНІПРОФІНАНСГРУП».

18.03.2021 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» задоволено частково. Замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (код ЄДРПОУ 40696815) у виконавчому листі, виданому Мукачівським міськрайонним судом відносно боржника ОСОБА_1 по справі № 2-3054/11.

Відповідно достатті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що згідно розрахунку інфляційних втрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 30.08.2018 р. до 27.08.2021 року інфляційне збільшення становить – 214 477,35 грн., а 3 % річних за період з 30.08.2018 р. до 27.08.2021 року – 83059,99 грн., загальна сума заборгованості становить 297 537,34 грн.

Нормативно-правове обґрунтування:

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, у ч. 5 ст. 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Будь-яке зобов`язання, що зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов`язанням, незалежно від правових підстав його виникнення.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 703/2718/16-ц від 19 червня 2019 року.

Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Як встановлено судом, у зв`язку з невиконанням позичальником умов договорів, рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.11.2011 у справі №2-3054/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №550/10-2005 від 12.10.2005 року та за кредитним договором №20/01-2006 від 18.01.2006 року у розмірі 924 577,55 гривень та 1700,00 гривень судового збору і 120,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В подальшому, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» набуло права кредитора внаслідок укладення договора про відступлення прав вимоги №GL48N718070_I_6 відповідно до умов якого право вимоги ПАТ КБ «Надра» до відповідача ОСОБА_1 за кредитними договорами №550/10-2005 від 12.10.2005 року та за №20/01-2006 від 18.01.2006 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» згідно вимог ст.ст. 512, 514 ЦК України, при цьому до нього перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

На момент набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» права вимоги за вищевказаними договорами відповідачем (боржником) рішення суду виконано не було, а отже вимога є дійсною.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим,права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Оскільки до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, до нього перейшло також і право кредитора на звернення до суду з вимогою про стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України.

За таких обставин позивач, як новий кредитор, має право на звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача на його користь інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання останнім грошового зобов`язання.

Враховуючи ту обставину, що заборгованість, стягнута у 2011 році з ОСОБА_1 рішенням суду, нею не погашена, факт чого відповідачем не оспорено, доказів зворотного суду не надано, а відтак наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК України.

Судом встановлена правомірність стягнення заборгованості з відповідача, та встановлено невиконня останнім рішення суду, яке набрало законної сили, що в свою чергу наділяє позивача, як кредитора, правом звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, як з боржника у простроченому зобов`язанні, адже відповідно до змісту статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу). Відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За наведеного, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року (справа №462/5025/20 викладений такий висновок щодо строку давності у спорі про стягнення коштів за ст.625 ЦК України: «Апеляційний суд не врахував, що з ухваленням рішення про стягнення боргу зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося, тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.»

Отже, з ухваленням 22 листопада 2011 року у справі №2-3054/11 рішення про стягнення заборгованості зобов`язання не припинилось (за положеннями статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином); невиконання ОСОБА_1 грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, яке має наслідком відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми 83059,99 грн. та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 214477,35 грн. за час прострочення, який визначається з моменту порушення грошового зобов`язання до його усунення і обмежується останніми трьома роками, які перебували подачі позову.

Позивач як новий кредитор у зобов`язанні звернувся до суду із позовом про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України  01 вересня 2021 року засобами поштового звязку і просить стягнути кошти, які нараховані за період з 30.08.2018 року по 27.08.2021 року, тобто у межах трьох років, які передували подачі позову.

Згідно наданого позивачем розрахунку: 

3% річних від 924577,55 грн. як суми прострочення грошового зобов`язання за період з 30.08.2018 року по 27.08.2021 року становлять 83059,99 грн.;

інфляційні втрати від прострочення виконання грошового зобов`язання 924577,55 грн. за період з 30.08.2018 року по 27.08.2021 року з урахуванням встановлених індексів інфляції становлять 214 477,35грн. (а.с. 5). 

Даний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідачем не спростований, хоча  такий процесуальний  обов`язок  передбачений ст.ст. 12, 13 ЦПК України.

Враховуючи викладене, cуд,  перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 83059,99 грн. та розрахунок щодо інфляційних втрат в сумі 214 477,35грн. , визнає їх  арифметично  вірними та  обґрунтованими,  у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 214 477,35грн.  інфляційних втрат та в частині стягнення 83059,99 грн. 3% річних  підлягають повному задоволенню.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати в межах трьох років, які передували подачі позову, в загальній сумі 297 537,34 грн. задовільняючи позовні вимоги.

Підстав для відмови у задоволенні позовних вимог судом не встановлено.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України,  суд  оцінює докази  за своїм внутрішнім  переконанням,  що  ґрунтується на всебічному, повному,  об`єктивному та безпосередньому  дослідженні  наявних  у  справі доказів. Жоден доказ  не має  для суду наперед  встановленого  значення.  Суд  оцінює  належність,  допустимість,  достовірність  кожного доказу  окремо, а  також  достатність  і  взаємний  зв`язок  доказів  в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що  відповідачем  не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» заборгованості підлягають до  задоволення з підстав та мотивів   викладених вище.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Європейський суд з прав людини  вказав,  що п. 1 статті  6  Конвенції  зобов`язує  суди   давати обґрунтування  своїх рішень, але це не може   сприйматись як вимога  надавати   детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку   можуть бути різними  в   залежності  від  характеру  рішення.

Крім  того, необхідно  брати до  уваги,  між  іншим,     різноманітність  аргументів,    які  сторона може представити  в  суд, та  відмінності,  які   існують  у  державах-учасницях,    з огляду  на   положення законодавства,   традиції,    юридичні висновки,   викладення  та   формулювання   рішень.   Таким  чином,  питання,  чи  виконав   суд  свій    обов`язок   щодо   подання    обґрунтування,    що  випливає   зі статті  6   Конвенції,   може бути  визначено   тільки  у   світлі конкретних обставин   справи  (Проніна  проти України ,№ 63566/00, § 23,   ЄСПЛ,   від  18 липня 2006 року). 

Щодо розподілу судових витрат

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення  позову, судові   витрати  покладаються на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір в розмірі 4463,06 грн.(за подання позовної заяви).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у розмірі 4463,06 грн. сплаченого судового збору.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

 Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Судове засідання було призначено на 27.03.2025 року, дата складання повного судового рішення– 04.04.2025 року, а відтак датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення -04.04.2025 року.

Керуючись ст.ст.12,13,76-89,95,258,259,263-265, 280-284  ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» до  ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання – задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: Ужгородський р-н, с. Циганівці, інші дані відсутні РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (місце знаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, оф.205,  код ЄДРПОУ 40696815)  суму заборгованості за період з 30.08.2018 року по 27.08.2021 року у розмірі 297 537,34 грн., з яких: інфляційні втрати в розмірі 214477,35 грн. та 3% річних в розмірі  83 059,99 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: Ужгородський р-н, с. Циганівці, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (місце знаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, оф.205,  код ЄДРПОУ 40696815) сплачений судовий збір в сумі 4463,06 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його   проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду  шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач –  Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (місце знаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, оф.205,  код ЄДРПОУ 40696815);

Відповідач – ОСОБА_1 (місце реєстрації: Ужгородський р-н, с. Циганівці, інші відомості відсутні, РНОКПП НОМЕР_1 ).

Дата складання повного  тексту судового рішення   04.04.2025 року.

Суддя Ужгородського                                                                

міськрайонного суду                                                 К.К. Бенца