справа №  1-113/11

В И Р О К

     І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

  27.09.2011   

    Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючого                                                  - судді Березовського О.Д.,

за участі секретаря                                        - Марченко Т.А.,

з участю прокурора                                                  - Червонюка В.М.,

захисника –адвоката                               - ОСОБА_1,

законного представника потерпілої           - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня кримінальну справу по обвинуваченню :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Городня Чернігівської області, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, розлученого, не працюючого, раніше судимого :

- 24.04.1990 року вироком Городнянського районного суду Чернігівської області за ст. 140 ч. 1, ст. 140 ч. 3 , ст. 42  КК України ( в редакції 1960 року ) до 2 років позбавлення волі з з конфіскацією майна;

- 01.07.1992 року вироком Городнянського районного суду Чернігівської області за ст. 140 ч. 3 КК України ( в редакції 1960 року ) до 2 років позбавлення волі;

- 27.09.1994 року вироком Городнянського районного суду Чернігівської області за ст. 140 ч. 2 КК України ( в редакції 1960 року ) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 12.04.1996 року вироком Городнянського районного суду Чернігівської області за ст. 140 ч. 3, ст. 42 ч.3  КК України ( в редакції 1960 року ) до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 10.07.1998 року вироком Городнянського районного суду Чернігівської області за ст. 140 ч. 3 КК України ( в редакції 1960 року ) до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 29.07.2002 року вироком Городнянського районного суду Чернігівської області за ст. 185 ч. 3, ст. 186 ч. 3, ст. 358 ч. 3,Ю ст. 70 КК України ( в редакції 2001 року ) до 5 років позбавлення волі;

- 15.04.2008 року вироком Городнянського районного суду Чернігівської області за ст. 185 ч. 3, 309 ч. 1, ст. 70 ч. 1 КК України ( в редакції 2001 року ) до 3 років позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 09.03.2011 року по відбуттю строку покарання, проживаючого за адресою : АДРЕСА_1,

          у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 153, ч. 4 ст. 152, ст. 395 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

08 червня 2011 року, близько 08 години 30 хвилин, ОСОБА_3, перебуваючи в лісосмузі між с. Хрипівка Городнянського району Чернігівської області та м. Городня, підійшов до малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка в цей час рухалась в напрямку м. Городня, де застосовуючи  фізичне насильство, яке виразилось в здавлюванні шиї руками та закриванні роту, завів останню в лісовий масив, який розташований поруч, та погрожуючи фізичною розправою, всупереч бажанню потерпілої, вступив з нею в статеві зносини неприроднім способом ( шляхом орогенітального, аногенітального контакту ) та природнім способом.

Крім цього, згідно з постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 січня  2011 року ОСОБА_3, мешканцю АДРЕСА_1, було встановлено адміністративний нагляд терміном на 12 місяців, та встановлені такі обмеження : заборонити виходити з будинку за місцем проживання в період часу з 21 години до 05 години наступного дня; заборонити  без дозволу начальника внутрішніх справ   виїжджати за межі  міста постійного проживання; зобов’язати з’являтися на реєстрацію до органу внутрішніх справ 28 числа кожного місяця за місцем проживання. ОСОБА_3 знаходячись під адміністративним наглядом 8 червня 2011 року скоїв тяжкий злочин та самовільно залишив місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду і до 15 червня 2011 року перебував в розшуку.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у пред’явленому йому обвинуваченні по ч. 3 ст. 153, ч. 4 ст. 152, ст. 395 КК України визнав повністю, у вчиненому покаявся, від дачі свідчень в суді відмовився. Пред’явлений законним представником потерпілої ОСОБА_2 цивільний позов про стягнення з нього та її користь моральної шкоди в розмірі 50000 грн. визнав в повному обсязі та погодився відшкодувати завдану злочином моральну шкоду. Будучи допитаним на досудову слідстві в якості обвинуваченого за ч. 4 ст. 152 КК України, показання якого оголошено та досліджено у судовому засіданні, ОСОБА_3 по суті пред’явлено обвинувачення пояснив, що 08.06.2011 року, близько 8 години 30 хвилин, він йшов в с. Хрипівка Городнянського району до свого знайомого ОСОБА_5. Він йшов пішки полем, а паралельно даній дорозі була ще одна дорога, яка розташовувалась поруч біля лісу. Дійшовши до середини дороги, він побачив як йому на зустріч іншою дорогою йшла дівчинка. Так як він перебував у стані алкогольного сп’яніння, то у нього виникла мета її зґвалтувати. Він вийшов на дорогу та став йти слідом за дівчинкою, побачивши його дівчинка почала йти швидше, а коли він також почав йти за нею швидше, то дівчинка зупинилась. Він підійшов до неї і дівчинка спитала у нього, що він від неї хоче. Він відповів, що нічого. Тоді вона сказала, щоб він йшов вперед і вона його пропускає Він спитав у неї чому вона його боїться. Після цього він взяв її лівою рукою за шию спереду, а правою рукою закрив рота та почав заводити в ліс. Коли він заводив дівчину в ліс, то не погрожував фізичною розправою. Вони зайшли в ліс десь на відстань 50 метрів від дороги. Він обіцяв дівчинці, що нічого поганого їй не зробить. Вже в лісі, коли він відпустив дівчинку, то вона спитала в нього чи не вб’є він її і він відповів, що не вб’є. Потім він запропонував їй зайнятись сексом не природнім способом і дівчинка погодилась. Він поставив її на коліна та почав здійснювати з нею статевий акт не природнім способом шляхом орогенітального контакту. Це продовжувалось не довго, так як дівчинка сказала, що їй не добре і що її нудить. Тоді він сказав, що вони будуть займатися сексом природнім способом. Ставши на коліна, він зняв з дівчинки весь одяг, розстелив свою спортивну кофту та поклав дівчинку на неї. Потім він ліг на неї зверху та почав ґвалтувати дівчину. Вона не кричала і не виривалась, навіть не плакала під час статевого акту. Під час зґвалтування дівчинка казала йому, що їй лише 12 років, але він все одно продовжив статевий акт. В ході зґвалтування він посадив дівчину на себе зверху і продовжив статевий акт. Статевий акт відбувся і відбулося сім’явиверження, але куди саме не пам’ятає. Після статевого акту вони піднялись, одяглись та розійшлись. Погроз фізичною розправою з його боку щодо розголошення факт зґвалтування по відношенню до дівчини не було. Дівчинка сама його казала, що нікому не розповість про те, що сталося, навіть сказала, що якщо вона розповість, то щоб він її вбив. Він відповів, що йому цього не потрібно. Дівчинка пішла тією ж дорогою в напрямку м. Городні, а він пішов до себе додому. Вдома він перевдягнувся і пішов в місто, де пробув протягом дня, а на ніч пішов на аеродром, де переночував в розбудованому будинку. Наступного дня, зранку, він поїхав до м. Чернігів, де пробув кілька днів, а потім знову повернувся в м. Городня. Того дня, коли він зґвалтував дівчинку, він був одягнений в чорний спортивний костюм з двома білими лампасами на рукавах і одним білим лампасом на спортивних штанах, а також на голові у нього була бейзболка чорного кольору. Вказав, що після того як він перевдягнувся та йшов у місто, то випадково зустрів ту дівчину, яку зґвалтував. Наміру її переслідувати у нього не було, він навіть намагався втекти від неї. Після пред’явлення остаточного обвинувачення по ч. 3 ст. 153, ч. 4 ст. 152, ст. 395 КК України, ОСОБА_3 відмовився від дачі свідчень на підставі ст. 63 Конституції   України. У судовому засіданні після оголошення свідчень, даних на досудовому слідстві при допиті в якості обвинуваченого за ч. 4 ст. 152 КК україни, ОСОБА_3 вказав, що ці свої свідчення він підтверджує. Відповідаючи на запитання учасників процесу вказав, що він не може пояснити як так сталось, що він зґвалтував дівчинку. Все сталось спонтанно, він був з похмілля, а тому не може сказати точно чи вступав він з дівчинкою в статеві зносини неприроднім способом шляхом аногенітального контакту. Знаючи себе, він виключає можливість вступу з дівчинкою в статеві зносини неприроднім способом шляхом аногенітального контакту. Разом з тим, сказати категорично, що аногеніального контакту не було він не може, оскільки не пам’ятає всіх обставин зґвалтування. Крім того, що він силою затягнув дівчину до лісу, ніякого іншого фізичного насильства він до неї не застосовував і не погрожував їй. Про встановлений відносно нього адміністративний нагляд він знав, виїхав з м. Городні, оскільки зрозумів, що сталось і що на нього чекає.

Допитана на досудовому слідстві в якості потерпілої малолітня ОСОБА_4 ( а.с. 110-111 ), показання якої було оголошено та досліджено в судовому засіданні, показала, що вона проживає в с. Хрипівка Городнянського району разом з матір’ю ОСОБА_6, батьком ОСОБА_7 та сестрою ОСОБА_8, 2005 р. н.. Після закінчення 7 класів Городнянської районної гімназії, вона стала ходити до дошкільного оздоровчого табору. Оскільки після закінчення навчального процесу, шкільний автобус перестав возити учнів до школи, то в табір вона добиралась пішки, а інколи їздила на велосипеді. 08 червня 2011 року, о 07 годині 50 хвилин, вона вийшла з дому і пішла польовою дорогою в гімназію. Пройшовши десь половину дороги, вона обернулась назад і побачила чоловіка, який йшов уже слідом за нею. Побачивши чоловіка, вона прискорила свій крок, і стала швидше йти, але чоловік також прискорив свій крок. Тоді вона вирішила зупинитись та пропустити його вперед. На її пропозицію пропустити його вперед чоловік сказав, що хоче йти з нею, а коли вона відповіла йому відмовою, той чоловік однією рукою, а саме лівою, здавив їй шию спереду, а правою закрив рота та почав тягти в лісосмугу. Коли вона намагалась вириватись та кричати, то той чоловік сказав їй, що якщо вона хоче зберегти своє життя, то повинна йти разом з ним та мовчати. Він завів її в глибину «Хрипівського лісу», десь на відстані 100 метрів від дороги, і лише потім звільнив її шию та рот. Потім він поставив її на коліна і сам почав роздягатись. Він зняв з себе штани та нижню білизну. Чоловік був вдягнений в чорні штани, зверху на ньому була вдягнена спортивна майстерка чорного кольору з білими лампасами на рукавах по дві на кожній, під нею було голе тіло. Знявши з себе штани та нижню білизну, він наказав їй вступити  з ним в статевий зв’язок неприроднім способом ( шляхом орогенітального контакту). Вона  робила те, що наказував їй чоловік. Потім їй стало недобре, і вона різко відвернулась, а потім сказала, що їй зле. Тоді чоловік також став на коліна поруч та почав її роздягати. Коли він її роздягав, то вона весь час плакала. Роздягнувши її догола, він зняв з себе свою спортивну кофту та постелив її на землю, а потім штовхнув її на неї. Вона впала обличчям догори. Коли чоловік почав лягати на неї, то вона почала прохати його не чіпати її так як вона ще маленька і їй лише 12 років. Тоді він сказав, що по ній не видно, що їй 12 років. Після цього він ліг на нею зверху та почав спочатку цілувати, а потім вступив в статеві зносини. Внизу живота у неї відразу заболіло і було весь час боляче. Коли він її ґвалтував, то запитував, чи добре їй з ним, і відразу попередив, якщо вона відповість йому, що не добре, то він її вб’є. Вона відповіла, що добре, і знову почала прохати, щоб він її відпустив. Він сказав, щоб вона зачекала і продовжив свій статевий акт, а потім наказав їй сісти на нього зверху. Чоловік ліг на спину і силоміць посадив її зверху на себе та продовжив статевий акт. Їй було боляче і вона намагалась злізти з нього, але він тримав її силоміць. Статевий акт мабуть продовжувався 5-10 хвилин в цілому, вона точно сказати не може. Від болі їй стало не добре і вона ледь не втратила там свідомість. Що відбувалось далі вона пам’ятає як в тумані. Після закінчення статевого акту чоловік допоміг їй підвестись на ноги. Потім вона взяла свій одяг та швидко одяглась, чоловік також одягнувся та пригрозив їй, щоб вона нікому про цей випадок не розповідала, а то він її знайде та переріже горло. Піднявши з землі свій мобільний телефон вона побачила, що годинник на телефоні показував 08 годину 59 хвилин. Так як той чоловік пішов в напрямку с. Хрипівка, то вона вирішила не повертатись в село і піти відразу до школи. По дорозі вона зателефонувала своїй однокласниці ОСОБА_9 і та разом з ОСОБА_10 зустріли її вже на «Пушках». Дівчатам вона розповіла лише те, що на неї напав чоловік і хотів задушити. Потім вона зателефонувала матері і сказала їй, що на неї напали, але також не розповідала правди, бо дівчата були поруч. Потім разом з ОСОБА_9 вона пішла до неї додому, щоб переодягтись, бо її одяг був забруднений. Коли вони повертались назад до гімназії, то по вул. Чумака, 14 вона побачила того чоловіка, який її зґвалтував. Вона перелякалась, вони пішли іншою дорогою, але знову побачили того чоловіка. Вони звернулись до вітчима їх однокласниці дядька ОСОБА_19, який проживав неподалік, з проханням провести їх до гімназії, так як їх переслідує  незнайомий чоловік. Коли дядько ОСОБА_19 проводив їх до гімназії, то того чоловіка вже не було. В школі своїй родичці ОСОБА_11 вона розповіла всю правду. Потім під’їхала її бабуся ОСОБА_12 та забрала її до себе на базар, де працювала. Бабусі вона також все розповіла, що сталось. Тоді бабуся зателефонувала її батькові та все розповіла і сказала, щоб він терміново приїхав, так як вони з бабусею йдуть до міліції.  Дочекавшись батька вони пішли до міліції.

Допитана в судовому засіданні як законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_6 показала, що є матір’ю малолітньої ОСОБА_4. Після закінчення 7 класів Городнянської районної гімназії донька ходила до пришкільного літнього табору, який знаходився при гімназії. До літнього табору донька добиралась сама, оскільки шкільний автобус після закінчення навчання уже не розвозив дітей, можливості водити кожного дня ОСОБА_4 до гімназії вона не мала так як сидить вдома з меншою донькою, а чоловік працює. 08.06.2011 року вона, чоловік та менша донька були вдома, а ОСОБА_4 о 07 годині 50 хвилин пішла до гімназії. Десь близько 9 години ОСОБА_4 зателефонувала їй на мобільний телефон та повідомила, що на неї напав якийсь чоловік. Коли донька говорила, то плакала в трубку. Також ОСОБА_4 сказала, що добре запам’ятала цього чоловіка. ОСОБА_4 сказала, що зараз вона знаходиться в школі і збирається йти до подруги ОСОБА_9 перевдягнутись, так як у неї брудний одяг. Більше донька нічого не пояснювала. Вона сказала доньці перевдягнутися і чекати в школі бабусю. Чоловік одразу зателефонував своїй матері та сказав забрати онуку зі школи. Через деякий час зателефонувала свекруха ОСОБА_12 і сказала, що треба йти в міліцію, так як ОСОБА_4 зґвалтував якийсь чоловік. Чоловік разом зі своїм братом поїхали на автомобілі в м. Городню та зустрілись з ОСОБА_4 вже в міліції. Вона залишила меншу доньку на сусідів та зустрілась з ОСОБА_4 вже біля лісу, де міліція проводила огляд місця злочину. Потім вони вдвох з ОСОБА_4 поїхали на судово-медичну експертизу. Вказала, що все, що їй розповідала ОСОБА_4 щодо обставин вчиненого злочину відображено в свідченнях доньки при її допиті в якості потерпілої в ході досудового слідства. Заявлений цивільний позов підтримує у повному обсязі і просить його задовольнити. Розмір визначеної моральної шкоди в сумі 50000 грн. обґрунтовує тим, що у її малолітньої доньки після вчиненого щодо неї злочину психологічна травма, дитина стала знервована, може розстроїтись і плакати без причини, вони купували їй заспокійливі ліки та снодійне, так як донька не могла спати вночі. Донька боїться йти до школи, життя дитини змінилось, ОСОБА_4 спочатку взагалі боялась виходити з двору, зараз з донькою працює психолог.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 показав, що 08.06.2011 року його донька ОСОБА_4 пішла до гімназії. Десь о 9 години 10 хвилин ОСОБА_4 зателефонувала дружині  на мобільний телефон та повідомила, що на неї напав якийсь чоловік та душив її, але вона втекла. Після цього він відразу зателефонував на мобільний телефон своїй матері ОСОБА_12 та попрохав її, щоб вона забрала ОСОБА_4 з гімназії і сказав, що на її напав якийсь чоловік. Також він сказав, що зараз збирається і буде їхати до них. Після цього він  передзвонив своєму братові ОСОБА_2 та попрохав, щоб той відвіз його терміново в м. Городня. Коли він їхав в м. Городню, то йому на мобільний телефон зателефонувала мати та повідомила, що ОСОБА_4 зґвалтував якийсь чоловік. Він сказав матері щоб вона вела ОСОБА_4 до міліції, куди він зараз буде їхати. Вже від матері та ОСОБА_4 він дізнався, що зранку, коли ОСОБА_4 йшла в гімназію, то по дорозі на неї напав чоловік, який схопив однією рукою за шию, а іншою закрив рот, затягнув у «Хрипівський ліс»та зґвалтував її як природнім так і не природнім способом. Також ОСОБА_4 розповідала, що той чоловік пригрозив їй фізичною розправою, а саме сказав, що переріже їй горло, якщо вона комусь розповість про даний випадок. Ґвалтівнику вона говорила, що їй лише 12 років і прохала, щоб він її відпустив і не ґвалтував, але він не відреагував на її прохання. Про даний випадок він заявив в міліцію.

          Будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 показала, що 08.06.2011 року вона торгувала на базарі розсадою, коли їй зателефонував син ОСОБА_7 та сказав, щоб вона забрала онуку ОСОБА_4  з гімназії, так як на її напали. Після розмови вона відразу поїхала до гімназії. В гімназії вона зустріла онуку ОСОБА_4 в чужому одязі. Вони вдвох пішли на базар і на її питання про те, що сталось ОСОБА_4 стала їй все розказувати. Онука сказала, що вона йшла в гімназію, а чоловік йшов в напрямку с. Хрипівка. Підійшовши до неї, незнайомий чоловік схопив її за горло, став душити та потягнув до лісу, де зґвалтував її як природнім, так і не природнім способом. ОСОБА_4 сказала, що від цього чоловіка пахло перегаром і він показував їй ножа та казав, що якщо вона комусь скаже про те, що сталось, то він її знайде і заріже. Онука також сказала, що коли її ґвалтував незнайомий чоловік, то їй стало погано і вона мало не втратила свідомість. Після зґвалтування онука додому не пішла, пояснивши, що боялась йти додому, так як чоловік би гнався за нею і знову б зґвалтував. Дізнавшись про все це, вона зателефонувала своєму сину та повідомила йому про те, що сталося з ОСОБА_4, а також сказала, що піде до міліції. З ОСОБА_4 вони пішли до міліції, де зустрілись з її сином ОСОБА_7.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 показав, що того дня, точної дати він зараз не пам’ятає, йому на мобільний телефон зателефонував брат ОСОБА_7 та попрохав відвезти його до Городнянського РВ УМВС, мотивуючи тим, що на його доньку ОСОБА_4 хтось напав. Він приїхав до нього додому, забрав його і вони разом поїхали до міліції. В міліції уже на той час знаходилась його племінниця ОСОБА_4 разом з їхньою матір’ю ОСОБА_12. Перебуваючи біля приміщення райвідділу, він дізнався від брата, що ОСОБА_4 зґвалтували. Потім на прохання брата він поїхав до с. Хрипівка та забрав дружину брата ОСОБА_6, яку підвіз до місця, де зі слів ОСОБА_4 було скоєно зґвалтування, а саме до «Хрипівського лісу», який розташований між м. Городня та с. Хрипівка, поблизу льонозаводу. Після цього він поїхав додому.

          Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 показала, що 08.06.2011 року зранку вона прийшла на роботу в Городнянську районну гімназію. Десь близько 9 години 30 хвилин, вона вийшла на ґанок і там побачила ОСОБА_4, яка доводиться їй донькою її племінниці, її виховательку з табору ОСОБА_8 та малолітніх ОСОБА_9 і ОСОБА_10. ОСОБА_4 була дуже схвильованою та заплаканою. Вона підійшла до ОСОБА_4 та стала питати в неї що трапилось, хто її образив, але дівчинка починала ще більше плакати і не могла нічого сказати. Подружки ОСОБА_4 сказали, що її налякав дядько біля «Хрипівського лісу». Вона обняла ОСОБА_4, намагалась її заспокоїти, питала у неї, що з нею робив той чоловік, та на вухо ОСОБА_4 їй сказала, що здається той чоловік її зґвалтував. Після цього вона запропонувала ОСОБА_8 викликати міліцію, але та сказала, що зараз приїдуть мати і бабуся дівчинки. ОСОБА_4 була дуже знервованою та схвильованою, а тому її відвели до приміщення гімназії. Батьки забрали ОСОБА_4 з гімназії, а вона дізналась, що ОСОБА_4 дійсно зґвалтували. Раніше вона часто спілкувалась з ОСОБА_4, а зараз дівчинка стала знервованою, дуже замкненою, вона погано спить, нервує з кожного приводу і навіть просила матір переїхати звідси жити в інше місце.

Допитана на досудовому слідстві в якості свідка ОСОБА_8 (а.с. 128-129), покази якої були оголошені у судовому засіданні, на досудовому слідстві показала, що на початку червня 2011 року вона була вихователем в пришкільному літньому таборі ,,Сузір’я'' та до табору ходила ОСОБА_4. 08.06.2011 року, о 9 годині, вона проводила ранкову перевірку і виявила, що серед дітей була відсутня ОСОБА_4. Пізніше, десь через 10-15 хвилин, до неї підійшли вихованці пришкільного літнього табору ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з проханням, щоб вона їх відпустила на деякий час, мотивуючи тим, що одній з них на мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_4, яка плакала та попрохала зустріти її. З їх слів вона зрозуміла, що ОСОБА_4 знаходилась десь неподалік від гімназії. Причину того, що ОСОБА_4 плакала дівчатка їй не пояснювали. Вона відпустила дівчат. Десь через 10-15 хвилин після цього дівчата повернулись з ОСОБА_4. У неї були заплакані очі. На запитання до ОСОБА_4, що з нею трапилось остання відповіла, що нічого. Потім ОСОБА_4 ходила з подружкою ОСОБА_9, щоб перевдягти свій брудний одяг у останньої дома. Потім до гімназії приїхала бабуся ОСОБА_4, яка хотіла забрати онуку, мотивуючи це тим, що хтось на когось напав. Дочекавшись ОСОБА_4, між бабусею та онукою виникла розмова, але так як вона стояла в стороні від них, то не зовсім чула про що вони розмовляють. Чула як ОСОБА_4 казала, що її напевно зґвалтували, а бабуся питала яким шляхом вона йшла та дівчинка казала, що повз лісок. Коли ОСОБА_4 спілкувалась з бабусею, то плакала. Тоді вона втрутилась в їх розмову, бо зрозуміла, що на дівчинку хтось напав, та порекомендувала звернутись до міліції. Бабуся забрала ОСОБА_4 і вони пішли. Пізніше зі слів дівчат, але від кого саме вона уже не пам’ятає, дізналась, що ОСОБА_4 хтось зґвалтував у лісі, коли вона йшла до школи.

Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка малолітня ОСОБА_9 показала, що зі ОСОБА_4 вона навчалась в одному класі та вони разом ходили до літнього табору. В червні 2011 року, числа точно не пам’ятає, десь о 9 годині, коли вона вже прийшла до школи, їй на мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_4, яка дуже сильно плакала і попросила зустріти її, але не пояснила, що трапилось. Разом з ОСОБА_10 вони пішли зустрічати ОСОБА_4 та зустріли її в районі парку «Пушки». ОСОБА_4 була налякана, плакала та її одяг, а саме кофта була забруднена об траву. Спочатку ОСОБА_4 пояснила їм, що по дорозі до літнього табору на неї напав якийсь чоловік, який схопив її за шию, силоміць затягнув її до лісу та погрожував, що в разі якщо вона буде кричати, то він її вб’є. Також ОСОБА_4 сказала їм, що вона вирвалась та втекла від того чоловіка. Прийшовши в школу, вони з ОСОБА_4 відпросились у виховательки сходити додому, щоб ОСОБА_4 переодяглась. Коли вони прийшли до неї додому, то вона дала ОСОБА_4 кофту і шорти. ОСОБА_4 перевдягла кофту і шорти та свій одяг забрала з собою. Коли вони йшли до школи, то по вул. Чумака зустріли чоловіка, який йшов їм на зустріч, та на якого показала ОСОБА_4 і сказала, що саме цей чоловік напав на неї. Вони вдвох втекли від нього. ОСОБА_4 потім їй сказала, що добре запам’ятала та впізнала цього чоловіка, оскільки бачила його в своєму селі і знає, що той був раніше судимий. Коли вони вже підходили до гімназії, то ОСОБА_4 почала розповідати їй, що чоловік, який напав на неї, то роздягав її. Тоді вона запитала у ОСОБА_4 чи не зґвалтував її чоловік. ОСОБА_4 їй сказала, що мабуть той чоловік її зґвалтував, але вона не впевнена в цьому, бо не знає як це робиться. Потім їй ОСОБА_4 сказала, що той чоловік її дійсно зґвалтував.

          Допитана в судовому засіданні в якості свідка малолітня ОСОБА_10 показала, що ОСОБА_4 є її однокласницею і вона разом навчаються в гімназії. У червні 2011 року, числа точно не пам’ятає, до неї підійшла ОСОБА_9 і сказала, що їй на мобільний телефонувала ОСОБА_4 і просила зустріти її. Вони разом пішли та в районі парку «Пушки»зустріли ОСОБА_4. Остання йшла заплакана, одяг її був забруднений, а саме на кофті та бриджах були видні сліди від трави. Вони спитали в ОСОБА_4 що сталось, але та спочатку не могла говорити, бо була дуже заплакана. Потім ОСОБА_4 розповіла їм, що коли вона йшла до літнього табору, то на неї напав чоловік, який схопив її за шию і потягнув до лісу, де погрожував, що якщо вона буде кричати, то він її вб’є. Той чоловік її душив, а коли чомусь відвернувся, то вона вирвалась і втекла від нього. Про те, що той чоловік її зґвалтував, ОСОБА_4 їм тоді не розповіла. Після цього вони всі разом пішли до гімназії, де ОСОБА_4 і ОСОБА_9 відпросились додому до ОСОБА_9, щоб переодягтись. Про зґвалтування ОСОБА_4 вона дізналась з засобів масової інформації.

Допитана в судовому засіданні в якості експерта ОСОБА_17, яка обіймає посаду судово-медичного експерта Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи, показала, що нею проводилось судово-медичне дослідження неповнолітньої ОСОБА_4, складався відповідний акт, а потім складався і висновок експерта. При огляді у ОСОБА_4 було виявлено порушення цілісності дівочої пліви. Також для проведення судово-імунологічного дослідження було зроблено забір матеріалів з ротової порожнини, піхви та прямої кишки ОСОБА_4. За результатами судово-медичної експертизи вмістів піхви, ротової порожнини та прямої кишки ОСОБА_4 встановлено, що в слідах на тампоні і в помарках на мазках з вмістом піхви та в слідах на тампоні з прямої кишки, знайдена сперма. Виявлення слідів сперми як в піхві, так і в прямій кишці є безумовним доказом введення статевого члена у відповідні отвори. Без введення статевого члена сперма не може самовільно з’явитись у прямій кишці. Виявлення сперми у прямій кишці ОСОБА_4 являється підтвердженням того, що з потерпілою вступали в статеві зносини неприроднім способом, тобто шляхом аногенітального контакту.

Допитаний на досудовому слідстві в якості свідка ОСОБА_18 (а.с. 164), покази якого були оголошені у судовому засіданні, на досудовому слідстві показав, що він перебуває на посаді виконуючого обов’язки начальника СДІМ Городнянського РВ УМВС України в Чернігівській області. На обліку в Городнянському РВ УМВС України в Чернігівській області з 14.03.2011 року перебував ОСОБА_3, якому згідно постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова був встановлений адміністративний нагляд строк на 12 місяців. 28.05.2011 року ОСОБА_3 не з’явився без поважних причин на реєстрацію до Городнянського РВ УМВС України в Чернігівській області, про що було складено адміністративний матеріал за ст. 187 ч. 1 КпАП України та направлено до суду. 08.06.2011 року ОСОБА_3 скоїв тяжкий злочин і зник з місця постійного проживання, та його було оголошено в розшук за скоєння тяжкого злочину.

Винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, окрім визнання своєї вини самим підсудним, підтверджується також зібраними по справі і дослідженими у судовому засіданні в повному обсязі належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами, а саме :

          - рапортом слідчого СВ Городнянського РВ УМВС про факт виявлення злочину, вчиненого ОСОБА_3 відносно потерпілої ( а.с. 8 );

- заявою ОСОБА_7 від 08.06.2011 року про вчинення злочину відносно його малолітної доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 ( а.с. 9 );

          - протоколом від 08.06.2011 року огляду місця події, а саме лісового масиву, розташованого праворуч по польовій дорозі між м. Городня та с. Хрипівка Городнянського району. При безпосередньому огляді ділянки лісового масиву, яка розташована в 150 м. від польової дороги та на відстані 1 км від с. Хрипівка, виявлено, що до даної ділянки ведуть сліди ходьби, трава прим’ята, на ділянці розміром 2х1.5 м. трава прим’ята, в деяких місцях трава вирвана, маються сліди, схожі на сліди боротьби, від цієї ділянки йде тропа в напрямку с. Хрипівка, її протяжність 70 м. ( а.с 10-12 );

- актом судово-медичного дослідження (обстеження ) ОСОБА_4 № 905 відповідно до якого встановлено, що на момент огляду ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, статевої зрілості не досягла, у неї виявлено ушкодження, які характерні при вчиненні статевого зв’язку вперше, їх давність може відповідати даті 08.06.2011 року ( а.с. 15-18 );

- висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_4 від 06.07.2011 року № 1049 відповідно до якого встановлено, що на момент огляду ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, статевої зрілості не досягла, у неї виявлено ушкодження, які характерні при вчиненні статевого зв’язку вперше, їх давність може відповідати даті 08.06.2011 року ( а.с. 21-23 );

- медичною карткою ОСОБА_4 ( а.с. 24-29 );

- висновками акту судово-медичної цитологічної експертизи від 10.06.2011 року № 118 ( а.с. 30 );

- висновками акту судово-медичної імунологічної експертизи від 17.06.2011 року № 15 ( а.с. 31-33 );

- висновками судово-медичних імунологічних експертиз від 07.07.2011 року № 151 та від 12.07.2011 року № 152( а.с. 51-55, 60-64 );

- висновком ( актом ) амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 01.07.2011 року № 371 відповідно до якого у ОСОБА_3 мали місце клінічні ознаки дисоціального розладу особистості (F 60.2 - за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду), але він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними на період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння. У ОСОБА_3 не простежувалось клінічних ознак психічної діяльності він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними на період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння. У ОСОБА_3 на даний час мають місце клінічні ознаки дисоціального розладу особистості (F 60.2 - за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду), але за його психічним станом примусові заходи медичного характеру йому не показані. У ОСОБА_3 на даний час мають місце психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Вживання зі шкідливими наслідками (F 10.1 - за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду) і протиалкогольне лікування йому зараз не показане ( а.с. 68-72 );

- висновком ( актом ) амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 01.07.2011 року № 372 відповідно до якого ОСОБА_4 з урахуванням її вікових особливостей та стану розумового розвитку на доступному їй віковому рівні здатна правильно сприймати обставини, які мають значення у справі, та давати по них правильні свідчення. ОСОБА_4 виходячи з рівня її розумового розвитку і віку на доступному їй віковому рівні здатна правильно розуміти характер і значення сексуальних дій, що вчинялися відносно неї. У ОСОБА_4 на теперішній час мають місце клінічні ознаки посттравматичного стресового розладу ( залишкові явища ) - F 43.1 за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду, які перебувають у прямому причинно-наступному зв’язку із скоєннями з нею діями з боку звинуваченого ( а.с. 76-80 );

- висновком судової експертизи холодної зброї від 15.07.2011 року № 23 відповідно до якої, ніж, вилучений у ОСОБА_3, не є холодною зброєю, являється ножем господарсько-побутового призначення. Наданий на дослідження ніж виготовлений саморобним способом ( а.с. 85-87 );

- висновком судово-медичної імунологічної експертизи від 21.07.2011 року № 186 ( а.с. 92-94 );

- протоколом огляду від 19.07.2011 року спортивних штанів ОСОБА_3, паперових конвертів зі зразками крові, слини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( а.с. 96 );

- протоколом огляду від 19.07.2011 року кофти, бриджів, нижньої білизни ОСОБА_4 ( а.с. 99 );

- протоколом огляду від 22.07.2011 року зразків, які використовувались при проведенні судово-медичної імунологічної експертизи ( а.с. 102 );

- свідоцтвом про народження потерпілої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 ( а.с. 114 );

- протоколом від 09.06.2011 року пред’явлення фотознімків для впізнання, відповідно до якого ОСОБА_4 показала на фотознімок, де зображений ОСОБА_3, та вказала, що саме цей чоловік 08.06.2011 року її зґвалтував ( ас. 123-124 );  

- протоколом від 16.06.2011 року пред’явлення особи для впізнання, відповідно до якого ОСОБА_4 вказала на ОСОБА_3 як на чоловіка, який 08.06.2011 року її зґвалтував ( ас. 125 );

- рапортом начальника МГБ Приходько В.В. про вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ст. 395 КК України ( а.с. 141 );

- постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.01.2011 року, якою відносно ОСОБА_3 було встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців ( а.с. 143 );

- довідкою про оголошення ОСОБА_3 постанови судді про встановлення адміністративного нагляду ( а.с. 146 );

- довідкою начальника Городнянського РВ УМВС України в Чернігівській області про проведення профілактичної бесіди з ОСОБА_3, який знаходиться під адміністративним наглядом, та попередження його про неприпустимість скоєння злочинів та правопорушень, а також порушень правил адміністративного нагляду ( а.с. 147 );

- рапортом інспектора Городнянського РВ УМВС України в Чернігівській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_20 від 08.06.2011 року про те, що ОСОБА_3 08.06.2011 року, о 22 годині 50 хв., був відсутній за місцем проживання ( а.с. 156 );

- рапортами працівників Городнянського РВ УМВС України в Чернігівській області від 10.06.2011 року, 12.06.2011 року, 13.06.2011 року, 14.06.2011 року про те, що ОСОБА_3 в період з 09.06.2011 року по 14.06.2011 року був відсутній за місцем проживання ( а.с. 158-163 ).

Дослідивши наведені вище докази, перевіривши доводи обвинувачення, захисту та показання підсудного, суд дійшов висновку, що обвинувачення пред’явлене ОСОБА_3 знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані досудовим слідством за ч. 3 ст.153 КК України, як задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування, вчинене щодо малолітньої, за ч. 4 ст. 152 КК України як зґвалтування малолітньої, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 153 КК України, та за ст. 395 КК України як самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Вирішуючи питання про міру покарання підсудному ОСОБА_3, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини справи, наслідки, що настали від злочинів, наявність цивільного позову законного представника потерпілої ОСОБА_2 та те, що шкода заподіяна злочинами потерпілій не відшкодована, думку законного представника потерпілої ОСОБА_2 щодо призначення покарання підсудному по всій суворості закону, особу винного - його вік, сімейний стан, освіту, стан здоров’я, негативну характеристику з місць позбавлення волі, дані щодо притягнення підсудного до адміністративної відповідальності, а також те, що підсудний раніше неодноразово судимий та має непогашену судимість.

Обставиною, яка пом’якшує покарання підсудному ОСОБА_3, суд вважає –щире каяття підсудного.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудному ОСОБА_3, суд вважає вчинення злочину особою в стані алкогольного сп’яніння.

З урахуванням викладеного, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх суспільну небезпеку, особу винного, суд робить висновок, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання за сукупністю злочинів остаточно у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений ним більш тяжкий злочин, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Вирішуючи питання про цивільний позов по справі, суд враховує : наслідки, які настали від дій підсудного; обґрунтування позову в частині моральної шкоди законним представником потерпілої щодо глибини фізичних та душевних страждань;  матеріальний стан підсудного, особу потерпілої; що заявлений позов підсудний визнав у повному обсязі та не заперечував з приводу його задоволення, а також вимоги розумності та справедливості, і приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі на відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 50 000 грн..

Речові докази по справі : спортивні штани, вилучені у ОСОБА_3, слід повернути йому ( а.с. 97 ), кофту, бриджи, жіночі плави, вилучені у потерпілої ОСОБА_4, слід повернути їй ( а.с. 100 ), паперові конверти зі зразками крові та слини ОСОБА_3, ОСОБА_4, паперові бирки, паперовий конверт  - знищити ( а.с. 97, 100, 103 ).

Судові витрати по справі в сумі 188, 96 грн., пов'язані з проведенням по справі судової експертизи холодної зброї підлягають стягненню з підсудного.

Запобіжний захід ОСОБА_3, до набрання вироком законної сили, слід залишити без змін –взяття під варту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 153, ч. 4 ст. 152, ст. 395 КК України і призначити йому покарання :

- за ч. 3 ст. 153 КК України у вигляді дев’яти років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 152 КК України у вигляді дванадцяти років позбавлення волі;

- за ст. 395 КК України у вигляді шести місяців арешту.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю злочинів у вигляді дванадцяти років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його затримання –15 червня 2011 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3, до набрання вироком законної сили, залишити без змін –взяття під варту.

Цивільний позов ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди задовольнити повністю, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в сумі 188, 96 грн., пов'язані з проведенням по справі судової експертизи холодної зброї.

Речові докази по справі : спортивні штани, вилучені у ОСОБА_3, слід повернути йому ( а.с. 97 ), кофту, бриджи, жіночі плави, вилучені у потерпілої ОСОБА_4, слід повернути їй ( а.с. 100 ), паперові конверти зі зразками крові та слини ОСОБА_3, ОСОБА_4, паперові бирки, паперовий конверт  - знищити ( а.с. 97, 100, 103 ).

На  вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий - Суддя:   О. Д. Березовський

розглянуто з постановленням вироку