ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 р. | № 6/60-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна М.І. – головуючий,
Панової І.Ю.,
Яценко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Арбітражного керуючого Чупруна Є.В., Управління Пенсійного Фонду України в білопільському районі, Сумської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 2 серпня 2006 року у справі № 6/60-06 господарського суду Сумської області за заявою Управління Пенсійного Фонду України в Білопільському районі та Сумської міжрайонної державної податкової інспекції до Закритого акціонерного товариства “Білопільська меблева фабрика” про визнання банкрутом,
за участю представників:
Арбітражного керуючого Чупруна Є.В. –Жулавський С.А. (дов. від 04.10.2006 № 4),
УПФУ в Білопільському районі –Бондаренко О.М. (дов. від 11.01.2006),
Сумської МДПІ –Охріменко Н.Я. (дов. від 16.01.2006),
ЗАТ “Білопільська меблева фабрика” –Губський О.М. (дов. від 06.07.2006);
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2006 року кредитори –Управління пенсійного Фонду України в Білопільському районі та Сумська міжрайонна державна податкова інспекція звернулися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ЗАТ “Білопільська меблева фабрика”.
Вказували, що ЗАТ не здійснює підприємницької діяльності, керівні органи та посадові особи підприємства відсутні за місцезнаходженням, станом на 12.04.2006 заборгованість ЗАТ перед УПФУ та МДПІ складає 40 825,93 грн. та 27 765,75 грн. відповідно.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 27 квітня 2006 року за заявою кредиторів порушено провадження у справі про визнання банкрутом ЗАТ “Білопільська меблева фабрика”.
Постановою господарського суду Сумської області від 10 травня 2006 року (суддя Гордієнко М.І.) ЗАТ “Білопільська меблева фабрика” визнано банкрутом; відповідно до ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В.
Постанова мотивована тим, що боржник за юридичною адресою не знаходиться, підприємницьку діяльність не здійснює, податкової звітності не подає.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02 серпня 2006 року (колегія суддів у складі: Погребняк В.Я. –головуючий, Гончар Т.В., Істоміна О.А.) постанова господарського суду Сумської області скасовано. Провадження у справі про визнання ЗАТ “Білопільська меблева фабрика” банкрутом припинено.
Постанова суду мотивована не підтвердженням обставин, які дозволяють віднести боржника до відсутнього, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є передчасним.
Не погоджуючись з вказаною постановою до Вищого господарського суду України з касаційним скаргами звернулися арбітражний керуючий Чупрун Є.В., Управління Пенсійного Фонду України в Білопільському районі, Сумська міжрайонна державна податкова адміністрація, які просять скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду та залишити в силі постанову господарського суду Сумської області.
Стверджують, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням ч. 1 ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.17, 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального і процесуального права, Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” Колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі й у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про порушення справи про банкрутство боржника, кредитори - Управління пенсійного Фонду України в Білопільському районі та Сумська міжрайонна державна податкова інспекція посилаючись на акти від 14.10.2005, від 31.01.2006, стверджують про відсутність боржника за юридичною адресою та його керівних органів та посадових осіб за місцезнаходженням. Крім того зазначають, що боржник підприємницьку діяльність не здійснює, податкової звітності не подає.
Місцевий господарський суд приймаючи постанову про визнання ЗАТ “Білопільська меблева фабрика” банкрутом відповідно до ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” виходив з того, що факт відсутності боржника за юридичною адресою підтверджено актами від 14.10.2005, від 31.01.2006, складеними комісією в складі: заступника начальника управління – начальника відділу та головного спеціаліста-консультанта УПФУ, старшого податкового інспектора МДПІ, заступника Білопільського міського голови, згідно яких зазначене підприємство за юридичною адресою: Сумська область, м.Білопілля, вул. Шевченка, 22, не знаходиться, керівні та посадові особи боржника відсутні за його місцезнаходженням. Податкові декларації за період з 01.09.2004 по 01.02.2005 боржником не подавались, статистична звітність не подається з 2003 року.
Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і визначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього, тобто в даному випадку Закон передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.
Харківський апеляційний господарський суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та припиняючи провадження у справі про визнання банкрутом ЗАТ “Білопільська меблева фабрика” повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини даної справи, правильно встановив, і виходив, що докази, які б дозволяли застосувати норми ст. 52 Закону і мали бути додані до заяви про визнання боржника банкрутом, в матеріалах справи відсутні, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для застосування скороченої процедури банкрутства відсутнього боржника відносно ЗАТ “Білопільска меблева фабрика”.
Відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” № 755-IV від 15.05.2003р. в редакції Закону № 2452-1У від 03.03.2005, місцезнаходження юридичної особи –адреса органу або особи які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі –виконавчий орган).
Згідно з ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Відповідно до вимог ч.1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості , які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Виходячи з викладеного, відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинна бути зафіксована в Єдиному Державному реєстрі , відомості про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням повинні бути внесені до Єдиного Державного Реєстру, в іншому випадку вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Виходячи з викладеного, в порушення вимог вказаного Закону, акти від 14.10.2005, від 31.01.2006 не можуть бути належним доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.
Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до наданого витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.03.2006 (а.с. 108), власником якого є боржник на підставі свідоцтва про право власності, загальна вартість майна складає 3 230 536,12 грн.
Ринкова вартість майна ЗАТ становить 996 200,00 грн., що підтверджується Висновком про вартість майна № 30/1 від 02.03.2006, виданого ТОВ ОФ “Юніт” (а.с. 85).
Оскільки кредиторами не надано доказів наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням, неможливості органів зв’язку вручення кореспонденції, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про передчасність застосування судом першої інстанції скороченої процедури банкрутства відсутнього боржника відносно ЗАТ “Білопільська меблева фабрика”, передбаченої ст. 52 Закону, а факт наявності майна боржника обумовлює застосування до боржника загальної судової процедури в справі про банкрутство, а не скороченої, про запровадження якої звернулися кредитори.
На підставі викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що справа про банкрутство відсутнього боржника ЗАТ “Білопільська меблева фабрика” порушена безпідставно, в зв’язку з чим постанова суду апеляційної інстанції про припинення провадження у справі є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Арбітражного керуючого Чупруна Є.В., Управління Пенсійного Фонду України в Білопільському районі, Сумської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 2 серпня 2006 року у справі № 6/60-06 залишити без змін.
Судді: М.І. Хандурін
І.Ю. Панова
О.В. Яценко