Справа №  2-32/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27.10.2011             Глибоцький районний   суд   Чернівецької області

в складі: головуючого-судді                 Цуренка В.А.        

секретар судового засідання                Оршевська С.М.

за участю представника позивача        ОСОБА_1

представника відповідачки                   ОСОБА_2

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Глибока справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільної сумісної власності подружжя, та позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності подружжя, -

                                                       В С Т А Н О В И В:

    Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_4 про поділ спільної сумісної власності подружжя, посилаючись на те, що він перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4 з 20 вересня 1998 року по 03 жовтня 2008 року. За час спільно проживання вони за власні кошти розпочали будівництво житлового будинку по вулиці 24 серпня, 5 в смт. Глибока Глибоцького району Чернівецької області, а також набули дві земельні ділянки площею 0,0966 га. та площею 0,0679 га. по вул. 24 серпня, 5 в смт. Глибока Глибоцького району Чернівецької області. Тому їм, як колишньому подружжю належить по ? частині вказаного житлового будинку та двох земельних ділянок. Просить суд визнати за ним право власності на ? частину вказаних об’єктів нерухомого майна.

   13 жовтня 2010 року відповідачка ОСОБА_4 звернулася в суд із позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, посилаючись на те, що дві земельні ділянки площами 0,0966 га. та 0,0679 га. не можуть бути об’ктами спільної сумісної власності, оскільки саме на її ім’я були видані державні акти на вказані земельні ділянки. Крім цього після виїзду за кордон, вона протягом листопада місяця 2008 року по липень місяць 2010 року висилала кошти на ім’я своєї матерії для закінчення будівництва житлового будинку по вул. 24 серпня, 5 в смт. Глибока і саме за рахунок її коштів було покращено даний житловий будинок на 159820 грн. Також за час спільного проживання, коли вони перебували за кордоном, придбали автомобіль марки «Мазда 3», що підтверджується догоровм позики № 4180, і оскільки до розірвання шлюбу вона разом погасили заборгованість по договору позики в розмірі 8168,22 ЄВРО, вважає, що їй належить ? частина спільно виплаченої суми, що становить 4084,11 ЄВРО. Просить суд, в позовних вимогах ОСОБА_3 до неї відмовити за безпідставністю та стягнути з останнього на її користь 44802,68 грн., внесених за погашення позики на придбання автомобіля марки «Мазда 3» і витрати по справі.

    Ухвалою суду від 22 листопада 2010 року № 2-680/11 вказані позови об’єднанні в одне провадження.

   В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав частково, а саме в частині визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди, просив суд їх задовольнити, в іншій частині позовні вимоги не підтримав. Позов ОСОБА_4 не визнав та просив суд в їх задоволенні  відмовити, посилаючись на їх безпідставність.

   В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 позовні вимоги      ОСОБА_3 не визнала, просила в їх задоволені відмовити. Позов ОСОБА_4 до позивача підтримала повністю і просила суд його задовольнити.

     Вислухавши пояснення учасників процесу та, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню повністю.  

    Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 20 вересня 1998 року (а.с.9). Рішенням Глибоцького районного суду від 03 жовтня 2008 року їх шлюб розірваний (а.с.10). Під час шлюбу, 06 березня 1999 року у сторін народився син – ОСОБА_5. (а.с.18). Також під час шлюбу сторонами спільно розпочато будівництво житлового будинку з господарськими спорудами, що розташовані по вулиці 24 серпня № 5 в смт. Глибока Глибоцького району Чернівецької області, на момент розгляду справи спірне нерухоме майно не зареєстровано, що визнається сторонами. Оскільки між сторонами не досягнуто згоди, щодо розподілу майна, позивач звернувся в суд з вказаним позовом. Наведені факти свідчать що між сторонами  виник  спір про поділ майна. При вирішенні спору суд виходить,  з положень Сімейного кодексу України та норм Цивільного кодексу України.

   Згідно  ч. 1 ст.  57 СК України  особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно набуте нею, ним до шлюбу; майно набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу,  але за кошти, які належали їй, йому особисто.

     Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

    Згідно ч. 2 ст. 60 СК України вважається,  що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей  індивідуального користування,  є об’єктом  права спільної сумісної власності подружжя.

     Відповідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право  на поділ майна,  що належить їм на праві спільної сумісної власності,  незалежно від розірвання шлюбу.

     Згідно ч. 1 ст. 70 СК України  у разі поділу  майна,  що є об’єктом  права спільної сумісної власності подружжя, частки майна  дружини та чоловіка  є рівними, якщо інше  не визначено  домовленістю між ними або шлюбним договором.

      Відповідно  ч. 1 ст. 71 СК України  майно,  що є об’єктом  права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі.  Якщо дружина та чоловік  не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

    Згідно ч.3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання, тощо, які були використанні в процесі його будівництва. 

    Згідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

     Як вбачається з ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього   Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.   

    Відповідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. 

   Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

    Відповідно ст. 60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.  Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

   Тобто за загальним правилом позивач має довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Проте це загальне правило діє, якщо в нормах матеріального права відсутня вказівка про перерозподіл обов'язків доказування. З наведених норм матеріального права вбачається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального  користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином названі норми матеріального права визначають факт існування  спільної сумісної власності подружжя, доки протилежне не доказано кимось із подружжя.

    На думку суду, відповідачка не довела у встановленому законом порядку  того,  що спірне майно, було придбане тільки за рахунок її особистих коштів.

    Як вбачається з висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 807 від 10 серпня 2011 року частка позивача ОСОБА_3 у вартості будівельних матеріалів, які були використані при будівництві нерухомого майна по вулиці 24 серпня № 5 в смт. Глибока Глибоцького району Чернівецької області, враховуючи його вартість на час проведення експертизи становить 23 %, а частка відповідачки ОСОБА_4 – 77 %. Тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині підлягають частковому задоволенню і за ним слід визнати право власності на 23/100 часток будівельних матеріалів і обладнання, що використанні при будівництві домоволодіння по вулиці 24 серпня № 5 в смт. Глибока Глибоцького району Чернівецької області, а за відповідачкою – на 77/100 часток будівельних матеріалів і обладнання, що використанні при будівництві домоволодіння по вулиці 24 серпня № 5 в смт. Глибока Глибоцького району Чернівецької області.

     Вирішуючи позовні вимоги про скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, суд виходить з того, що згідно п. 182 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2007 року № 7 (із змінами та доповненнями), відповідно до положень статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК.

   Тому позовні вимоги про скасування державних актів на право власності на земельні ділянки на ім’я ОСОБА_6 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських споруд та з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та визнання за позивачем права власності на ? частину вказаних земельних ділянок задоволенню не підлягають. Більш того в цій частині представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги не підтримав.

     Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

   З довідки підприємства «Montes de Psedad» вбачається, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 отримали позику в сумі 18 000 євро з щомісячною виплаторю в розмірі 355,14 євро до 09 жовтня 2011 року на придбання автомобіля марки «Мазда 3».

    Як вбачається з матеріалів справи і визнається сторонами на даний час автомобіль перебуває у власності позивача і після розірвання шлюбу він оплачував кредит, а за час перебування у шлюбі сторонами сплачено 8168,22 ЄВРО, тому половина вказаної суми становить 4084,11 ЄВРО, що на час розгляду справи еквівалентно 45368,36 грн. і перевищує ціну позову ОСОБА_4 – 44802,68 грн. та відповідно до вимог ст. 31 ЦПК України є правом позивача.

   Невизнання позивачем позовних вимог ОСОБА_4 суд розцінює як спосіб захисту власних інтересів і спробу уникнути майнових витрат. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню в повному розмірі.

    У відповідності до вимог ст. ст. 79, 88 ЦПК України суд вважає, що з позивача слід стягнути судові витрати у справі пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме судовий збір в розмірі 448,26 грн. на користь відповідачки ОСОБА_4 та на користь Глиболцької селищної ради 699,85 грн.

     На підставі викладеного, ст. ст. 57, 60, 63, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ч. 3 ст. 368, 372 ЦК України, п. 182 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2007 року № 7 (із змінами та доповненнями), керуючись ст. ст. 3-11, 15, 57-60,209, 212-215 ЦПК України, суд,-

                                                              В И Р І Ш И В:

       Позовні вимоги ОСОБА_3 – задовольнити частково.

   Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 жителем ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 23/100 частин будівельних матеріалів та обладнання, витрачених на будівництво житлового будинку літ. «А», гаражу літ. «Б», літньої кухні літ. «В», сараїв літ. «Г», «Д», вбиральні літ. «Е», колодязя № 1, огорожі № 2-5, що розміщені в смт. Глибока по вулиці 24 серпня, 5 Глибоцького району Чернівецької області загальною вартістю 72 485 (сімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят п’ять) гривень, 00 копійок.

    Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителькою смт. Глибока вул. Центральна, 98а/3 Глибоцького району Чернівецької області право власності на 77/100 частин будівельних матеріалів та обладнання, витрачених на будівництво житлового будинку літ. «А», гаражу літ. «Б», літньої кухні літ. «В», сараїв літ. «Г», «Д», вбиральні літ. «Е», колодязя № 1, огорожі № 2-5, що розміщені в смт. Глибока по вулиці 24 серпня, 5 Глибоцького району Чернівецької області загальною вартістю 248485 (двісті сорок вісім тисяч чотириста вісімдесят п’ять) гривень, 00 копійок.

   Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 жителем ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на автомобіль марки «Мазда 3».

   Стягнути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 жительки смт. Глибока вул. Центральна, 98а/3 грошову компенсацію в розмірі 44 802 (сорок чотири тисячі вісімсот дві) гривні, 68 копійок.

    Стягнути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 жительки смт. Глибока вул. Центральна, 98а/3 судовий збір в розмірі 448 (чотириста сорок вісім) гривень, 26 копійок та на рахунок Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області судовий збір в розмірі 699 (шістсот дев’яносто дев’ять) гривень, 85 копійок.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  до Апеляційного суду  Чернівецької області через Глибоцький районний суд  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

                                                 СУДДЯ: