Справа №22ц - 4852 2006 рік
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Дніпропетровської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про часткове задоволення апеляційної скарги
та зміну рішення суду першої інстанції
м. Дніпропетровськ 10 серпня 2006 року
Судова колегія
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі:
судді-головуючої - ПРИХОДЧЕНКО А.П.
суддів - ЧУБУКОВА О.П.
- ГОКОВА П.В. при секретарі - АГАВОВІЙ В.Г. та за участю:
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
України в м. Тернівка Дніпропетровської області
на рішення
Тернівського міського суду Дніпропетровської області
від 02 червня 2006 року
по цивільній справі
за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійних захворювань в м. Тернівка
Дніпропетровської області
про стягнення страхової виплати на відшкодування моральної
шкоди, заподіяної наслідками професійного захворювання, -
Справа №22ц-4852/30 Суддя-головуючий
Категорія: 21 у суді першої інстанції
ТКАЧЕНКО Н.Ю. Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції ЧУБУКОВ О.П.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2006 року задоволено частково: в розмірі 45500 (сорок п'ять тисяч п'ятсот )гривень, - позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка Дніпропетровської області про стягнення на його користь за рахунок відповідача відшкодування завданої йому, в наслідок професійного захворювання, моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції як безпідставного, посилаючись на те, що Законом України „Про бюджет 2006 року" призупинена дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, а також через відхилення його клопотання щодо проведення судово-медичної експертизи для встановлення підстав про наявність факту спричинення позивачу в результаті трудового каліцтва ще й моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, який просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні з слідуючих підстав.
Судом першої інстанції встановлено що ОСОБА_1, працюючи підземним гірничим робітником, набув професійне захворювання у вигляді шийної та попереково-крижової радикулопатії з вираженим порушенням біомеханіки хребта та зі стійким больовим синдромом, нейродистрофії у вигляді дефартрозу ліктьових, колінних суглобів та суглобів кісток, плечелопаткового та ліктьового париартрозів НФС першого-другого ступеня, нейро-сенсорної туговухості першого ступеня.
За висновком МСЕК (медико-соціальної експертної комісії) від 25 вересня 2002 року, після тривалого лікування, у позивача встановлено 65% стійкої втрати професійної працездатності безстроково і його визнано інвалідом третьої групи.
Але окрім доведеності втрати позивачем значної частки професійної працездатності, суд першої інстанції, вважає судова колегія, дійшов обгрунтованого висновку, що він також зазнає і моральних страждань від наслідків набутого ним на виробництві професійного захворювання: постійно відчуває психологічні та фізичні наслідки цієї травми, стан його здоров"я залишається незадовільним, він втратив впевненість у своєму майбутньому, відчуває депресивний стан, все це супроводжується почуттями безпорадності та неповноцінності. Вказані обставини обґрунтовано визнані як наявні і як такі, що об'єктивно обумовлюють необхідність для ОСОБА_1 зовсім по іншому організовувати своє повсякденне життя, та по іншому, при певних, негативних для нього фізичних та психотравмуючих обставинах, пристосовуватись до нього, а це все безумовно тягне за собою для нього окрім фізичних, також і. моральні страждання.
За таких обставин, згідно ст.ст.1,6,21,28 і 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача про разове грошове відшкодування за рахунок відповідача завданої йому наслідками професійного захворювання моральної шкоди, цілком обгрунтовано.
В той же час, відносно розміру цього разового грошового відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу ОСОБА_1 наслідками набутого ним на виробництві професійного захворювання, суд першої інстанції визначив його без достатньо повного та всебічного на те врахування характеру та обсягу страждань останнього, втрати ним значної частки професійної працездатності та загального стану його здоров"я, а тому, виходячи із засад об'єктивності та справедливості прийняття судового рішення з цього питання, судова колегія вважає, що він, цей розмір відшкодування, повинен бути Зменшений до межі його розумності та виваженості.
Доводи апелянта про те, що суд не вирішив питання про наявність факту заподіяння моральної шкоди ушкодженням здоров' я, підтвердженого висновком медичного закладу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд, відповідно до п.п.З,5 і 9 постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2995 року за №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вказав у своєму рішенні в чому він вбачає спричинення позивачу моральної шкоди наслідками набутого ним професійного захворювання. Окрім того, медичний висновок про встановлення факту наявності моральної шкоди не є єдиним доказом факту спричинення позивачу моральної шкоди саме наслідками здобутого ним на виробництві професіонального захворювання.
Посилання апелянта в своїй скарзі на те, що дія ч.З ст.34 зазначеного вище Закону призупинена на період 2006 року статтею 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" і тому у Фонда обов'язку щодо відшкодування моральної шкоди по заяві позивача немає, судова колегія вважає безпідставними, тому що таке право у позивача виникло до набрання цим законом чинності і до цього часу безперервно зберігається за ним у відповідності до положень ст. 22 Конституції України, згідно з якими при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів, звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод людини і громадянина не допускається.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.303,307,309 і
314 УПК України, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2006 - року змінити: стягнути з Відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 в рахунок страхової виплати за моральну шкоду 35000 (тридцять п'ять тисяч)гривень.
В решті в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж моменту може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.