ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

19 жовтня 2006 р.

№ 22/127

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Рибака В.В., Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

ТОВ “Океанпродукт, 01”

на постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.06.2006 року

у справі господарського суду

Полтавської області

за позовом

ТОВ “Океанпродукт, 01”

до	ВАТ “Лубенський м’ясокомбінат”

про	стягнення 5757,58 грн.,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:

Важеніна С.А.,

- відповідача:

Синенко О.М.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2004 року ТОВ “Океанпродукт, 01” звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ “Лубенський м’ясокомбінат” про стягнення 1,00 грн. –заборгованості за договором № 150104/1 від 15.01.2004 року, 756,58 грн. –пені та 5000,00 грн. –збитків.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.04.2006 року позов задоволено. Стягнуто на користь позивача 1,00 грн. боргу, 5000,00 грн. – збитків, 756,58 грн. пені та 220,00 грн. судових витрат.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.06.2006 року рішення місцевого господарського суду від 11.04.2006 року скасовано частково. Позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 1,00 грн. боргу, 756,58 грн. пені та 23,11 грн. судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ТОВ “Океанпродукт, 01” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.06.2006 року скасувати, рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2006 року з даної справи залишити без змін.

Доповідач: Черкащенко М.М.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.01.2004 року між ТОВ “Океанпродукт, 01” (постачальник) та ВАТ “Лубенський м’ясокомбінат” (покупець) було укладено договір поставки № 150104/1.

Відповідно до умов договору, позивач зобов’язується поставити, а відповідач прийняти рибну продукцію та оплатити її шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 5 днів з моменту відвантаження товару. (п.п.1.1, 4.2 договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за договором на підставі накладних було поставлено відповідачу рибну продукцію на загальну суму 61950,00 грн.

В порушення п.4.2 договору, відповідач частково розрахувався за отриманий товар, в результаті чого утворився борг в сумі 1,00 грн.

Відповідно до п.5.1 договору, у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Пунктом 5.2 договору, передбачено, що постачальник у разі несвоєчасної оплати товару відшкодовує постачальнику збитки у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно приписів ст. 22 ЦК України, ст.224 ГК України під збитками розуміється втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та  не одержані доходи, які управнена особа  одержала б у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не доведено завдання йому реальних збитків неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у стягненні збитків у твердій сумі.

Судова колегія вважає, що без надання позивачем доказів про завдання реальних збитків, відсутні підстави для їх стягнення в твердій сумі, оскільки за інших обставин нівелюється сама сутність такого поняття, як збитки.  В такому випадку мова може йти про неустойку.

Судова колегія також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо стягнення з відповідача 1,00 грн. боргу за договором поставки та 756,58 грн. пені.   

На підставі вищевикладеного, постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.06.2005 року є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

          

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

          Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.06.2005 року у справі № 22/127 залишити без змін.

Головуючий                                                                            Н. Кочерова

Судді:                                                                                     В. Рибак

                                                                                               М. Черкащенко