ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

       Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з  Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 заборгованості за надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом у сумі 21783,14грн., в тому числі 15559,38 грн. основного боргу, 4131грн. інфляційних втрат та 2092,76грн. пені.

Доповідач Гоголь Т.Г.

Господарський суд Харківської області рішенням від 08.07.2005 року (судді Лаврова Л.С., Кононова О.В., Сальнікова Г.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2005 року( судді Олійник В.Ф., Істоміна О.А., Гончар Т.В.), в задоволенні позовних вимог відмовив з посиланням на те, що позивач не надав доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.

За касаційною скаргою Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 прийняті у справі рішення та постанова переглянуті в порядку касації і постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2005 року скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Ухвалою від 24.01.2006 року суддя господарського суду Харківської області Ковальчук Л.В. прийняв справу до провадження.

В  судовому процесі розгляд справи неодноразово відкладався.

10.03.2006 року відповідачем -  Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 подане клопотання про виклик в судове засідання секретаря виконкому Пересічанської селищної ради Харківської області,  а 14.03.2006 року  -  про витребування оригіналів документів, що підтверджують наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем підписаних сторонами актів виконаних робіт; документів, що підтверджують договірні стосунки між вантажовідправником та Товариством з обмеженою відповідальністю “Міжнародна алюмінієва компанія”.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.03.2006 року клопотання відповідача від 10.03.2006 року відхилене, а клопотання від 14.03.2006 року задоволене, зобов'язано позивача надати суду правове обґрунтування позовних вимог, докази надання відповідачеві транспортно-експедиційних послуг, підписані сторонами акти виконаних робіт, документи, що підтверджують договірні стосунки між відповідачем, вантажовідправником та Товариством з обмеженою відповідальністю “Міжнародна алюмінієва компанія”, докази того, що відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності. У зв'язку з наведеним розгляд справи був відкладений на 14.03.2006 року.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3, вважаючи дії суду першої інстанції неправомірними в частині зобов'язання позивача подати в судове засідання перераховані документи,  звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування  названої ухвали.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року (судді: Могилєвкін Ю.Щ., Пушай В.І., Плужник О.В.) в прийнятті апеляційної скарги відмовлено з огляду на приписи статті 77 Господарського процесуального кодексу України, якими не передбачена можливість оскарження ухвали про відкладення розгляду справи.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року скасувати, направивши апеляційну скаргу до вказаного суду для розгляду по суті. Вимоги касаційної скарги мотивовані посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням скаржника,  суд не звернув уваги на недобросовісність відповідача, а також на те, що ухвала господарського суду Харківської області від 21.03.2006 року оскаржувалась в частині неправомірного розгляду клопотань відповідача та витребування від позивача певних документів, оскільки документи про  договірні стосунки між відповідачем, вантажовідправником та Товариством з обмеженою відповідальністю “Міжнародна алюмінієва компанія” можуть бути наявні лише у відповідача;  матеріали справи містять докази того, що відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності.

Суб'єкт  підприємницької діяльності ОСОБА_2 направила до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, проти доводів якої заперечує .

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників відповідача,   перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судоми попередніх інстанцій норм процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем у справі в апеляційному порядку фактично було оскаржено ухвалу місцевого суду про відкладення розгляду справи та зобов'язання сторін вчинити певні дії.

Вищий господарський суд України  зазначає, що пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 12 Закону України “Про судоустрій України”,  згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться у залежність від положень процесуального закону. Тобто, Господарський процесуальний кодекс повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Зокрема, такий випадок встановлений частиною першою статті 106 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до положень якої ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість оскарження яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського процесуального кодексу України або Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в яких йдеться про винесення судом даних ухвал.

Стаття 77 Господарського процесуального кодексу України регулює відкладення розгляду справи та зазначає, що з цього приводу суддею виноситься ухвала. Оскарження ухвали, винесеної в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, чинним законодавством не передбачено.

Крім того, пунктом 4 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/367 “Про деякі питання практики застосування розділу XII¹ Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що Вищий господарський суд України відмовляє у прийнятті касаційної скарги і виносить з цього приводу відповідну ухвалу, зокрема, у випадку, якщо касаційну скаргу подано на ухвалу суду першої або апеляційної інстанції, яку не може бути оскаржено. Наведені обставини виключають перегляд судових рішень у касаційному порядку.

Отже, з огляду на наведені приписи чинного законодавства України у випадку оскарження в апеляційному порядку судового акта, який не підлягає оскарженню, апеляційний господарський суд відмовляє у прийнятті апеляційної скарги без здійснення перевірки правильності застосування попередньою інстанцією норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів  дійшла висновку, що ухвала Харківського апеляційного  господарського суду відповідає нормам процесуального права,  а тому підстав для її скасування не вбачається.

Посилання скаржника на те, що фактично він оскаржує дії               суду,   направлені   на   витребування   від позивача певних документів,     не

приймаються судом до уваги, оскільки  суддя самостійно на власний розсуд визначає, які саме дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи та ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами. Таким чином доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

Керуючись статтями 111⁵, 111⁷, пунктом 1 частини 1 статті 111⁹, статтею 111¹¹ , 111¹³ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                                    ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року у справі  НОМЕР_1 залишити без змін, а касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3   - без задоволення.

Головуючий        суддя                                                   Т. Добролюбова

Судді                                                                                 Т.Гоголь

                                                                                          Л.Продаєвич