УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4154/06 р. Головуючий в першій інстанції Целух А.П.
Доповідач Левенець Б.Б. УХВАЛА ЇМ "ЯМ УКРАЇНИ
19 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів: Громіка Р.Д., Кварталової А.М.
при секретарі - Кодінцевій С.В., за участі представника відповідача Солдатова С.Є, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області, Державної судової адміністрації України на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21.02.2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про зобов"язання провести перерахунок і стягнення недоплаченої заробітної плати, зобов"язання провести перерахунок і стягнення недоплаченого довічного грошового утримання судді, звільненого у відставку -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом в обгрунтування якого зазначив, що працював в судових органах із 1971 року, тому з урахуванням умов праці і навантаженості мав право на отримання:
· надбавки в розмірі 75 % посадового окладу за високі досягнення у праці, виконання особливо важливої роботи, передбаченої Указом Президента України від 10.07.1995р. № 584/95;
· посадового окладу, збільшеного на 50 %, щомісячної надбавки за напруженість та складність роботи у розмірі 80 % посадового окладу, передбачені Указом Президента України від 5 березня 2002 року № 220/02.
Проте відповідач вказаних надбавок позивачу не призначав і не сплачував, перерахунок і виплату довічного грошового утримання з урахуванням цих надбавок не здійснив, відмовляє у задоволенні цих вимог. Вказані дії відповідача, позивач вважає незаконними, такими, що порушують його право на отримання заробітної платні та довічного грошового утримання судді звільненого у відставку, у належних розмірах.(а.с. 119-120)
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що право на встановлення чи невстановлення цих надбавок мав голова суду де працював позивач. Оскільки накази про встановлення цих надбавок голова суду не видавав, позивач не має право на їх отримання і перерахунок довічного грошового утримання з їх урахуванням.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.02.2006 року позовні вимоги задоволені, зобов'язано відповідача провести перерахунок заробітної плати виходячи із щомісячного фонду заработної плати в сумі 3522,75грн., доначисливши позивачу заробітної платні по 1790 грн. із травня 2003 року, зобов"язано відповідача сплатити 19 690 грн. перерахунку заробітної плати за період з травня 2004 року по 19 квітня 2005 року, 24120 грн. довічного грошового утримання за період з з травня 2004 року по день постановления судового рішення, зобов"язано відповідача сплачувати довічне грошове утримання в сумі 3170 грн. щомісячно, (а.с. 136-139)
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вказане судове рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права і постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримав доводи скарги, яку попросив задовольнити.
Позивач ОСОБА_1, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України повідомлені належним чином про час та місце слухання справи, про що в справі є докази(а.с. а.с. 175-177) до суду не прибули своїх представників не направили про причини неявки не повідомили. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що неявка учасників за таких обставин не перешкоджає розглядові справи
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст
оскаржуваного рішення, пояснення представника державної судової адміністрації України, доводи скарги, перевіривши законність й обгрунтованість рішення, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, в т.ч. з підстав, які не були зазначені в апеляційній скарзі враховуючи наступне:
Відповідно до вимог ч. З ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов"язковою підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. З КАС справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Розглядуваний спір за позовом ОСОБА_1 є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин за участю суб'єктів владних повноважень, а саме органу виконавчої влади - Державної Судової адміністрації України, його територіального управління в Одеській області, що реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції на визначення розміру заробітної платні і довічного грошового утримання позивача.
Таким чином, ця справа відповідає вищенаведеному нормативному визначенню адміністративної справи.
Під перелік публічно-правових справ, на які не поширюється компетенція адміністративних судів, встановлений ч. 2 ст. 17 КАС, ця справа не підпадає.
Згідно п. 9 розділу XI ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 17, п. 7 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України заяви і скарги, що виникають з адміністративно-правових відносин подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Згідно до вимог ст. 158 КАС України, судове рішення, яким суд вирішує спір по суті викладається у формі постанови.
Проте в порушення вказаних вимог законодавства, суд першої інстанції розглянув справу і 21.02.06р. постановив судове рішення за правилами ЦПК України, тобто застосувавши при розгляді справи процесуальний закон, який не підлягав застосуванню.
Згідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження в справі закриттю з роз'ясненням позивачу права звернутись до суду із позовом в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 205 ч.1 п. 1, 307 ч. 1 п. 4, ч.1 ст. 310, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області, Державної судової адміністрації України задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21.02.2006 року - скасувати із закриттям провадження по справі в порядку цивільного судочинства.
Роз"яснити позивачу право на звернення до суду із позовом в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного суду України.