Справа № 2-1654/2007р.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
21 грудня 2007 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Петешенковій М.Ю.
при секретарі Похиленко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського територіального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів дарування ½ частини жилого будинку та ½ частини земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, суд -
в с т а н о в и в:
28 квітня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою доОСОБА_2., третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського територіального округу ОСОБА_3. про визнання недійсним договорів дарування ½ частини жилого будинку та ½ частини земельної ділянки.
Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що на підставі свідоцтва про право власності від 25 травня 1979 року та свідоцтва про право на спадщину від 25 травня 1979 року, житловий будинокАДРЕСА_1 належав їй на праві власності.
16 квітня 1997 року вона приватизувала земельну ділянку, площею 0, 0451 га, на якій розташований житловий будинок та отримала державний акт на право власності на землю, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20 лютого 1997 року.
В спірному будинку постійно проживає її донька ОСОБА_4., яка користується приміщеннями: 2-1,2-2, 2-3. А починаючі з 1991 року після вселення в будинок її синаОСОБА_2., він почав користуватися приміщеннями: 3-1, 3-2, 3-3.
Вона зазначає, що починаючи з 2004 року відповідач постійно наполягав на тому, щоб вона подарувала йому половину будинку з метою провести окреме газопостачання. Однак, відповідач умовив її включити до договору дарування не житлові приміщення 2-1,2-2, якими користувалася її донька ОСОБА_4. та пообіцяв, що не буди змінювати порядок користування будинком та земельною ділянкою. Вона погодилася з такими умовами.
6 листопада 2004 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського територіального округу ОСОБА_3. були посвідчені договір дарування 50/100 частин будинкуАДРЕСА_1 та договір дарування 226 кв.м. земельної ділянки за цією адресою.
Після укладання цих договорів, з грудня 2004 р. відповідач порушив свої обіцянки щодо проживання в будинку її доньки ОСОБА_4., яка постійно проживала в цьому домоволодінні, став наполягати на її виселенні. Відповідач почав чинити перешкоди щодо користування земельною ділянкою.
Вважає, що договори дарування частини жилого будинку та земельної ділянки недійсними, оскільки при їх укладанні відповідач ввів її в оману щодо істотних умов договору, а саме її прав та прав її доньки ОСОБА_4. щодо користування будинком. Крім того він скористався її станом здоров”я похилим віком та юридичною неграмотністю.
Позивачка просить визнати недійсними договір дарування 50/100 частин будинкуАДРЕСА_1 та договір дарування 226 кв.м. земельної ділянки за адресоюАДРЕСА_1
19 жовтня 2007 року позивач доповнила позовні вимоги та просила визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 179525 від 15 березня 2005 року на ім”яОСОБА_2., який був ним отриманий після укладання вищезазначених договорів.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали на підставі обставин, викладених у позовній заяві та просили задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2. та його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнали, вважали його необґрунтованим та не підлягаючим задоволенню. При цьому пояснили, що договір дарування був укладений з власної ініціативи позивача, при укладанні якого вона усвідомлювала свої дії, умови та наслідки договору вона також розуміла, які були роз”яснені нотаріусом. Вважали, що умови договору на невиконання яких посилається позивач не є не тільки суттєвими, а взагалі умовами спірного договору. Крім того вимоги позивача необґрунтовано порушують ст. 717 ЦК України, відповідно до якої договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. В договорах дарування ½ частки житлового будинку та ½ частини земельної ділянки обов'язки стосовно нього відсутні. Факту обману, насильства, або збігом тяжких обставин на час дарування у відношенні позивача не було. Просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського територіального округу ОСОБА_3. позовні вимоги вважала необгрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав. На момент посвідчення договорів дарування нею були витребувані всі необхідні документи, зроблені відповідні перевірки, встановлено волевиявлення позивача на вчинення дарування на користь відповідача. Ці правочини були правомірними на час посвідчення нею договорів та є правомірними на теперішній час.
Вислухавши пояснення сторін, представників сторін, свідків, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 25 травня 1979 року, виданого Восьмою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1549 та свідоцтва про право власності від 25 травня 1979 року, виданого Восьмою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1551, за ОСОБА_1 було зареєстровано в цілому право власності на домоволодінняАДРЕСА_1 та земельну ділянку 11 червня 1979 року в Комунальному підприємстві „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації (а.с. а.с. 29, 30).
16 квітня 1997 року ОСОБА_1 приватизувала земельну ділянку, площею 0, 0451 га на якій розташоване домоволодінняАДРЕСА_1 та отримала державний акт на право приватної власності на землю, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20 лютого 1997 року за № 212 (а.с. 39).
Згідно договору дарування від 6 листопада 2004 року, укладеного в письмовій формі, позивач ОСОБА_1 подарувала, а відповідач ОСОБА_2. прийняв у дар 50/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського територіального округу ОСОБА_3. (а.с. 6).
Домоволодіння, 50/100 частин якого даруються за цим договором, розташоване на земельній ділянці, площею 452 кв.м та складаються з таких будівель та споруд: 1) житловий будинок літ. А-1, житловою площею 52,7 кв.м; 2) убиральня літ. Б; 3) літня кухня літ. В; 4) басейн літ. Г; 5) погріб з шійкою літ. Ж; 6) сарай літ. И; 7) сарай літ. Л; 8) навіс літ. М; 9) сарай літ. Е; 10) інші споруди №№ 1-7,І.
За заявою ОСОБА_1 подаровано 50/100 частин домоволодіння, що складають: у житловому будинку літ А-1 прим. 2-1, 2-2, 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, житловою площею 16,1 кв.м; сараї Е, Д, навіс М (а.с. 6).
Згідно договору дарування від 6 листопада 2004 року, укладеного в письмовій формі, позивач ОСОБА_1 подарувала, а відповідач ОСОБА_2. прийняв в дар земельну ділянку, площею 226 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського територіального округу ОСОБА_3. (а.с. 5).
15 березня 2004 року ОСОБА_2. отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 226 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1, який був виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 6 листопада 2004 року (а.с. 44).
Відповідно до ст. 725 ЦК України, договором дарування може бути встановлений обов”язок обдарованого вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред”являти вимог до третьої особи про виселення тощо).
Суд вважає, що доводи позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5 щодо вводу позивача в оману з приводу істотних умов договору з боку відповідачаОСОБА_2., а саме її прав та прав її доньки ОСОБА_4. щодо користування будинком, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню, оскільки умова договору на невиконання якої посилається позивач разом зі своїм представником, не є істотною умовою спірного договору.
Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_4., та ОСОБА_7., оскільки вони не були присутніми при підписанні договорів дарування 6 листопада 2004 року.
Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
На підставі ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Вищезазначені договори дарування були укладені між сторонами свідомо і добровільно, розуміючі значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладені ними правочини (зокрема з вимогами щодо недійсності правочину), що підтверджено сторонами по справі шляхом підписання договору, та особистої присутності з цього приводу у нотаріуса. Крім того судом встановлена відсутність обов”язків відповідачаОСОБА_2. щодо вчинення певних дій.
На підставі викладеного, суд вважає, що сторонами за договорами дарування вимоги закону виконанні, тому підстав для визнання їх недійсними немає. Немає правових підстав і для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 179525 від 15 березня 2005 року, який був отриманий ОСОБА_2. після укладання вищезазначених договорів.
Судом роз”яснювались позивачу та представнику позивача положення ст.ст. 10,11,18,57-61 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.
Приймаючи до уваги положення наведеної вище норми та співвідношуючи її з встановленими фактами, суд вважає, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню.
Керуючись, ст.ст. 230, 236, 725 ЦК України, 3, 4, 10, 11, 18, 57-51, 88, 169, 209, 213-215 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в :
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 доОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського територіального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів дарування ½ частини жилого будинку та ½ частини земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1, 1930 року народження, уродженки Донецької області на користь держави судовий збір у розмірі 25 грн. 50 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Головуюча суддя: М.Ю. Петешенкова