КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-520/11                                                       Головуючий у 1-й інстанції:  Волчко А.Я.     

Суддя-доповідач:  Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" листопада 2011 р.                                                                                                           м. Київ

 Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддівБорисюк Л.П.,

Собківа Я.М., Усенка В.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов’язання провести нарахування та виплату недоотриманих сум пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до УПФУ у Києво-Святошинському районі Київської області в якому просила визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати провести нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до вимог ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також недоотриманого щомісячного державного соціального 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 17.07.2010.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 лютого 2011 року позов задоволено.

Визнано дії УПФУ у Києво-Святошинському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_4 у здійсненні перерахунку і забезпеченні виплати як дитині війни - щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні радіоактивного забруднення –доплати за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком неправомірними.

Зобов’язано УПФУ у Києво-Святошинському районі Київської області здійснити перерахунок і забезпечити виплату ОСОБА_4 як дитині війни - щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні радіоактивного забруднення –доплати за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.08.2010 з урахуванням проведених виплат.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам матеріального та  процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.1.ч.1 ст.197 КАС України, оскільки відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 є дитиною війни, що підтверджується наявним у неї пенсійним посвідченням з відміткою про присвоєння їй статусу «Дитина війни»(а.с.9) та громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), про що свідчить відповідне посвідчення серії В-П № НОМЕР_1 (а.с.8).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

При виплаті позивачу вказаної соціальної пільги, відповідач в порушення вимог законодавства керувався Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, слід зазначити, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530.

Таким чином, відповідачем не правомірно виплачувалося щомісячне підвищення до пенсії позивача в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Разом з тим, відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

При цьому ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Статтею 70  Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»на 2010 р. Кабінету Міністрів України надано право встановлювати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, лише розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.

Дія вказаної норми бюджетного закону не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат, згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Обговорюючи питання щодо визнання неправомірними дій відповідача та зобов’язання провести нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до вимог ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 4 призначається в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Однак, всупереч ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу вказані доплати виплачувалися не згідно даних Законів, а відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та № 530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції при винесенні рішення правомірно керувався положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не приписами постанов Уряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 31.01.2011, позовні вимоги підлягають до задоволення в межах шестимісячного строку, тобто, починаючи з 01.08.2010.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.  

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.  

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 лютого 2011 року –залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 лютого 2011 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

                      суддя

                      суддя      Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

В.Г. Усенко