ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 р. | № 5/32-429 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Добролюбової Т.В. |
суддів | Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
за участю представників сторін котрі позивача відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу у справі |
не з’явились повідомлені належним чином не з’явились повідомлені належним чином Приватного підприємства “Торговий дім Тернопіль” № 5/32-429 |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду |
від | 29.03.2006 року |
за позовом | Управління обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки Тернопільської міської ради |
до | Приватного підприємства “Торговий дім Тернопіль” |
про | звільнення приміщення |
Управління обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки Тернопільської міської ради звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства “Торговий дім Тернопіль” про звільнення незаконно зайнятого приміщення по вул.Родини Барвінських, 14. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.10.2004
Доповідач Гоголь Т.Г.
року у справі № 8/123-1877 договір оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності №3293 від 15.03.2001 року, укладений між позивачем та приватним підприємством, достроково розірваний з огляду на порушення останнім умов договору. Проте, не зважаючи на вказану обставину та надіслану на адресу відповідача претензію, Приватне підприємство “Торговий дім Тернопіль” продовжує користуватися спірним приміщенням, порушуючи таким чином права позивача як власника.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.11.2005 року (суддя Андрушків Г.З.) позовні вимоги задоволені, Приватне підприємство “Торговий дім Тернопіль” зобов’язано в десятиденний термін з моменту набрання рішенням законної сили звільнити незаконно зайняте приміщення комунальної власності площею 192 кв.м., що знаходиться в м. Тернополі по вул. Родини Барвінських, 14. Судове рішення мотивоване обґрунтованістю та доведеністю вимог позивача.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 року (судді: Юркевич М.В., Городечна М.І., Кузь В.Л.) судове рішення залишене без змін з тих же підстав.
Приватне підприємство “Торговий дім Тернопіль” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить прийняті у справі рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Вимоги касаційної скарги вмотивовані посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 142, 144 Конституції України, статей 161, 598 Цивільного кодексу України, статті 43, пункту 7 статті 11111 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника в оскаржуваних рішеннях не наведені мотиви, з яких судові інстанції не застосовують приписів законодавства, на які посилалося підприємство в обґрунтування своїх заперечень. Разом з тим, скаржник вважає, що суди не звернули уваги на приписи частини 1 статті 29 Закону України “Про місцеве самоврядування”, що визначають межі повноважень управлінь міської ради та визнали зазначене Управління належною стороною у справі.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в постанові Львівського апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради в особі Управління комунального майна міста (правонаступником якого є Управління обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки Тернопільської міської ради) та Приватним підприємством “Торговий дім Тернопіль” 15.03.2001 року укладений договір оренди нежитлового приміщення комунальної власності № 3293, згідно з умовами якого, позивач передав в оренду відповідачу в платне строкове користування нежитлове приміщення комунальної власності площею 192 кв.м., у м. Тернополі по вул. Родини Барвінських, 14. Термін дії договору визначено з 15.03.2001 року до 14.03.2002 року, за згодою сторін пролонговано до 14.03.2005 року.
В зв’язку з невиконанням орендарем покладених на нього за договором оренди зобов’язань, рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.10.2004 року у справі № 8/123-1877 договір № 3293 від 15.03.2001 року достроково розірвано.
Згідно з вимогами статті 26 Закону України “ Про оренду державного та комунального майна” у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду.
У разі розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (стаття 27 Закону України “ Про оренду державного та комунального майна”).
Зважаючи на те, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.10.2004 року у справі № 8/123-1877 договір № 3293 від 15.03.2001 року розірвано, господарськими судами попередніх інстанції підставно задоволено позовні вимоги Управління обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки Тернопільської міської ради про примусове звільнення Приватним підприємством “Торговий дім Тернопіль” орендованих приміщень.
Посилання скаржника на те, що господарські суди попередніх інстанцій не звернули уваги на приписи частини 1 статті 29 Закону України “Про місцеве самоврядування”, що визначають межі повноважень управлінь міської ради спростовуються матеріалами справи, оскільки, як правомірно зазначив в постанові Львівський апеляційний господарський суд, до функцій позивача належить управління майном, що відноситься до комунальної власності та здійснення контролю за виконання зобов’язань та додержанням умов укладених договорів, в т.ч. договорів оренди ( п.п.2.1.3,2.6 Положення “Про управління обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки”, затв. рішенням Тернопільської міської ради”).
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Тернопільської області від 30.11.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 року у справі № 5/32-429 залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства “Торговий дім Тернопіль” - без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич