РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-2669/2011
17.08.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Кукти М.В. при секретарі с/з Гавриловій Ю.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що у квітні 2008 року відповідач отримала від позивача 10 000 доларів США строком на два тижня зі сплатою 5% від суми боргу за користування грошима. У встановлений строк відповідач гроші не повернула та попросила відстрочки до 15.12.2008 року на тих же умовах, після чого відстрочка була продовжена до 17.09.2009 року; 24.02.2010 року повернення грошей знов було відстрочено до 01.05.2010 року.
До сьогоднішнього часу відповідач гроші не повернув, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути на його користь борг з урахуванням збитків від інфляції у розмірі 87801,81 грн., 3% річних у розмірі 3500,60 грн., суму прострочених щомісячно оплат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 120489,69 грн., витрати пов’язані з правовою допомогою у розмірі 5100 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн., судові витрати: судовий збору розмірі 1950 грн. та витрати на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справу розмірі 120 грн.
У судовому засідання позивач та її представник позов підтримали. На питання суду пояснили, що гроші передавались у 2008 р. У подальшому відповідач лише переписувала розписки, вказуючи розмір відсотків, про який вони домовлялись. Підтвердила факт повернення відповідачем 3000 доларів США, вказуючи про те, що це були відсотки.
Представник відповідача разом з відповідачем позов визнали частково, у розмірі 5000 доларів США, посилаючись на повернення саме боргу, а не відсотків. Розписка про повернення боргу у них є лише на 3000 доларів США. Інші гроші повертались без розписки. Пояснив, що у 2008 р. позивач дав їй 10000 доларів. Більш ніяких грошей позивач не передавала відповідачу. Ніякої домовленості між ними про сплату відсотків не було. Розписки вона переписувала під тиском позивача, усвідомлюючи той факт, що не виконала взяті на себе обов’язки та обманула позивача.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним позов задовольнити частково.
Судом встановлено, що між сторонами по справі 20.03.2008 р. був укладений договір позики, за яким позивач передала відповідачу 10000 доларів США (л.с. 38).
Будь яких умов щодо повернення боргу та відсотків за користування грошима у розписці немає.
07.06.2008 р. відповідачем у рахунок боргу повернуто позивачу 3000 доларів США.
Доказів передачі інших сум між сторонами відсутні.
У подальшому, відповідач, не отримуючи гроші, власноруч писала розписки про наявність боргу 10000 доларів США та відсотків – 30000 доларів США на 2009 р. та 50000 доларів США на 2010 р.
Обставини суми, що передавалась позивачем, безгрошовість подальших розписок, підтверджуються поясненнями сторін.
Задовольняючи позов частково, суд виходить з того, що відповідач повинен повернути позивачу залишок боргу у гривні України (ст. 533 ЦК України), в еквіваленті 7000 доларів США.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 5% річних, за умови не визнання відповідачем цих вимог та наявності домовленості з цього приводу між сторонами у письмовому вигляді, суд керуючись ст. 1048 ЦК України, не має можливості задовольнити.
Вимоги щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції, передбачених ст. 625 ЦК України, суд також не має підстав задовольнити, беручи до уваги валюту зобов’язання, та неможливість індексування доларів США.
З врахуванням курсу валют за даними НБУ, наданими у судовому засіданні позивачем, реальної суми, що підлягає стягненню – 7000 доларів США, суд визначає суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача - 55790 грн.
Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то суд вважає за можливо задовольнити позов у цій частині частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 1000 грн. моральної шкоди, враховуючи як зміст ст. 1167 ЦК України, так і наявність причинного зв'язку між діями відповідача, та необхідністю позивачу відновлювати своє права, як шляхом звернення до суду з позовом, так і хвилювання щодо повернення назад своїх коштів.
Суд вважає, що сума 1000 грн. більш відповідає завданій шкоді, ніж заявлені.
Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 5100 грн. на правову допомогу, то враховуючи зміст ст. 84 ЦПК України, суд відзначає, що діючим законодавством передбачена компенсація витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.
Згідно наданих документів позивачем не слідує, що правова допомога здійснювалась адвокатом чи фахівцем в галузі права. Оплата ж послуг юридичної особи не підпадає під зміст ст. 84 ЦПК України. Тому суд відмовляє у задоволенні цих вимог.
На підставі ст.. 88 ЦПК України, суд розподіляє судові витрати по справі шляхом стягнення на користь позивача судового боргу у розмірі 557 грн. 90 коп., 120 грн. витрат на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи, 60 грн. судових витрат, пов'язаних з сповіщенням відповідача.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 625, 1046 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 84, 88, 212 – 215, 224- 226 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 55790 грн. суми боргу за договором позики, 1000 грн. моральної шкоди, 557 грн. 90 коп. – судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у суді, 60 грн. – судових витрат, пов'язаних з сповіщенням відповідача, а всього разом 57527 грн. 90 коп.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя у відповідності до вимог ст. 291 – 296 ЦПК України.
Суддя:
Суддя