Справа №22ц - 4851 2006 рік
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Дніпропетровської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про часткове задоволення апеляційної скарги
та зміну рішення суду першої інстанції,
м. Дніпропетровськ 10 серпня 2006 року
Судова колегія
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі:
судді-головуючої - ПРИХОДЧЕНКО А.П.
суддів - ЧУБУКОВА О.П.
- ГОКОВА П.В. при секретарі - АГАПОВІЙ В.Г. та за участю:
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
в м. Тернівка Дніпропетровської області
на рішення
Тернівського міського суду Дніпропетровської області
від 02 червня 2006 року
по цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка
Дніпропетровської області
про стягнення страхової виплати на відшкодування моральної
шкоди, заподіяної наслідками нещасного випадку на виробництві, -
Справа №22ц-4851/30 Суддя-головуючий
Категорія: 21 У суді першої інстанції
ТКАЧЕНКО Н.Ю. Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції
ЧУБУКОВ О.П.
В С T A H О В И Л А:
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2006 року задоволено частково: на суму 56000 (п'ятдесят шість тисяч)гривень, - позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в м. Тернівка Дніпропетровської області про стягнення на його користь за рахунок відповідача відшкодування завданої йому наслідками травми, одержаної на виробництві, моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції як безпідставного, посилаючись на те, що Законом України „Про бюджет 2006 року" призупинена дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, а 'також через відхилення його клопотання щодо проведення судово-медичної експертизи для встановлення підстав про наявність факту спричинення позивачу в результаті трудового каліцтва ще й моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, який просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні з слідуючих підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, на своєму робочому місці, в результаті нещасного випадку, зв'язаного з виробництвом, одержав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та гематоми в тіменній області голови.
За висновком МСЕК (медико-соціальної експертної комісії) від 22 грудня 2004 року, після тривалого лікування, у позивача встановлено 80% стійкої втрати професійної працездатності безстроково і його визнано інвалідом другої групи по трудовому каліцтву.
Та окрім доведеності і обгрунтованості втрати позивачем значної частки професійної працездатності та визнання його інвалідом праці, суд першої інстанції, вважає судова колегія, дійшов обгрунтованого висновку, що він також зазнає і моральних страждань від наслідків скоєного з ним нещасного випадку на виробництві: постійно відчуває психологічні та фізичні наслідки цієї травми, стан його здоров"я залишається незадовільним, він втратив впевненість у своєму майбутньому, відчуває депресивний стан, все це супроводжується почуттями безпорадності та неповноцінності. Вказані обставини обґрунтовано визнані як наявні і як такі, що об'єктивно обумовлюють необхідність для ОСОБА_1 зовсім по іншому організовувати своє повсякденне життя, та по іншому, при певних, негативних для нього фізичних та психотравмуючих обставинах, пристосовуватись до нього, а це
все безумовно тягне за собою для нього окрім фізичних, також і моральні страждання.
За таких обставин, згідно ст.ст.1,6,21,28 і 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача про разове грошове відшкодування за рахунок відповідача завданої йому наслідками професійного захворювання моральної шкоди, цілком обґрунтовано.
В той же час, відносно розміру цього разового грошового відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу ОСОБА_1 наслідками скоєного з ним нещасного випадку на виробництві, суд першої інстанції визначив його без достатньо повного та всебічного на те урахування характеру та обсягу страждань останнього, втрати ним значної частки професійної працездатності та загального стану його здоров"я, а тому, виходячи із засад об'єктивності та справедливості судового рішення з цього питання, судова колегія вважає, що він, цей розмір відшкодування, повинен бути зменшеним до межі його розумності та виваженості.
Доводи апелянта про те, що суд не вирішив питання про наявність факту заподіяння моральної шкоди ушкодженням здоров'я, підтвердженого висновком медичного закладу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд, відповідно до п.п.З,5 і 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2995 року за №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вказав у своєму рішенні в чому він вбачає спричинення позивачеві моральної шкоди наслідками скоєного з ким нещасного випадку на виробництві.
Окрім того, медичний висновок про встановлення факту наявності моральної шкоди не є єдиним доказом факту спричинення позивачу моральної шкоди саме наслідками одержаної ним на виробництві травми.
Посилання апелянта в своїй скарзі на те, що ч.З ст.34 зазначеного вище Закону призупинена на період 2006 року
статтею 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" і тому у Фонда обов'язку щодо відшкодування моральної шкоди по заяві позивача немає, судова колегія вважає безпідставними, тому що таке право у позивача виникло до набрання цим законом чинності і зберігається за ним безперервно і до цього часу у відповідності до положень ст. 22 Конституції України, згідно яких при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів, звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод людини і громадянина не допускається.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.303,307, 309 і 314 УПК України, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2006 року змінити: стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 в рахунок страхової виплати за моральну шкоду 46000 (сорок шість тисяч)гривень.
В решті в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж моменту може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.