У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України в складі :
Пилипчука П.П. - головуючого, Волкова О.Ф., Пінчука М.Г.,
за участю прокурора Ковтуна О.А., потерпілих ОСОБА_1. та ОСОБА_2., розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу стосовно ОСОБА_3 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_3. на вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 8 грудня 2006 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 20 березня 2007 року,
в с т а н о в и л а :
Вироком військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 8 грудня 2006 року колишнього військовослужбовця військової частини А 0312,
майора ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Новоград-Волинський Житомирської області, росіянина, громадянина України, з вищою освіту, розлученого, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого,
визнано винним в умисному вбивстві та порушенні особою, яка входить у добовий наряд частини, статутних правил внутрішньої служби, що спричинило тяжкі наслідки, запобігання яких входило в обов'язки даної особи, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115 та ч. 1 ст. 421 КК України. За вчинення вказаних злочинів ОСОБА_3. призначено покарання у виді позбавлення волі відповідно строком на 13 та 3 роки. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання засудженому призначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на тринадцять років. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_3. позбавлено військового звання “майор”.
Вироком частково задоволені заявлені потерпілими ОСОБА_1. та ОСОБА_2. цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином. З військової частини А 0312 на користь потерпілих присуджено стягнути 5 700 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та кожному з них по 125 000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Також суд присудив стягнути із засудженого ОСОБА_3. на користь Машківської центральної районної лікарні Полтавської області 690 гривень 80 коп. на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого.
Ухвалою військового апеляційного суду Центрального регіону від 20 березня 2007 року вирок суду першої інстанції змінено. З вироку виключено вказівку про позбавлення засудженого військового звання “майор”.
Згідно з вироком, 6 серпня 2006 року ОСОБА_3., заступивши у добовий наряд черговим частини, в порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України протягом дня неодноразово вживав спиртні напої, у зв'язку з чим неналежним чином виконував покладені на нього обов'язки щодо підтримання внутрішнього порядку у військовій частині і несення служби добовим нарядом. Того ж дня, приблизно о 17 годині після закінчення шикування ОСОБА_3., перебуваючи у кімнаті чергового частини, наказав військовослужбовцям розпочати перегляд художнього фільму “Прорив”. Рядовий ОСОБА_4, почувши наказ ОСОБА_3., взяв у останнього DVD-диск та вставив його до DVD-програвача, а рядовий ОСОБА_1 почав налагоджувати програвач для перегляду фільму. В цей час ОСОБА_3., порушуючи правила поводження зі зброєю, передбачені статтями 21, 22 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтями 111, 112 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, п. 1.15 Інструкції про організацію обліку, зберігання, видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України вийшов з кімнати чергового частини, тримаючи в руці табельну вогнепальну зброю - пістолет ПМ (НОМЕР_1), та пішов до телевізора, біля якого стояв рядовий ОСОБА_1. Рухаючись, ОСОБА_3. зняв пістолет із запобіжника, підійшов упритул до ОСОБА_1, направив пістолет в голову останнього і з близької відстані здійснив постріл. Внаслідок пострілу ОСОБА_1 було спричинено наскрізне проникаюче вогнепальне поранення голови, від якого він приблизно о 22 годині того ж дня помер у лікарні.
В касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись з постановленими по справі судовими рішеннями, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 414 КК України та відповідно призначити йому менш суворе покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Своє прохання ОСОБА_3. мотивує тим, що при вчиненні злочину, він не мав умислу на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_1, пістолет в сторону потерпілого він направив, не контролюючи свої дії візуально, сам постріл був для нього несподіваним, оскільки він вважав, що в патроннику не було патрона. Крім того, на його думку, суд, встановлюючи форму вини, не врахував безконфліктний характер взаємовідносин між ним і потерпілим до події та його поведінку після неї, а саме вказані свідками переляк і втрата свідомості від здійсненого, що підтверджує відсутність у нього будь-якого мотиву для вчинення умисного вбивства.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Пінчука М.Г., думку прокурора, пояснення потерпілих ОСОБА_1. та ОСОБА_2., які просили залишити постановлені по справі судові рішення без змін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до статей 383, 398 КПК України вироки місцевих судів та ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, можуть бути скасовані або змінені касаційним судом з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Судом об'єктивно, повно і всебічно встановлено обставини справи та з їх урахуванням дана правова оцінка дій засудженого. Вина ОСОБА_3. у вчиненні умисного вбивства та порушенні особою, яка входить у добовий наряд частини, статутних правил внутрішньої служби, що спричинило тяжкі наслідки, запобігання яких входило в обов'язки даної особи злочину, підтверджується сукупністю зібраних по справі та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, у тому числі показань очевидців скоєних ним дій. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо достовірності доказів та їх достатності для постановлення обвинувального вироку.
У мотивувальній частині вироку докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3. у вчиненні злочинів, та мотиви, з яких судом відкинуто докази сторони захисту, викладені у відповідності до вимог ст. 334 КПК України. В основу обвинувального вироку покладені виключно ті докази, які не викликають сумнівів у їх достовірності.
Істотного порушення кримінально-процесуального закону при розгляді даної справи або неправильного застосування кримінального закону, судом касаційної інстанції не виявлено.
Питання, які підіймаються у касаційній скарзі засудженого щодо фактичної сторони справи, не відносяться до компетенції суду касаційної інстанції. Всі фактичні обставини встановлені судом першої інстанції під час судового розгляду та перевірені судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляцій засудженого та потерпілих.
Покарання ОСОБА_3. колегія суддів вважає таким, що визначено відповідно до встановлених ст. 65 КК України загальних засад призначення покарання, з урахуванням всіх обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для застосування ст. 69 КК України і призначення ОСОБА_3. більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, по справі не встановлено.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів визнає, що постановлені по справі судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому вважає за необхідне вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 8 грудня 2006 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 20 березня 2007 року залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 394, 395, 396 КПК України, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 на вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 8 грудня 2006 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 20 березня 2007 року відхилити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
П.П. Пилипчук О.Ф. Волков М.Г. Пінчук