Дата документу  21.09.2011

      СПРАВА N 2-3188

                 2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2011 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Кучеренко Н.В.

при секретарі –Левандовської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, за 2010 рік в повному обсязі, а надалі щомісячно, починаючи від дня пред’явлення позову і до повноліття сина, зазначивши, що неповнолітня дитина знаходиться на її утриманні, відповідач, матеріальну допомогу на утримання сина не надає, хоча є працездатним, а отже має можливість та зобов’язаний її надавати. Просить з урахуванням вимог ч.2 ст. 79 СК України, стягнути з відповідача аліменти за 2010 рік, а в подальшому проводити стягнення щомісячно до повноліття сина.  

В судовому засіданні позивач повністю підтримала позовні вимоги та пояснила, що неповнолітня дитина проживає разом з нею, вона сама утримує дитину, займається її вихованням. Батько дитині спочатку допомагав, а потім перестав допомагати. У відповідача вже інша родина, він має ще одну дитину, тому вихованням та утриманням ОСОБА_3 не займається. Син часто ходить до батьків відповідача –бабусі та дідуся, вранці він заходить до них, а ввечері приходить ночувати додому, також буває в них у вихідні дні. В неї та сина гарні стосунки з батьками відповідача, тому син часто в них знаходиться.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що після їх розлучення син мешкав в його батьків та був у них на утримані, а він приходив раз на тиждень, спілкувався з сином, давав гроші батькам на утримання дитини. Спочатку він сплачував аліменти переводами, потім брав розписки. Також він платив за репетиторів, за школу, відвозив дитину на море. Він лише не платив гроші останні 10 місяців, позивачка в цей період сама купувала речі дитині. Платити гроші він не відмовляється, але зараз в нього тяжкі часи, він не може влаштуватись на роботу, також має ще одну дитину від іншого шлюбу. Позов не визнає, оскільки дитина знаходиться на повному утриманні його батьків.             

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

16.01.1987 року між сторонами у відділі РАЦС по місту Мелітополю Запорізької області було зареєстровано шлюб.

Згідно свідоцтва про народження сторони мають неповнолітню дитину –сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком в  свідоцтві про народження записаний відповідач по справі.

26.05.2004 року шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу.

Оцінюючи доводи позивачки, що обґрунтовують позовні вимоги та заперечення відповідача проти позову, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що її син дружить разом з ОСОБА_3. Дитину повністю утримує мати, всі витрати по школі також несе вона.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона знайома позивачки. Часто привозить речі за кордону, позивачка їх купує для сина. Вони разом відзначають свята. Взимку в позивачки відключили світло, тому вона разом з сином три тижні мешкала в неї. Потім затопило її квартиру, ОСОБА_1 запросила до себе, вона разом зі своїм сином близько тижня жила в позивачки. Дитину вона бачить завжди з матір’ю, ні бабусю, ні дідуся, ні тим паче батька вона не бачила. Батька перший раз побачили тепер в судовому засіданні. Їй відомо, що дитина полюбляє ходити до бабусі та дідуся, оскільки в них є комп’ютер.

В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона більше 10 років є старшою будинку. Дитина з молодших класів та по теперішній час мешкає з батьками відповідача. Вранці вона бачить як ОСОБА_3 йде до школи, о 13.30 годин приходить зі школи, грає з дітьми на дворовій площадці. Потім бабуся кличе його. Вона часто приходить до них знімати показання лічильників. Дитина завжди знаходиться в них. Плату за сміття зараз сплачують з кількості мешканців в квартирі. Вони завжди платять за 3-х осіб. Мати дитини вона бачить рідко, лише по 10-15 хвилин, мати підходить до дитини, щось спитає, а потім дитина уходить і вона йде в іншу сторону. Вихованням дитини займаються бабуся та дідусь. Відповідач кожний вечір приходить до своїх батьків. Вона питала, чому дитина не живе з матір’ю, а бабуся відповідала, що він не хоче йти до матері.

Також на підтвердження свідчень ОСОБА_6 в матеріалах справи мається довідка, видана нею, як старшою будинку, згідно якої ОСОБА_3 постійно з 2004 року і до теперішнього часу мешкає з батьками відповідача.

Однак оцінюючи заперечення відповідача, показання свідка ОСОБА_6 та довідку, завірену її підписом, суд відносить до них критично з тих підстав, що до матеріалів справи також додана довідка №336 від 16.09.2011 року, видана директором ЗОШ №15, згідно якої ОСОБА_3 навчається в 10А класі ЗОШ №15. Батько не приймає участі у вихованні дитини, в школу не проходить, не відвідує батьківські збори, з класним керівником не спілкується.

До матеріалів справи додана довідка голови квартального комітету № 92, згідно якої вона за станом здоров’я не може з’явитись в судове засідання, однак підтверджує, що ОСОБА_3 мешкає разом з матір’ю ОСОБА_1 за адресою: вул. Вакуленчука 32.

Факт проживання ОСОБА_3 разом з матір’ю ОСОБА_1 за адресою: вул. Вакуленчука 32 також письмово підтверджено підписами сусідів.

Крім того, в судовому засіданні позивачкою додані товарні чеки, які підтверджують придбання нею шкільного приладдя, внесення авансового платежу за телефон «Нокіа», сплату витрат за консультацію, профогляд та реставрацію зубів в стоматологічній клініці «Квалітет».

Факт перебування ОСОБА_3 у батьків відповідача, суд розцінює як здійснення бабусею та дідусем прав у спілкуванні з онуком та прийняття участі в його вихованні, передбачених ст. 257 СК України.

Крім того, в судовому засіданні сам відповідач підтвердив, що не сплачував кошти на утримання сина протягом останніх 10 місяців, оскільки в нього тяжке матеріальне становище.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Оскільки відповідач добровільно не надає позивачці матеріальну допомогу на утримання сина, хоча є працездатним та має можливість надавати таку матеріальну допомогу, позивачкою доведено факт несення витрат на утримання сина, прийняття участі в його вихованні, суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів на її користь на утримання неповнолітнього сина –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначення розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Судом при визначенні розміру аліментів було враховано матеріальне становище дитини, матеріальне становище її батьків, наявність у відповідача іншої дитини -  ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також інші обставини у справі.

Крім того, враховуючи рівень життя сьогодення, мінімальну заробітну плату та прожитковий мінімуму, встановлений в даному регіону, заявлений позивачкою розмір аліментів –1/4 частина з усіх видів заробітку (доходів) не є завищеним.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає, що є всі підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Оцінюючи доводи позивачки щодо стягнення аліментів за 2010 рік, з посиланням на вимоги  ч.2 ст. 79 СК України, суд вважає їх безпідставними, оскільки диспозиція даної статті регулює порядок сплати аліментів на одного з подружжя, який має право на утримання від дружини чи чоловіка.  

Час, з якого присуджуються аліменти на дитину, регулюється ст. 191 СК України.

Частиною 2 ст. 191 СК України дійсно передбачена можливість стягнення аліментів за минулий час, однак зазначено, що вони можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Однак позивачкою в судовому засіданні не було надано доказів того, що вона вживала заходів для одержання аліментів з відповідача та того, що відповідач ухилявся від їх сплати, і що вказані обставини перешкоджали їх одержанню.

Згідно ч.1 ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.    

За таких обставин, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення сином повноліття.

Керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст.15, 57, 59, 107, 208, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти на утримання сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 липня 2011 року і до повноліття сина.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого на користь держави судовий збір в розмірі 51 гривні.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривні.  

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню й оскарженню не підлягає.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя:                                          Н.В.Кучеренко