Справа №2-567/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 жовтня 2011 року                              Мар”їнський районний суд Донецької області у складі: головуючий - суддя Ліпчанський С.М. при секретарі Лахно Т.Г.  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Мар”їнка справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

          Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідача, у якій зазначив, що відповідно до укладеного договору № DN81АR24060141 від 05 лютого 2008 року ОСОБА_2 05 лютого 2008 року отримала кредит у розмірі 73221,32 гривен зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9.60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04  лютого 2015 року. Відповідно до умов договору договір складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов договору.

Згідно статей 526,527,520 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачка ОСОБА_2 зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушеннями боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

          Позивач просить суд стягнути суму заборгованості за кредитним договором.  

          У судове засідання представник позивача ОСОБА_3 з»явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.

          Відповідачка ОСОБА_2  в судовому засіданні пояснила, що з позовом вона згодна частково, зазначила, що вона дійсно отримувала кредит у ПАТ КБ «Приватбанк»у розмірі 73221,32 гривен. Під час отримання кредиту нею був закладений транспортний засіб, який їй належить на праві сумісної власності разом із ОСОБА_4, який не заперечував проти передачі позивачу к заставу транспортного засобу ВАЗ 21121. Але на теперішній час цей транспортний засіб реалізований, а сума грошових коштів, яка була отримана за реалізацію транспортного засобу була направлена для погашення боргу за кредитом, але борг за кредитом погашений не у повному обсязі. Тому, позивачка згодна сплатити лише різницю, яка залишилася після реалізації транспортного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про заставу» застава –це спосіб забезпечення зобов’язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме кредитно-заставного договору пункту 17.9 предметом застави за кредитним договором є автомобіль марки ВАЗ-21121, рік випуску 2008 рік, легковий автомобіль  (від 1 500 до 2 000 см. куб.), кузов ХТА21121080530525, об’єм двигуна 1,6, державний номер НОМЕР_1.  Даний транспортний засіб був наданий за згодою співвласника  ОСОБА_4.  

Беручи до уваги зміст пункту кредитно-заставного договору  13.6, суд вбачає, що сторони погоджуються, що після звернення стягнення на предмет застави, забезпеченні вимоги вважаються задоволеними і погашеними лише у розмірі сум у відповідній валюті, фактично і остаточно отриманих банком в результаті такого звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет застави , яка визначається за згодою сторін на дату звернення стягнення.  

Як зазначено у довідці  виданої головним бухгалтером Донецького РУ Приватбанку про стан заборгованості  за кредитним договором № DN81АR24060141 від 05 лютого 2008 укладеного між позивачем та ОСОБА_5  станом на 15 квітня 2010 року загальна сума заборгованості усього складає 53505, 47 гривен, у тому числі заборгованість за кредитом  - 50224,96 гривен, у тому числі прострочений кредит – 5779,63 гривен, заборгованість за процентами –2235,13 гривен, у тому числі прострочені проценти –1974,15 гривен, прострочена комісія –556,62 гривен, пеня –487,76 гривен.  

У матеріалах справи знаходиться акт прийому автомобіля  відповідача ОСОБА_2, яка має заборгованість за кредитом від 15 квітня 2010 року, який був складений кредитним інспектором ГО по Донецькому РУ Приватбанку ОСОБА_6 у присутності відповідачки оглянутий  та переданий представникам банку для подальшої його реалізації. Відповідно до довідки виданої  07 вересня 2011 року вих. номер 30.1.0.0\2-20110901\826  автомобіль ВАЗ 21121, державний номер НОМЕР_1, який належав ОСОБА_2 був реалізований 20 червня 2011 року за суму 52000 гривен 00 копійок.  

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої позовні вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.           Відповідно до п. 13.7 кредитно-заставного договору вбачається, що всі суми, виручені в результаті такої реалізації, використовуються в першу чергу, для відшкодування всіх витрат. У разі, якщо таких сум недостатньо для повної сплати всіх забезпечених вимог, непогашена частина забезпечених вимог становить заборгованість позичальника перед банком, яка негайно належить до сплати банку. У такому разі ОСОБА_1 має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення своїх вимог.

Тому, оскільки загальна сума боргу відповідачки ОСОБА_2 становить 53505,47 гривен, а заставлений транспортний засіб був реалізований за суму 52000 гривен 00 копійок, залишкова сума боргу ОСОБА_2 за кредитом складає 1505,47 гривен.

          На підставі викладеного, відповідно до ст.526, 554, 610 ЦК України, керуючись ст.ст.213-215, 224,226  ЦПК України, суд                              в и р і ш и в :

          Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»заборгованість за кредитним договором № DN81АR24060141 від 05 лютого 2008 року у розмірі 1505 (одна тисяча п’ятсот п’ять) гривен 47 копійок.

Стягнути  ОСОБА_2 з на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк»витрати по сплаті судового збору в сумі 685 (шістсот вісімдесят п»ять) гривен 17 копійок та витрати по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи в сумі 120,00 грн.  

           Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

          Суддя                                                  С.М. Ліпчанський           20.10.2011