Судове рішення #193427
34/37

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

19 жовтня 2006 р.                                                                                   

№ 34/37  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:


Кочерової Н.О., - головуючого,


Рибака В.В.,

Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання”


на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 року  



у справі господарського суду

Дніпропетровської області

за позовом

ТОВ “Фіорд”

до

ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання”

про

стягнення 136 184,17 грн.,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:

не з’явився,

- відповідача:

Селіванова Л.Є.,


ВСТАНОВИВ:

У січні 2006 року ТОВ “Фіорд” звернулось до господарського суду з позовом до ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” про стягнення 136184,17 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006 року позов задоволено. Стягнуто на користь позивача 122379,37 грн. –основного боргу, 13804,80 грн. –заборгованості по сплаті залізничного тарифу, 1479,84 грн. –судових витрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 року рішення місцевого господарського суду від 11.04.2006 року залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, в частині стягнення залізничного тарифу, ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2005 року в частині стягнення залізничного тарифу скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Доповідач: Черкащенко М.М.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 09.08.2004 року між ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” (покупець) та ТОВ “Фіорд” (постачальник) було укладено договір поставки № 231.

Відповідно до п.1.1. укладеного договору постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупцю товар –брухт та відходи, а покупець прийняти та оплатити його.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна товару зазначається у специфікації, що є невід’ємною частиною договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що  згідно специфікації № 8 від 21.11.2005 року та № 9 від 12.12.2005 року позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 294682,57 грн. на умовах FCA –станція відправлення.

В зазначених специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору  передбачено, що залізничний тариф сплачується покупцем окремо на підставі рахунку постачальника, оформленого у відповідності з залізничною накладною.  

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачем було виставлено рахунки на оплату за отриманий товар в сумі 294682,57 грн., а також сплату залізничного тарифу в розмірі 13804,80 грн.

Посилання скаржника на те, що обов’язок по сплаті залізничного тарифу в даному випадку лежить на постачальнику на підставі п.4.2 договору не може братись судом до уваги, враховуючи наступне.

Згідно п.4.2 договору датою поставки вважається при поставках залізничним транспортом –дата штемпелю станції вантажоотримувача, вказаної в залізничній накладній.

Враховуючи, що специфікаціями № 8 та № 9, що є невід’ємною частиною договору, фактично були внесені зміни у п.4.2 договору щодо обов’язку сплати залізничного тарифу, які узгоджуються з положеннями статей А 4 та Б.6 Інкотермс-2000, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про стягнення з відповідача, окрім основного боргу в сумі 122379,37 грн., заборгованість по сплаті залізничного тарифу в розмірі 13804,80 грн.    

За таких обставин, оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 року є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:


Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 року у справі  № 34/37 залишити без змін.


Головуючий, суддя                                                                   Н. Кочерова


Судді                                                                                     В. Рибак


                                                                                              М. Черкащенко

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація