Справа №22ц- 4853 2006 рік
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Дніпропетровської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про задоволення апеляційної скарги
скасування рішення суду першої інстанції
м. Дніпропетровськ 10 серпня 2006 року
Судова колегія
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі:
судді-головуючої - ПРИХОДЧЕНКО А.П.
СУДДІВ - ЧУБУКОВА О.П.
- ГОКОВА П.В. при секретарі - АГАПОВІЙ В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
в м. Тернівка Дніпропетровської області
на рішення
Тернівського міського суду Дніпропетровської області
від 28 квітня 2006 року
по цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до Відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка
Дніпропетровської області
про стягнення страхової виплати на відшкодування моральної
шкоди, заподіяної наслідками професійного захворювання, -
Справа №22ц-4851/30 Суддя-головуючий
Категорія: 21 у суді першої інстанції
ТКАЧЕНКО Н.Ю.
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції ЧУБУКОВ О.П.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2006 року задоволено частково: на суму 56000 (п'ятдесят шість тисяч)гривень, - позов ОСОБА_1 до
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в м. Тернівка Дніпропетровської області про стягнення на його користь за рахунок відповідача відшкодування наслідками набутого на виробництві професійного захворювання, моральної шкоди.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підприємстві та професійних захворювань України в м. Тернівка Дніпропетровської області, не заперечуючи проти факту ушкодження здоров'я ОСОБА_1 через тривалу працю в тяжких умовах, просить рішення суду змінити і відмовити йому в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд, на їх погляд, неправильно застосував норми матеріального права щодо наявності факту спричинення моральної шкоди.
Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду
першої інстанції У межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції позивачем, колегія суддів вважає, що скарга є оОгрунтованною і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у сумі 45500грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я позивачу слід виплатити моральну шкоду у розмірі 65% від максимально передбаченого ч.З ст.34 Закону України "Про загально-обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Як вбачається зі справи, згідно з довідкою МСЕК від 15 серпня 1995 року ОСОБА_1 безстроково встановлено втрату 65% професійної працездатності і його визнано інвалідом третьої групи.
Поклавши обов'язок по відшкодуванню спричиненої позивачу моральної шкоди на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підприємстві та професійних захворювань України, суд першої інстанції не врахував, що правовідносини, на підставі яких виникли вимоги про стягнення моральної шкоди, мали місце до набрання чинності Законом України від 23 вересня 1999 року за N1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Окрім того, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що на момент ушкодження здоров'я ОСОБА_1 діяли "Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, запо-діяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року за № 472, у відповідності з якими здійснювалося відшкодування шкоди внаслідок ушкодження здово'я, але відшкодування поряд з цим моральної шкоди цими „Правилами..." не передбачалось.
Тому посилання суду першої інстанції на вимоги ст.34 Закону України від 23 вересня 1999 року за N'1105 XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 є безпідставними.
У зв'язку з викладеним рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню за неправильним застосуванням норм матеріального права.
Оскільки обставини по справі досліджені у повному обсязі, колегія суддів вважає необхідним постановити нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підприємстві та професійних захворювань України в м. Тернівка Дніпропетровської області про стягнення страхової виплати за моральну шкоду.
З урахуванням викладеного і керуючись ст.ст.307, 309, 314 , 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підприємстві та професійних захворювань України в м. Тернівка Дніпропетровської області - задовольнити.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2006 року - скасувати.
В позові ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального, страхування від нещасних випадків на підприємстві та професійних захворювань України в м. Тернівка Дніпропетровської області про стягнення страхової виплати за моральну шкоду - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж моменту може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.