ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 р. | № 14/267(33/201) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Плюшка І.А.
Суддів: Панченко Н.П., Самусенко С.С.
Розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Колективного малого підприємства фірми “Рось”
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2005 року.
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року;
у справі №14/267 (33/201)
за позовом Колективного малого підприємства фірми “Рось”
до Приватного підприємства “Консул - К”
про стягнення 120878, 42 грн.
за зустрічним позовом Приватного підприємства “Консул - К”
до Колективного малого підприємства фірми “Рось”
про стягнення 87 082, 16 грн.
За участю представників:
- позивача – Денисюк В.С., Лесик М.А. (дов. від 18.07.2006 р.)
- відповідача – Вересова О.В. (дов. від 11.09.2006 р.)
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.10.2006р.
Дослідивши доводи касаційної скарги, ознайомившись з наданими сторонами поясненнями,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2005 року по справі №14/267 (33/201) в задоволенні позову Колективного малого підприємства фірми “Рось” (Скаржник по справі) про стягнення з Приватного підприємства “Консул - К” грошових коштів на суму 178 478, 42 грн. відмовлено. Зустрічний позов Приватного підприємства “Консул - К” про стягнення з Колективного малого підприємства фірми “Рось” 87 082, 16 грн. задоволено частково, стягнуто з Колективного малого підприємства фірми “Рось” 2547 грн. –оплати за фактично виконані роботи, 25, 47 грн. – витрат на державне мито, 3, 45 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року у справі №14/267 (33/201) зазначене рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2005 року змінено. Зокрема, стягнуто з Приватного підприємства “Консул - К” на користь Колективного малого підприємства фірми “Рось” 30000 грн. основного боргу, 450 грн. витрат по держмиту, 19, 85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено. Вимоги Приватного підприємства “Консул - К” за зустрічним позовом задоволено частково, а саме: стягнуто з колективного малого підприємства фірми “Рось” на користь приватного підприємства “Консул - К” 70 957 грн. вартості обладнання, 2310 грн. транспортних витрат, 732, 67 грн. витрат по державному миту. 99, 28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.
Скаржник, не погоджуючись з мотивами викладеними в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року у справі №14/267 (33/201) та в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2005 року звернувся з касаційною скаргою в якій просить скасувати відповідні судові рішення з мотивів неправильного застосування та порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити вимоги за первісним позовом в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом першої і апеляційної інстанцій та правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.
Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що за зустрічним позовом в підтвердження надання транспортних послуг, відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, позивачем транспортних накладних щодо надання послуг транспортного перевезення до суду надано не було. В актах, платіжних дорученнях №№310, 303, 317, 353, відсутнє посилання згідно якого договору були здісненні роботи та провадилась оплата, а отже позовні вимоги щодо відшкодування транспортних послуг підлягають задоволенню в частині суми яка дорівнює 2310,00 грн. без урахування відстані Дніпропетровськ –Дніпродзержинськ. Відмовляючи в задоволені позовних вимог за первісним позовом в частині повернення різниці плати авансу 150 000 грн. та вартості втраченого майна, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач передав позивачеві обладнання на суму 150237, 00 грн., що є більшою за суму сплаченого позивачем авансу.
В порядку апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що між КМП “Рось” та ПП “Консул - К” було укладено договір №26 від 01.08.2004 року на виготовлення та налагодження у відповідності з технічним завданням, яке є невід’ємною частиною договору. Виконані роботи згідно умов договору замовник приймає за актом приймання передачі виконаних робіт, за підписом виконавця. Строк виконання робіт сторони встановили в межах 2 місяців з часу отримання виконавцем авансу. Обґрунтовуючи прийняте по справі рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач виконав передбачені спірним договором роботи не у встановлений договором строк, що на думку суду є підставою для відмови від зобов’язання та вимог відшкодування збитків, згідно ст. 849 ЦК України. Однак, всупереч встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сторонами виконані зобов’язання в частини оплати та поставки і встановленню обладнання на суму 190 957, 00 грн.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в касаційному порядку, колегія суддів приходить до висновку, що всупереч положень ст.ст. 33, 35, 43 ГПК України судами першої та апеляційної інстанції не повністю встановлено обставини щодо загальної вартості поставленого обладнання та виконаних робіт, у зв’язку з чим, без урахування положень ст. 529 ЦК України, та всупереч ст. 599 ЦК України, відповідні судові інстанції дійшли висновку щодо зарахування зустрічних вимог.
Колегія суддів касаційної інстанції, переглядаючи оскаржувані судові рішення, також виходить з того, що за своєю правовою природою спірний договір є договором підряду за умовами якого підрядні роботи виконуються підрядником з матеріалу останнього та його засобами, відповідно до ст. 839 ЦК України. Відповідно до ст. 853 ЦК України, замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених в роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Судами першої та апеляційної інстанції не досліджено обставин виконання (часткового виконання) зобов’язань за спірним договором з боку позивача та відповідача з урахуванням прийняття робіт, надання погоджень та вартості виконаних робіт підтверджених належним чином. Відомості викладені в рішенні господарського суду першої та апеляційної інстанції є на думку колегії суддів суперечливими і не дають змоги визначити доведеність суми завданих збитків та виконаних робіт, а оскільки відповідно до ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати фактичні обставини справи, збирати докази давати оцінку наявним у справі доказам, то відповідні обставини підлягають встановленню судами першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
При цьому колегія суддів, касаційної інстанції звертає увагу судів першої та апеляційної інстанції щодо необхідності з’ясування правової природи зобов’язань, що існують між сторонами спору, та застосувати визначені законом правові наслідки.
Згідно роз’яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до вище викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Колективного малого підприємства фірми “Рось” задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2005 року у справі №14/267 (33/201) скасувати.
3. Справу №14/267 (33/201) передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий суддя І. Плюшко
Судді: Н. Панченко
С.Самусенко