У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України в складі :
Пилипчука П.П. - головуючого, Волкова О.Ф., Пінчука М.Г.,
за участю прокурора Бобровницького А.Е., засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7- захисника засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_3., розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу стосовно військовослужбовців військової частини А 1356 капітанів ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2., старшого лейтенанта ОСОБА_3., старших прапорщиків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та касаційною скаргою адвоката ОСОБА_7- захисника засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_3. на вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 15 червня 2006 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону України від 13 червня 2007 року,
в с т а н о в и л а :
Вироком військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 15 червня 2006 року
капітана ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, на військовій службі в якості офіцера з червня 1996 року,
капітана ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, росіянина, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, на військовій службі в якості офіцера з червня 1996 року
капітана ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого, розлученого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на військовій службі в якості офіцера з червня 1993 року
старшого лейтенанта ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, неодруженого, на військовій службі в якості офіцера з червня 1999 року,
старшого прапорщика ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого, одруженого, на військовій службі в якості прапорщика з листопада 1980 року
старшого прапорщика ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, судимостей не має, одруженого, на утриманні має двох дітей, на військовій службі в якості прапорщика з листопада 1987 року,
старшого прапорщика ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, громадянина України, з середньою освітою, раніше не судимого, одруженого, на військовій службі в якості прапорщика з травня 1982 року,
визнано винними у викраденні військового майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України. На підставі зазначеної статті ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_3. засуджено до позбавлення волі строком на п'ять років кожного,ОСОБА_2. та ОСОБА_4 із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2. позбавлено військового звання “капітан”, ОСОБА_3. - “старший лейтенант”, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - “старший прапорщик”.
На підставі ст. 75 КК України засуджених звільнено від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 1 рік.
Ухвалою військового апеляційного суду Центрального регіону України від 13 червня 2007 року за результатами розгляду вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Як встановлено судом, злочин вчинено засудженими за наступних обставин.
25 жовтня 2002 року, приблизно о 13 годині, військовослужбовці військової частини А1356, а саме: інженер групи регламенту і ремонту (авіаційних двигунів) технічно-експлуатаційної частини (авіаційної техніки) (далі - групи РР АД ТЕЧ АТ) капітан ОСОБА_1, старший авіаційний технік групи РР АД ТЕЧ АТ капітан ОСОБА_8, старший авіаційний механік інженерно-авіаційної служби 1 авіаційної ескадрильї старший прапорщик ОСОБА_6 і старший авіаційний механік інженерно-авіаційної служби старший прапорщик ОСОБА_5 на території “газовочного” майданчика технічно-експлуатаційної частини військової частини А 1356, що дислокується в місті Миргороді Полтавської області, відкрито викрали за попередньою змовою групою осіб авіаційне пальне ТС-1 в кількості 933 кг на суму 1595 гривень 43 коп., зливши його за допомогою спеціально виготовленого пристрою з паливної системи літака СУ-27 бортовий № 57. Викрадене паливо ОСОБА_6 і ОСОБА_5 вивезли в каністрах на приватних автомобілях ВАЗ-2105 державний номерний знак НОМЕР_1та ВАЗ-2104 державний номерний знак НОМЕР_2 за межі військової частини з метою подальшого продажу.
29 жовтня 2002 року, приблизно з 13 до 16 години, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, а також старший авіаційний технік РР АД ТЕЧ АТ старший лейтенант ОСОБА_3 і черговий зв'язку батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення старший прапорщик ОСОБА_4 на території “газовочного” майданчика технічно-експлуатаційної частини військової частини А 1356 у такий же спосіб відкрито викрали за попередньою змовою групою осіб авіаційне паливо марки ТС-1 в кількості 3018 кг на суму 5160 гривень 78 коп., зливши його з паливної системи літака СУ-27 бортовий № 02. Викрадене паливо було вивезене з метою продажу за територію частини ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в каністрах на автомобілях ВАЗ-2105 державний номерний знак НОМЕР_1, ВАЗ-2104 державний номерний знак НОМЕР_2 та ВАЗ-2106 державний номерний знак НОМЕР_2.
31 березня 2003 року в передобідній час ОСОБА_6 і старший авіаційний технік 1 авіаційної ескадрильї капітан ОСОБА_2 на території централізованої заправки паливом аеродрому військової частини А 1356 відкрито викрали авіаційне паливо суміші марок ТС-1 і РТ в кількості 220 літрів (179 кг) на суму 318 грн. 48 коп. ОСОБА_2 при технічному обслуговуванні літаків 1-ї авіаційної ескадрильї військової частини А 2102 шляхом самозливу пального у діжки підготував його до викрадення, а ОСОБА_6 на власному автомобілі ВАЗ-2105 державний номерний знак НОМЕР_1заїхав на територію централізованої заправки паливом аеродрому військової частини А 1356, де перелив паливо з діжок у каністри, які на автомобілі перевіз за територію військової частини в гараж, яким користувався. В цей же день, приблизно о 17 годині, ОСОБА_2 і ОСОБА_6, продовжуючи свою злочинну діяльність, у такий же спосіб відкрито викрали авіаційне паливо суміші марок ТС-1 і РТ в кількості 454 літрів (370 кг) на суму 657 гривень 70 коп. Викрадене паливо ОСОБА_6 вивіз за територію частини, проте на шляху слідування автомобіль під керівництвом ОСОБА_6 був зупинений працівниками військової прокуратури Полтавського гарнізону спільно з працівниками ДАІ МВС України та ВКР УСБ України в Полтавській області, а викрадене паливо було вилучене.
В касаційних скаргах ОСОБА_1., ОСОБА_8., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6., посилаючись на істотне порушення судом кримінально-процесуального закону, однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять постановлені по справі судові рішення скасувати, а кримінальну справу закрити за відсутністю події злочину.
В касаційній скарзі адвоката ОСОБА_7., який здійснює захист засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_3., викладено такі ж вимоги. Крім того, на його думку, ухвала військового апеляційного суду підлягає скасуванню внаслідок порушення вимог ч. 5 ст. 362 КПК України, яке полягає у непроведенні судового слідства при апеляційному розгляді справи.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Пінчука М.Г., пояснення засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підтвердження вимог касаційних скарг, пояснення адвоката ОСОБА_7та думку прокурора Бобровницького А.Е., який вважав за необхідне залишити судові рішення без змін, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційних скарг.
Як вбачається з матеріалів справи, постановлені в ній судові рішення вже перебували на перевірці у суді касаційної інстанції. Ухвалою колегії суддів Військової судової колегії Верховного Суду України від 13 червня 2007 року за результатами розгляду касаційних скарг засуджених було скасовано ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 10 жовтня 2006 року, якою обвинувальний вирок суду першої інстанції залишено без змін. За результатами касаційного розгляду кримінальна справа була направлена на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, допущеним військовим судом при апеляційному розгляді справи. Касаційним судом було вказано на неналежне виконання судом апеляційної інстанції вимог статей 362, 365, 377 КПК України та необхідність повної перевірки доводів апеляцій шляхом проведення судового слідства, дослідження наявних у справі і додатково поданих матеріалів, на які посилаються апелянти, та прийняття обґрунтованого рішення.
Згідно ст. 400 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій при повторному розгляді справи.
Проте, при повторному апеляційному розгляді апеляцій засуджених і постановленні ухвали від 13 червня 2007 року військовим апеляційним судом вимоги процесуального закону і вказівки суду касаційної інстанції виконані в повному обсязі не були.
У поданих на обвинувальний вирок суду апеляціях серед іншого зазначалось, що судове слідство судом першої інстанції було проведено неповно, однобічно та упереджено, а обвинувальний вирок постановлено на підставі висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Згідно з ч. 3 ст. 358 КПК України, коли є підстави вважати, що судове слідство судом першої інстанції було проведено неповно чи однобічно, проведення судового слідства у суді апеляційної інстанції визнається необхідним.
Проте, суд апеляційної інстанції при підготовці справи до розгляду та під час розгляду апеляцій зазначені вимоги закону не врахував. У справі відсутній протокол судового засідання при попередньому розгляді справи апеляційним судом, у зв'язку з чим не видається можливим констатувати, чи вирішувалось при підготовці справи до апеляційного розгляду питання про необхідність проведення судового слідства та його обсяг. За вказаних обставин слід вважати, що попередній розгляд справи апеляційним судом проведено з порушенням процесуального закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 362 КПК України, судове слідство в апеляційному суді щодо тієї частини вироку, законність і обґрунтованість якої оспорюється в апеляції, провадиться за правилами глави 26 цього ж Кодексу (статті 297 - 317 КПК України). Згідно зі ст. 299 КПК України головуючий зобов'язаний з'ясувати думку учасників судового розгляду про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження має бути визначений ухвалою суду.
Як вбачається з протоколу судового засідання, судом апеляційної інстанції зазначених процесуальних вимог не дотримано. Так, думка учасників судового розгляду про необхідність проведення судового слідства не з'ясовувалась, будь-які докази в судовому засіданні не досліджувались, апеляційний суд обмежився лише заслуховуванням пояснень засуджених та адвоката ОСОБА_7., а також прокурора, після чого одразу перейшов до судових дебатів та постановив судове рішення.
