ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

19 жовтня 2006 р.

№ 22/159

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Козир Т.П.- головуючого, Кота О.В., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Одяг” на рішення господарського суду Запорізької області  від 6 квітня 2006 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22 червня 2006 року у справі № 22/159 за позовом Таврійської державної агротехнічної академії (далі - Академія) до товариства з обмеженою відповідальністю “Одяг” (далі - Товариство) про визнання права власності та витребування майна з володіння відповідача та зустрічним позовом про визнання права власності

за участю представників:

позивача – Суханова Є.В.;

відповідача –не з’явились;

встановив:

Рішенням господарського суду Запорізької області  від 6 квітня 2006 року (суддя Скиданова Ю.О.) позовні вимоги Академії задоволено, визнано за Академією право власності на нежитлове приміщення загальною площею 38,8 кв.м., розташоване в студентсько-побутовому павільйоні за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Б. Хмельницького, 20; витребувано з володіння Товариства на користь Академії нежитлове приміщення загальною площею 38,8 в.м. розташоване в студентсько-побутовому павільйоні; в зустрічному позові Товариству відмовлено; стягнуто судові витрати.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22 червня 2006 року (судді Яценко О.М., Кагітіна Л.П., Шевченко Т.М.) рішення господарського суду Запорізької області  від 6 квітня 2006 року залишено без змін.

Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог по первісному позову відмовити, зустрічний позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами, 19 жовтня 2005 року господарським судом Запорізької області розглянуто справу № 4/155 за позовом Товариства до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –КП “Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації”, Академії та регіонального відділення Фонду державного майна України в Запорізькій області про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради № 282/11 від 28 жовтня 1992 року “Про студентсько-побутовий павільйон МІМСГа”; в задоволенні позовних вимог Товариству відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 4/155 рішення господарського суду Запорізької області у даній справі змінено в частині застосування процесуальних норм. В решті рішення господарського суду Запорізької області від 19 жовтня 2005 року залишено без змін.  

Приймаючи рішення та постанову у справі № 22/159, господарські суди встановили:

- рішенням виконкому Мелітопольської міської ради народних депутатів від 30.01.1992 р. № 22/8, яким визнано, що частина приміщення в студентському павільйоні по вул. Свердлова, 18 в м. Мелітополі належить орендному підприємству по індпошиву та ремонту одягу, було скасовано рішенням виконкому від 16.04.1992 р. № 107/10;

- адреса студентсько-побутового павільйону була змінена з вул. Свердлова, 18 на пр. Б.Хмельницького, 20 в м. Мелітополі, і є адресою інституту механізації сільського господарства, оскільки павільйон знаходиться на його території;

- 28 жовтня 1992 року виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 282/11 “Про студентський побутовий павільйон МІМСГа”, яким визнано, що студентсько-побутовий павільйон, розташований в будинку № 20 по проспекту Б. Хмельницького належить на праві власності Інституту механізації сільського господарства;

- студентсько-побутовий павільйон експлуатується Мелітопольським інститутом механізації сільського  господарства (правонаступником якого є Академія ) з  1972 р. та розташований на земельній ділянці, яка відведена для розміщення інституту. Право на земельну ділянку Академії  посвідчується державним актом на право постійного користування .

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Суди встановили, що Мелітопольський інститут механізації сільського господарства, збудувавши студентсько-побутовий павільйон загальною площею 188 кв. м. по пр. Б. Хмельницького, 20, набув права власності на це майно з моменту завершення будівництва.

 Оскільки Академія є правонаступником Мелітопольського інституту механізації сільського господарства, то йому на законних підставах належить право власності на нежитлове приміщення площею 38,8 кв. м., розташоване в м. Мелітополь по пр. Б. Хмельницького, 20.

Проте, господарські суди, в порушення норм процесуального права, а саме ст. 43 ГПК України,  не дали належної оцінки договору купівлі-продажу частини будівлі від 24 лютого 1992 року (а.с. 15) між орендним підприємством по індпошиву та ремонту одягу та Товариством, який укладено під час дії рішення виконкому Мелітопольської міської ради народних депутатів від 30 січня 1992 року № 22/8, яким встановлено, що оспорювана площа належить орендному підприємству по індпошиву та ремонту одягу.

Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або законність набуття права власності не встановлено судом.

Виходячи з викладеного, господарським судам необхідно було дати оцінку договору купівлі-продажу від 24 лютого 1992 року, дослідити чи визнавався вказаний договір недійсним та встановити, чи виникло у Товариства право власності на спірне майно на підставі вказаного договору. Як наслідок необхідно було дослідити, чи може Товариство бути добросовісним набувачем спірної площі.

Вказані обставини мають важливе значення для правильного вирішення спору по суті, проте судами вона не досліджувались.

Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій передчасно прийняли рішення, не врахувавши вимог Закону та не дослідивши всіх обставин справи.

Наведене свідчить, що винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа —направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, уточнити вимоги сторін за первісним та зустрічним позовом, вирішити питання на предмет доцільності залучення до участі у справі орендного підприємства по індпошиву та ремонту одягу і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Одяг” задовольнити частково, рішення господарського суду Запорізької області від 6 квітня 2006 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22 червня 2006 року  у справі № 22/159 скасувати.

Справу № 22/159 передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

          

Головуючий суддя                                                                       Т. Козир

                       судді                                                                      О. Кот

                                                                                          

                                                                                                    С. Самусенко