Справа №2а-2815/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2009 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого судді- Жуковій О.Є. при секретарі - Сусловій О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі м. Горлівки, третя особа ГУ Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що він є дитиною війни відповідно до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтував тим, що в порушення вимог Закону України "Про

соціальний захист дітей війни" відповідач не виплачував йому в 2006-2008 роках щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, для осіб, що втратили працездатність.

Просив суд, визнати дії УПФУ у Калінінському м. Горлівки протиправними, зобов’язати відповідача виплатити йому підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року га ? 22 травня 2008 року по 01 серпня 2009 року у розмірі 2090, 76 гривень, поновити пропущений з поважної причини строк звернення до суду з 09.07.2009 року.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначили, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 року стосувалось лише Закону України « Про Державний бюджет України на 2007рік» та Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік", рішень, щодо неконституційності Закону України» Про Державний бюджет України на 2006рік» Конституційним Судом України не приймалось. Таким чином, на думку відповідачів рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

Також, відповідач в запереченнях посилається на те, що рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08 року визнані антиконституційними положення п. 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Проте, законодавством України не передбачено автоматичне відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано в подальшому неконституційним.

Крім того, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99КАС України.

В судове засідання позивач та представник УПФУ у Калінінському районі м. Горлівки не з’явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник третьої особи ГУ Державного казначейства України в Донецькій області в наданому до суду клопотанні просив справу розглянути у його відсутність.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне. Позивач має статус "Діти Війни", що також підтверджується пенсійним посвідченням № 634271 від 23.01.2003 року (а.с.7).

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України « Про захист дітей війни має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком..

Із заперечень УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини(мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Виходячи із встановлених обставин справ та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог: з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошеве утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України « Про соціальний захист дітей», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України « Про державний бюджет на 2007 рік «, дію ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36ч.2, 56ч.2, 62ч.1, 66 пп7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст.71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік « (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12ст. 71 Закону України « Про державний бюджет на 2007 рік «, яким зупинено дію ст.. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни «, з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області повинен був нарахувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскілоки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України « Про державний бюджет України « ця норма втратила чинність та не підлягає застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.. 6 Закону України » Про соціальний захист дітей війни «, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в 2008 році з 22 травня 2008 року щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України « Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України « текст статті: Закону України « Про соціальний захист дітей війни « викладено в наступній редакції.Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до цього Закону та Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту « дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.

З 01 січня 2008 року позивачу біло нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідкою наданою відповідачем від 11.08.2009 року (а.с.6).

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст..65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66, розділу 2, пункту 3 розділу З Закону України « Про державний бюджет Україна ча 2008 рік «та про внесення змін до деяких законодавчих актів України «і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.. 67 розділу, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п41 розділу 2 Закону України « Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України «.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може біти оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області повинен був нарахувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст..6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни « в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України « Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України «, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни «, нарахувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни « в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України « Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України «, діяв на підставі та у відповідальності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків. Передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповаги неясності, суперечливості чи відсутні законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Також, суд зазначає, що сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст..6 Закону України « Про соціальний захист дітей війки» viae право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком назначається лише за правилами, передбаченими ст.. 28 Закону України» Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір немає.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими докази відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії. Встановленої ст.. 46 конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.. 6 Закону України « про соціальний захист дітей війни»

Також, суд відхилює доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування « рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.. 6 Закону України» Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФУ в Калінінському районі Донецької області за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Законом України « Про соціальний захист дітей війни « реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус» дитини війни», серед яких ім. надано право на отримання 30 % доплати до пенсії.

Відповідно до ч 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002року за № 121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

•   -     щодо призначення пенсі;

•   -     підготовка документів для ії виплати;

•   -     забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1. положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України. Підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України « Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на цен гральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно -правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів як на обґрунтування правомірності невиконання своїх обов’язків перед позивачем.

Крім того відповідачем в порушення ч 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього нарахування та виплати позивачу допомоги до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Отже відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволені позрву та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Разом з тим, згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

У зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, та з 22 травня 2008 року по 10 серпня 2008 року підстав для його поновлення судом не вбачається, оскільки незнанню діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за період з 22.05.2008 року по 10.08. 2008 року (дата надання позову 11 серпня 2009 року).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ м. Горлівки в Калінінському районі Донецької області доплати до пенсії у зазначеній позивачем грошевій сумі не підлягають перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Крім того, вимоги позивача щодо стягнення недоплаченої суми державної соціальної допомоги за січень -серпень 2009 року та визнання в зв’язку з цим дій відповідача неправомірними задоволенню не підлягають, оскільки УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки правомірно здійснює нарахування позивачу зазначеної долати до пенсії в розмірах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та відповідно до ст. 67 Закону України "Про Державний Бюджет України на 2009 рік", якою надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч 3 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в

Калінінському районі м. Горлівки Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області відносно не виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 11 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за рахунок коштів державного бюджету за 2008 рік з 11 серпня 2008року по 31 грудня 2008 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.