В ухвалі колегії суддів військової судової колегії Верховного Суду України від 13 червня 2007 року зазначалося, що суд апеляційної інстанції відповідно до статей 362 та 365 КПК України зобов'язаний перевірити всі доводи апеляцій, у тому числі, якщо є до того підстави, і шляхом проведення судового слідства. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути ретельно вивчені та проаналізовані з урахуванням наявних у справі і додатково поданих матеріалів, жодний з доводів не повинен залишитися нерозглянутим. Згідно зі ст. 377 КПК України в ухвалі про залишення апеляцій без задоволення апеляційний суд зобов'язаний навести мотиви прийнятого рішення і зазначити підстави, через які вони визнані необґрунтованими, а доводи апелянтів - безпідставними. Зазначені вказівки апеляційним судом проігноровані.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в основу обвинувального вироку судом першої інстанції були покладені показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, дані ними в ході досудового слідства, та показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, дані в ході судового розгляду в закритому судовому засіданні. Названі свідки допитувались як особи, щодо яких здійснюються заходи безпеки.
Свідки згідно зі ст. 2 Закону України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” та ст. 52-1 КПК України мають право на застосування заходів безпеки, у тому числі на забезпечення конфіденційності відомостей про особу та закритий судовий розгляд, за наявності відповідних підстав. Частиною 2 статті 20 КПК України передбачено, що закритий судовий розгляд допускається за мотивованою ухвалою суду у разі, коли цього потребують інтереси безпеки осіб, взятих під захист. А відповідно до ч. 3 цієї ж статті слухання справ у закритому засіданні здійснюється з додержанням всіх правил судочинства.
Допит свідків, до яких застосовано заходи безпеки, згідно зі ст. 303 КПК України здійснюється з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, з наданням права учасникам процесу слухати їх показання, ставити запитання та відповіді на них. У разі, коли існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод. Якщо допитати свідка з використанням технічних засобів неможливо, суд допитує його у відсутності підсудного. Допитаний свідок видаляється із залу судового засідання, а після повернення підсудного до залу суду головуючий знайомить його з показаннями свідка і надає йому можливість дати пояснення з цього приводу. Підсудний і учасники судового розгляду мають право ставити запитання свідкові, який відповідає на питання у відсутності підсудного.
В той же час з огляду на протокол судового засідання, зазначені вимоги процесуального закону судом першої інстанції були порушені.
Так, 21 січня 2006 року та 11 лютого 2006 року, коли в суді допитувалися відповідно свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, судове засідання відбувалося у закритому режимі без участі підсудних та їх захисників, які були позбавлені можливості ставити свідками запитання, отримувати на них відповіді і надавити пояснення. При цьому було порушено закріплений ст. 261 КПК України принцип рівності прав сторін у судовому засіданні на подання, дослідження та доведення переконливості доказів.
Як вбачається з протоколу судового засідання, 19 січня 2006 року судом було повідомлено підсудним ОСОБА_1., ОСОБА_8 ,ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6., захисникам ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які брали участь в судовому засіданні, про необхідність підготовки залу судового засідання для перегляду відеозапису відтворення обстановки та обставин події та інших і оголошено перерву до 10-ї години 24 січня 2006 року. 25 січня 2006 року судом оголошено цим же учасникам процесу про перерву в судовому засіданні до 10-ї години 13 лютого у зв'язку з необхідністю вжиття заходів щодо явки свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_9, які на виклик в судове засідання не з'явилися. Не повідомивши засуджених та захисників про судові засідання, які відбувалися 21 січня та 11 лютого, суд таким чином не виконав покладеного на нього статтею 53 КПК України обов'язку забезпечити можливість здійснення процесуальних прав особами, що беруть участь у справі.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що допущені військовим апеляційним судом та військовим місцевим судом порушення кримінально-процесуального закону перешкодили повно і всебічно розглянути справу та постановити законні і обґрунтовані судові рішення. У цьому зв'язку існує необхідність вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати внаслідок істотних порушень кримінально-процесуального закону, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно усунути зазначені вище порушення кримінально-процесуального закону, всебічно дослідити всі здобуті по справі докази, у тому числі й ті, на які посилається сторона захисту, за необхідності вирішити питання про призначення відповідних експертиз.
Керуючись статтями 394-396, 398 КПК України, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7- захисника засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_3. задовольнити частково.
Вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 15 червня 2006 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 13 червня 2007 року скасувати, кримінальну справу стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 направити на новий судовий розгляд до військового місцевого суду Черкаського гарнізону.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
П.П. Пилипчук О.Ф. Волков М.Г. Пінчук