ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

В засіданні взяли участь представники:

ВСТАНОВИВ:

У січні 2006 року ТОВ “Сімферопольська кондитерська фабрика” звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ “Комтех” про стягнення 30524,22 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2006 року позов задоволено. Стягнуто на користь позивача 27894,95 грн. основного боргу, 1020,57 грн. –пені, 1394,75 грн. –штрафу, 56,95 грн. –інфляційних втрат, 157,00 грн. –3% річних, 423,24 грн. –судових витрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 року рішення місцевого господарського суду від 04.05.2006 року залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ТОВ “Комтех” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2005 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доповідач: Черкащенко М.М.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.11.2004 року між ТОВ “Сімферопольська кондитерська фабрика” (продавець) та ТОВ “Комтех” (дистриб’ютор) було укладено дистриб’юторський договір № 422.

Відповідно до умов договору, постачальник зобов’язується поставити дистриб’ютору свою продукцію –кондитерські вироби в асортименті, а дистриб’ютор прийняти дану продукцію на умовах своєчасної оплати з метою самостійної реалізації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу за накладними від 03.08.2005 року, 23.08.2005 року, 30.08.2005 року, 13.09.2005 року, 03.10.20036 року, 07.10.2005 року кондитерські вироби на загальну суму 30894,95 грн.

Відповідно до п.3.8 договору, розрахунки за поставлену продукцію дистриб’ютор проводить безпосередньо з постачальником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменту переходу права власності на партію товару до дистриб’ютора.

Судами встановлено, що в порушення п.3.8 зазначеного договору, відповідач частково здійснив оплату за отриманий товар, в результаті чого виник борг в сумі 27894,95 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується також актом звіряння взаєморозрахунків від 30.11.2005 року (а.с. 16- 18).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Посилання скаржника, що позивачем був поставлений товар неналежної якості на суму 6685,65 грн., а тому на користь позивача необхідно стягнути суму боргу в розмірі 21423,25 грн. не може братись судом до уваги, оскільки поставлений позивачем товар був прийнятий відповідачем по накладним без будь-яких застережень.

Крім того, судова колегія вважає, що зазначене скаржником обґрунтування є також безпідставним, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ “Комтех” не вчинялись будь-які дії по поверненню зазначеного товару позивачу, як то було запропоновано ТОВ “Сімферопольська кондитерська фабрика” (а.с. 55).

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 27894,95 грн. заборгованості за отриманий ним товар.

Відповідно до розділу 7 укладеного договору, у разі порушення строків оплати, дистриб’ютор сплачую пеню в розмірі 0,2%  від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочки та штраф в розмірі 5% вартості неоплаченої продукції при прострочці більше 10 календарних днів.

Посилання скаржника, що укладений договір № 422 припинив свою дію 31.12.2004 року, поставки позивачем кондитерської продукції у 2005 року були позадоговірними відносинами, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності передбаченої п. 7.1.1 договору, не може братись судом до уваги, враховуючи наступне.

Відповідно до п.9.3 договору, даний договір діє з моменту підписання та до 31.12.2004 року, в частині розрахунку –до повного погашення. Якщо за 1 місяць до закінчення дії договору сторони не відмовляться від продовження договору, він вважається пролонгованим на тих же умовах ще на 1 рік.

Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, від сторін договору не надходило відмови від продовження дії договору, а тому договір був пролонгованим сторонами до 31.12.2005 року.  

Враховуючи наведене, неналежне виконання відповідачем умов договору, а також положення ст. 625 ЦК України, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 1020,57 грн. –пені, 1394,75 грн. –штрафу, 56,95 грн. –інфляційних втрат, 157,00 грн. –3% річних.

За таких обставин, оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 року є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 року у справі  № 20/49 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                   Н. Кочерова

Судді                                                                                     В. Рибак

                                                                                              М. Черкащенко