КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.04.2007 № 17/481
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Розваляєвої Т.С.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
За участю представників:
від позивача - Журавльова Н. В.,
від відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.12.2006
у справі № 17/481 (Хілінська В.В.)
за позовом Державне комунальне підприємство кінотеатр "Лейпциг"
до Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
про виселення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2006р. у справі № 17/481 позов Державного комунального підприємства кінотеатр “Лейпціг” до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1про виселення задоволено повністю.
Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішення, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив спірне рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, зазначивши, що спірне рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими; на підставі рішення Київської міської ради між позивачем і відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна № 300/16; 14.07.2006р. відповідач звернувся до позивача з проханням надати згоду на продовження договору оренди, строк дії якого закінчувався 30.09.2006р.; листом № 77 від 31.07.2006р. позивач повідомив про дострокове розірвання договору оренди, мотивуючи своє рішення недотриманням відповідачем вимог чинного законодавства; за таких обставин відповідач звернувся до Головного управління культури та мистецтв Київської міської державної адміністрації з заявою про надання дозволу на продовження дії договору оренди; 03.11.2006р. Головне управління культури і мистецтв звернулось з заявою до начальника Головного управління комунальної власності, в якій повідомило, що не заперечує проти продовження строку дії спірного договору оренди на 1 рік; суд першої інстанції не залучив до участі у справі Київську міську раду, яка відповідно до чинного законодавства здійснює управління спірним майном.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 30.09.2003р. між Державним комунальним підприємством - кінотеатр “Лейпціг” (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1(орендар) укладено договір № 300/16, відповідно до п. п. 1.1., 2.4., 5.4., 6.7., 9.1., 9.5. якого орендодавець на підставі рішення Київради від 25.09.2003р. № 49/923 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення, далі - об'єкт оренди, за адресою: АДРЕСА_1, - для розміщення офісу, складу та кафе-бару з реалізацією горілчаних виробів; об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Державного комунального підприємства „Кінотеатр “Лейпціг”, який є орендодавцем; орендар після закінчення терміну дії цього договору має переважне право за інших рівних умов на продовження дії договору за умови належного виконання своїх обов'язків за цим договором. Дозвіл на продовження договору надає Київрада; при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду; цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє із 30.09.2003р. до 30.09.2006р.; договір припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем; банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди.
11.10.2006р. Державне комунальне підприємство „Кінотеатр “Лейпціг” звернулось з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1про виселення з орендованого приміщення, зазначивши, що відповідачем не виконувались істотні умови спірного договору оренди; відповідач ігнорує письмові звернення позивача щодо порушення ним умов договору оренди; строк дії договору закінчився і пролонгований не був в зв'язку з необхідністю використання позивачем займаних відповідачем приміщеннях для власних потреб; відповідач був повідомлений про закінчення строку дії договору, але звільняти займані приміщення відмовляється.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити в задоволені позову, вказуючи на те, що ним належним чином виконувались всі зобов'язання за договором № 300/16; відповідач звертався до позивача з проханням-пропозицією про продовження строку договору оренди спірних приміщень, на що останній відповів необґрунтованою відмовою; дії позивача порушують ч. 3 ст. 17 ЗУ “Про оренду державного і комунального майна” та п. 4 інвестиційної угоди № 2 від 04.06.2003р. (додаток до договору оренди № 300/16 від 30.09.2003р.), відповідно до якого відповідач гарантував продовжувати договір оренди у разі його закінчення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2006р. у справі № 17/481 позов Державного комунального підприємства „Кінотеатр “Лейпциг” до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1про виселення задоволено повністю.
Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Частиною 2 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” термін договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Листом № 93 від 20.09.2006р. позивач повідомив відповідача, що договір оренди нерухомого майна № 300/16 від 30.09.2003р. припиняє свою дію 30.09.2006р. і запропонував останньому звільнити до 30.09.2006р. орендовані приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 271,5 кв. м.
Доказом направлення зазначеного листа на адресу відповідача є повідомлення про вручення поштового відправлення та опис вкладення поштового відправлення, завірені копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 47).
Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Таким чином апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення по АДРЕСА_1
Відповідач зазначає, що має переважне право на продовження договору оренди, при цьому посилається на ч. 3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Проте такі доводи відповідача не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.
Згідно із ч. 3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право за інших рівних умов на продовження договору оренди на новий термін.
Отже у вирішенні відповідного спору слід виходити, зокрема, з того, що належне виконання орендарем договору оренди презюмується, якщо орендодавцем не буде доведено інше. Водночас якщо не буде подано доказів того, що орендодавець уклав чи укладає договір оренди з іншою особою, а натомість буде встановлено, що він має намір використовувати майно для власних потреб, то підстави для задоволення позову про спонукання до продовження дії договору оренди відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем систематично порушувались умови спірного договору, а саме: порушуючи п. 3.6. договору, відповідач несвоєчасно сплачував орендну плату, що підтверджується актами звіряння взаєморозрахунків за 2003р., за 2004р., за січень-квітень 2005р., а також численними зверненнями позивача до відповідача з вимогою сплатити заборгованість (а. с. 35-37) та листами відповідача, якими він гарантував погашення заборгованості в майбутньому (а. с. 127-130).
Відповідачем порушено п. 4.5. договору щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта оренди, що підтверджується листом Головного управління МНС України в м. Києві № 16/1/вх 6221 від 30.10.2006р., в якому зазначено, що перевіркою протипожежного стану кафе за адресою АДРЕСА_1виявлено ряд порушень вимог пожежної безпеки. За результатами перевірки ОСОБА_1. вручено припис державного пожежного нагляду щодо усунення виявлених порушень правил пожежної безпеки.
В порушення вимог п. 4.3. договору, відповідачем неналежно виконувались обов'язки щодо санітарного утримання об'єкту оренди. Як вбачається з листа санітарно-епідеміологічної станції Святошинського району м. Києва № 3546 від 19.09.2006р. останнім було проведено дослідження повітря та мікроклімату приміщення кафе-бару СПД ОСОБА_1 та в приміщеннях ДКП „Кінотеатру “Лейпциг” за адресою АДРЕСА_1 В ході дослідження були виявлені перевищення оптимальних параметрів відносної вологості, на підставі чого СПД ОСОБА_1. направлено припис головного державного санітарного лікаря Святошинського району м. Києва від 13.09.2006р. № 190 щодо проведення заходів по забезпеченню ефективної роботи вентиляційної системи приміщень кафе.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем неналежно виконувались умови договору № 300/16 від 30.09.2003р.
Крім того, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач уклав або має намір укласти договір оренди спірних приміщень з іншою особою. Натомість в своїх поясненнях позивач зазначає, що ці приміщення необхідні йому для здійснення основної профільної діяльності для нормального виробничого процесу пов'язаного з кіноплануванням та кінопоказом.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (в редакції на день укладання спірного договору оренди) істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди; термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі можуть бути передбачені й інші умови.
Такою додатковою істотною умовою, яка передбачена ч. 3 ст. 10 вищевказаного Закону, є п. 9.3. спірного договору, відповідно до якого після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.
Як вбачається по даній справі, рішення Київради про продовження дії договору оренди № 300/16 від 30.09.2003р. на день закінчення цього договору не прийнято, тому відповідно до п. 7.5. спірного договору об'єкт оренди повинен бути повернутий орендодавцю.
Інші доводи відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків, викладених у спірному рішенні господарського суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що спірне рішення місцевого господарського суду винесено з врахуванням фактичних обставин справи та відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 96, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2006р. у справі № 17/481 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя Розваляєва Т.С.
Судді Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
16.04.07 (відправлено)